Тим паче що офіційний Тегеран не приховує своїх небезпечних намірів, наприклад, щодо Ізраїлю, створюючи атомну зброю і далекобійні балістичні ракети. Для останнього критично важливо завадити цим планам, тож таємна війна триває у регіоні вже не один десяток років.
Відомо, що авто з Фахрізаде, яке рухалось у складі кортежу, обстріляли з автоматичної зброї, після чого спрацював вибуховий пристрій. І хоча тяжкопораненого вченого доставили до лікарні, врятувати його не змогли. За версією іранської інформаційної агенції Fars, це був високотехнологічний замах із використанням кулемета, яким дистанційно керували через супутниковий канал. Зброю було встановлено на припаркований біля дороги пікап, у якому також був великий заряд вибухівки, детонація якої знищила всі речові докази. Слідство триває, але вийти на слід нападників буде важко.
Читайте також: Ліквідація іранського генерала Сулеймані та небезпека для України
Ціль № 1
Доктор Мохсен Фахрізаде був одним із ключових іранських фізиків, причетних до іранської атомної програми, професором університету Імама Хусейна у Тегерані, керівником Організації досліджень і інновацій при міністерстві оборони Ірану і заступником очільника оборонного відомства. Його називали батьком іранського атомного проєкту Amad («Надія»), спрямованого на створення зброї масового ураження.
Фізик особисто брав участь у роботах над цим озброєнням, а також над засобами доставки — динамічним сегментом іранських ракетних систем. Зокрема, йшлося про проєкти 110 та 111 щодо мініатюризації ядерних боєголовок балістичних ракет. Ще у 2011 році експерти МАГАТЕ, аналізуючи зусилля Тегерану щодо створення атомної бомби, високо оцінювали роль Фахрізаде у цьому процесі та його компетентність.
Професор належав до кола осіб, яких ретельно охороняли. У полі зору Моссаду та ЦРУ він опинився у 2006 році, коли спецслужби почали ретельно стежити за ним, особливо після того, як вчений відвідав Північну Корею і нібито зустрічався з тамтешніми розробниками атомної зброї. Невипадково саме Фахрізаде згадали у травні 2018 року на спеціальній конференції прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу, де було оприлюднено документальні підтвердження таємного продовження Іраном атомної програми, здобуті Моссадом у січні 2017 року. Йшлося про архів іранського «ядерного досьє» (55 тисяч сторінок паперових документів і ще 50 тисяч файлів на 183 компакт-дисках). Отримані документи свідчили, що очолює атомну програму саме Фахрізаде, якого Нетаньягу назвав «ворогом народу номер один». Зрештою, Фахрізаде був генерал-лейтенантом елітного Корпусу вартових ісламської революції (КВІР), перебував у санкційному списку ООН і багато років вважався учасником таємної війни між Іраном і його регіональними (Ізраїль і арабські країни) та світовими (США) противниками.
Така особа була бажаною ціллю для іноземних спецслужб, зацікавлених у припиненні ядерних досліджень Ірану. Недарма начальник штабу іранської армії генерал Мохаммад Багері назвав загибель Фахрізаде «потужним ударом по військово-промисловому комплексу країни». За даними The New York Times, напад на вченого здійснив ізраїльський спецпідрозділ «Kiдoн» («Багнет»), що входить до складу Моссаду. Редакція посилалася на власні джерела в американській розвідці і попередню практику ізраїльського уряду, який часто вдавався до таємних операцій за кордоном проти осіб, пов’язаних зі створенням небезпечної для Ізраїлю зброї масового ураження.
Одним із факторів, що зумовили активізацію іноземних спецслужб в Ірані, стала перемога на президентських виборах у США Джо Байдена, яка відкриває перспективи для змін у відносинах між Сполученими Штатами та Іраном
Цьому передувало агентурне проникнення і ретельне вивчення обстановки навколо зазначеної проблематики. Ще з 60-х років минулого століття добре відомі приклади вербування Моссадом агентури у Єгипті, Сирії й Іраку з подальшою точковою ліквідацією вчених, що допомагали урядам своїх країн створювати далекобійні балістичні ракети або зброю масового ураження. В Сирії та Іраку ядерні об’єкти знищувала також ізраїльська авіація.
