Крилата ракета FP-5 "Фламінго" настільки відрізається своїми габаритами та можливостями, що для пошуку чогось схожого на неї прийшлось повернутися у 50-ті та 60-ті роки, до американських ракет MGM-1 Matador та MGM-13 Mace. На тлі чого цілком може виникнути питання, а чому перестали робити крилаті ракети, які можуть нести цілу тонну, а зараз найбільш популярними є показники ваги БЧ у 300-500 кг.
Справа в тому, що перша крилата ракета, "Фау-1", якраз й мала доволі потужну осклово-фугасну бойову частину - 850 кг. Аналогічну велику бойову частину мала й американська копія JB-2 Loon. Водночас у СРСР скопіювати німецьку розробку не змогли, у 10Х точність була ще менша ніж в оригінала.
Читайте також: Щоб задовольнити попит України та ЄС на ППО, мільярд євро інвестують у збільшення виробництва Iris-T SLM
Великі за розмірами бойові частини були у цілого ряду американських крилатих ракет, від вже згаданих MGM-1 Matador та MGM-13 Mace, аж до AGM-86 ALCM, що була створена у 1974 році, яка могла нести до 1360 кг. Знову ж, заради великої бойової частини, але вже ядерної. Бо вага зарядів W5 та W28 якраз була ближчі до 1 тонни.
А от малогабаритна ядерна бойова частина W80 вагою 130 кг була прийнята на озброєння у США лише у 1979 році. А її версію під Tomahawk почали робити ще пізніше - у 1982 році.
І загалом варто нагадати, що програма створення Tomahawk, , яку почали накреслювати з 1972 року, передбачала крилату ракети для підводних човнів, яка мала запускатися зі стандартних 533-мм торпедних апаратів. Тобто вимоги до Tomahawk були дуже жорсткими. Тому зрештою її конвенційна версія отримала БЧ у 450 кг, яку вдалось встановити лише ціною зменшення дальності польоту.
Водночас розробка важкої крилатої ракети під пускову шахти від балістичних ракет UGM-27 Polaris діаметром 1,4 метра була скасована. І насправді Tomahawk свого часу вважався дуже мініатюрною крилатою ракетою.
Зрештою це стало можливим завдяки розвитку двох окремих технологій. Перша - це системи навігації, зокрема поява TERCOM, який дозволив підвищити точність ураження до десятків метрів. Друга - мініатюризація ядерних зарядів при збереженні їх потужності.
Але саме Tomahawk став орієнтиром для розробників, бо об'єднав у собі високу дальність, доставку вагомої бойової частини та малі габарити. Такі самі значення мала й Х-55, розрахована під вагу бойової частини до близько 400 кг. А вже її згодом скопіювали у Китаї - CJ-10.
Зрештою малі габарити це доволі важливо. Бо дозволяють, наприклад, ВМС кратно збільшити потужність залпу флоту. Сухопутним військам - поставити крилаті ракети на мобільні пускові установки під кілька ракет, а не створювати монструозні конструкції. А повітряним силам - підвісити на літак більше ракет.
І саме тому такий підхід став ключовим, а крилаті ракети зі злітною вагою порядка 5-6 тонн та 1 тонною бойової частини, як здавалось, залишились у минулому. Але саме для України параметри FP-5 "Фламінго" виглядають більш привабливими.
Бо відсутня сувора потреба в уніфікації цієї ракети у різних видах збройних сил, дотримання вимог щодо мобільності пускових, передстартової підготовки та строків зберігання. Тобто це рішення розміняти малі габарити, складні крила та транспортний пусковий контейнер на дальність та потужність, що є зараз більш важливим.
Бо, по-перше, є необхідність бити у глиб РФ. При цьому слід враховувати, що параметр 3000 км - це дальність польоту, а крилаті ракети мають летіти за складним маловисотним маршрутом з огинанням рельєфу місцевості та обходженням районів протиповітряної оборони, тобто глибина ударів буде меншою. Але навіть якщо 30% дальності піде на маневрування, то й 2000 км достатньо для ударів вглиб РФ аж до Єкатеринбурга, Челябінська та Нижнього Тагила. При цьому з урахуванням того, що діє емпіричне правило: чим далі вглиб РФ - тим менше ППО.
По-друге, існує ряд цілей, які вимагають ударів бойових частин вагою від 500 кг. Це, в першу чергу, російські військові підприємства, включно з боєприпасною галуззю, логістичні вузли тощо. При цьому потужність бойової частини цілком дозволяє певною мірою знизити вимогу до точності. Хоча якраз із цим у українських далекобійних дронів проблем немає.
Читайте також: Як українські фахівці змогли покращити бронювання БМП Bradley, щоб захистити їх від дронів росіян
