Дуже часто, коли у ЗМІ з'являється інформація про проєкт Євросоюзу під назвою "Військовий "Шенген" формується враження, що це лише про бюрократію, прикордонників, митницю тощо. Наче коли мова буде йти про необхідність відбиття нападу РФ в умовній Естонії, армія умовної Франції буде послідовно стояти на кордонах з Німеччиною, Польщею, Литвою та Латвією в очікуванні поки всі солдати отримають печатки у паспортах, а вся техніка не пройде митні контролі.
Але насправді ситуація, хоч часом і торкається бюрократії, але не настілки. Й взагалі проєкт так званого "Військового "Шенгена" виникнув далеко не вчора, й навіть не у 2022 році. Бо він був започаткований ще аж у 2017 році під менш гучною назвою "Військова мобільність", а практична реалізація розпочалась у 2018 році, коли Європейська комісія розробила чіткий план дій.
Читайте також: Які далекобійні можливості має Україна для ударів по ворогу
І так, хоча він й торкається переміщення військових, техніки та озброєння, але це лише незначна його частина. Більше того, якраз усунення бюрократичних проблем стосується, так чи інакше, лише питань мирного часу. Зокрема дійсно про переміщення військ зазвичай країни повідомляють одну одну заздалегідь.
Більше того, дійсно переміщення небезпечних вантажів, наприклад, боєприпасів, чи негабаритного вантажу вимагає отримання дозволів. Але під час реальної війни навряд чи хтось буде цим займатись, навіть попри уявлення про рівень європейської бюрократії. А ось у мирний час всі ці процеси має полегшити єдина цифрова система, щоправда за планом вона має запрацювати лише у 2025 році.
Але це насправді лише мала частка у значно ширшому комплексі завдань. Бо "Військовий "Шенген" це в першу чергу про логістику, яка об'єктивно є найголовнішою на війні. Бо можливість перекидання військ та їх забезпечення є фундаментом обороноздатності. А ось тут у Європі дійсно є проблеми, які й мають бути усуненні.
Тобто "Військовий "Шенген" у ЄС - це про дороги, мости, логістичні центри та склади забезпечення. І саме на ці питання у програмі Європейської комісії направлена абсолютна більшість ресурсів. Бо у Європі дійсно є з цим проблеми. Як приклад, можливо навести Румунію, яка для того, щоб експлуатувати американські танки Abrams мусить відремонтувати дороги з мостами та побудувати нові.
Зрештою шляхи мають витримувати M1A2 SEPv3, який важить 66,8 тонни, до якого ще необхідно додати вагу трала. І це стосується й залізничний колій, які у цій країні не оновлювались десятиріччями. Аналогічні проблеми цілком присутні й у багатьох країнах Західної Європи. Бо зростання ваги бойової техніки відбулось здебільшого у останні 20 років, коли на оборону якраз почали витрачати менше, а багато європейських країн якраз через це й почали відмовлятися від танків.
Й мова не йде про те, що таких мостів там немає, просто питання у кількості. Бо чим менше транспортних шляхів, тим менша ефективність забезпечення, тим менший темп перекидання військ, тим вразливіша транспортна інфраструктура.
Але й мостами та дорогами все не обмежується, бо є потреба й у хабах, які мають забезпечити максимально швидке перевантаження всіх військових вантажів з кораблів чи літаків на залізничні платформи чи автотранспорт. Тому під цю програму підпадає й розвиток авіаційної військово-транспортної наземної інфраструктури.
А ще одним аспектом "Військового "Шенгену" є намір створити єдину логістичну мережу, коли обслуговування та забезпечення озброєння та військової техніки різних європейських країн має бути одноманітним. Таким чином "Військовий "Шенген" - це значно більше ніж може здатися на перший погляд.
Читайте також: Так що по Sea King від Німеччини для ЗСУ, і що можуть ці вертольоти