Одним із цінних надбань ізраїльської розвідки став іранський генерал Алі Реза Асгарі, колишній заступник міністра оборони Ірану, завербований у 2005 році. За два роки роботи на Моссад він передав ізраїльтянам багато важливої інформації щодо іранської атомної програми та її провідних виконавців, розташування основних об’єктів, фінансування та закупок обладнання. У 2007 році через загрозу арешту Моссад таємно переправив Асгарі за кордон.
Прихована війна
Слід віддати належне: західні розвідки, передусім США та Ізраїлю, постійно стежили за обстановкою навколо іранської атомної програми і досить добре орієнтувалися не лише в прогресі на окремих напрямках досліджень, а й у постатях ключових виконавців. Для підготовки операцій ретельно вивчалися їхній спосіб життя, маршрути пересування країною. Ліквідація таких осіб якщо не скасовувала повністю, то принаймні суттєво затримувала небезпечні програми.
Так, з 2007 по 2015 роки в Ірані сталося кілька замахів на провідних вчених, відповідальних за іранську ядерну програму. Наприклад, у 2007 році вчений-ядерник Ардешир Гусейн за загадкових обставин помер від «отруєння газом» на електростанції в Ісфахані. У 2010 році у Тегерані внаслідок підриву вибухових пристроїв загинули фізики-ядерники Масуд Алі Мохаммаді і Маджид Шахріарі.
Інший вчений, Даріуш Резаї Неджад, був застрелений невідомими у столиці Ірану 23 липня 2011 року. У січні 2012-го внаслідок теракту загинув заступник директора ядерного центру Натанза (головний іранський об’єкт зі збагачення урану), професор Тегеранського технічного університету Мостафа Ахмаді Рошан.
За оцінкою МАГАТЕ, Масуд Алі Мохаммаді був однією з ключових фігур в іранській атомній програмі, і його загибель значно сповільнить створення Тегераном власної атомної бомби. Невдовзі у ЗМІ повідомили про арешт і страту кількох іранців, яких звинуватили у причетності до нападів і зв’язках з Моссадом.
І хоча зазвичай спецслужби ніколи не коментують подібні операції, в Ірані переконані, що за полюванням на вчених стоять саме Моссад та ЦРУ. З ними пов’язують також акти саботажу і загадкові вибухи на оборонних (дослідницьких і виробничих) або військових об’єктах Ірану. Так, у вересні 2010 року комп’ютерним вірусом Stuxnet, спрямованим проти іранської атомної програми, було одночасно виведено з ладу 1368 із 5000 центрифуг IR-1 для збагачення урану.
12 жовтня 2010 року внаслідок потужного потрійного вибуху було знищено базу КВІР Імам Алі на заході Ірану — величезний підземний комплекс із пусковими установками балістичних ракет «Шахаб-3», націлених на Ізраїль. 12 листопада 2011 року за 20 км від Тегерану вибухнув склад балістичних ракет. Загинули 17 офіцерів, зокрема генерал Хасан Могаддам — батько іранської ракетної програми.
Восени 2013 року у районі міста Карадж було вбито командувача іранських кібервійськ Моджтаба Ахмаді, а у Тегерані — заступника міністра оборони Ірану Сафдара Рахмат-Абаді. Насамкінець, у жовтні 2014 року пролунав вибух на ядерному об’єкті у Парчині, що місцеві масмедіа одразу ж назвали диверсією.
У 2020 році таємні операції спецслужб проти іранських високопосадовців і терористів поновилися. 3 січня у Багдаді ЦРУ за допомогою бойового дрона ліквідувала командувача формації «Аль-Кудс» генерал-лейтенанта КВІР Касема Солеймані.
А 7 серпня у Тегерані спільними зусиллями ЦРУ і Моссаду було знищено «ліванця» — Абу Мухаммада аль-Масрі, особу № 2 в «Аль-Каїді».
Не білий і не пухнастий
Коли Тегеран скаржиться на іноземні спецслужби та спростовує очевидні факти власних злочинів — це не що інше, як спроба клерикального режиму, який до того ж так домагається атомної зброї, виглядати невинним.
Іранські спецслужби активно працюють проти інших країн, зокрема Ізраїлю, про що свідчить вербування ними у 2012 році колишнього міністра енергетики Ізраїлю Ґонена Сеґева. У червні 2018 року його засудили до 11 років ув’язнення.
16 травня 2011 року у Карачі (Пакистан) іранські агенти вбили саудівського дипломата Гассана аль-Катані, а 13 лютого 2012 року у Нью-Делі (Індія) скоїли теракт проти ізраїльських дипломатів. 8 січня 2015 року у Монтевідео (Уругвай) іранського дипломата-високопосадовця випровадили з країни за підготовку терористичного акту поблизу посольства Ізраїлю.
Також можна згадати обстріли та захоплення іранцями танкерів у Ормузькій протоці та ракетну атаку на об’єкти саудівської нафтогазової інфраструктури.
Водночас 27 листопада в Антверпені почався перший судовий процес, у ході якого іранського дипломата Ассадолу Ассаді і трьох бельгійців іранського походження судять за тероризм. У 2018 році вони готували вибух під час мітингу опозиційної Національної ради опору Ірану в комуні Вільгент біля Парижа. Ассаді працював під дипломатичним прикриттям посади радника посольства Ірану у Відні та відповідав за розвідку в Південній Європі. Усіх співучасників злочину затримали в останній момент, вилучивши вибухівку ТАТР і детонатор. За даними слідства, все це їм передав особисто Ассаді, якого також затримали 1 липня за ордером ЄС. Суд над іранськими терористами триває.
Варто згадати і знищення українського пасажирського авіалайнера Boeing-737 рейсу PS 752 Тегеран — Київ 8 січня цього року. Тоді загинули усі 167 пасажирів і 9 членів екіпажу, що перебували на борту. Попри визнання своєї провини, Тегеран донині блокує розслідування й усі спроби Києва вирішити питання у цивілізований спосіб.
Гра на випередження
Судячи з усього, замах на вченого ґрунтувався на точних даних і свідчить про високий рівень підготовки та брак професіоналізму контррозвідки КВІР. З іншого боку, це дає підстави для припущень щодо можливої причетності до цього як іноземних, так і іранських сил, що керувалися власними інтересами. До того ж прямих доказів причетності Моссаду до ліквідації Фахрізаде поки що бракує.
Одним із факторів, що зумовили активізацію іноземних спецслужб в Ірані, стала перемога на президентських виборах у США Джо Байдена, яка відкриває перспективи для змін у відносинах між Сполученими Штатами та Іраном. Дональд Трамп свого часу ініціював відхід США з ядерної угоди з Тегераном, але з огляду на відсутність підтримки з боку союзників йому не вдалося у повному обсязі відновити санкції, накладені на Іран раніше.
Своєю чергою, американське інтернет-видання Axios припускає, що вбивство іранського вченого є «… черговою спробою Адміністрації Трампа і уряду Нетаньягу використати час, що залишився до вступу на посаду президента Джо Байдена, для посилення тиску на Іран». Тобто, на думку журналістів, адміністрація 45-го президента не приховує своїх намірів ускладнити Байдену відновлення переговорів із Іраном. І вже зараз новообраний президент зіткнувся з першою кризою, впливати на яку не має змоги. Для Байдена мирне вирішення питання з Іраном має принципове значення для відновлення відносин із європейськими союзниками, зіпсованих політикою Трампа. До того ж створення атомної бомби Іраном, як він вважає, викличе ланцюгову реакцію та підштовхне Саудівську Аравію, Єгипет, Туреччину та інші країни до розробки власної зброї.
Англомовна ізраїльська газета Times of Israel повідомляла про нараду у Білому Домі, де обговорювали можливість удару по іранському ядерному об’єкту у Натанзі. Але з огляду на загрозу масштабного регіонального конфлікту наприкінці каденції Трампа від цього відмовились на користь таємних операції проти іранських цілей.
У вересні 2010 року комп’ютерним вірусом Stuxnet, спрямованим проти іранської атомної програми, було одночасно виведено з ладу 1368 із 5000 центрифуг IR-1 для збагачення урану
Замах на ключову фігуру іранської атомної програми можна пов’язати з побоюваннями Ізраїлю, США і Саудівської Аравії стосовно намірів Джо Байдена повернутися до попередньої ядерної угоди з Іраном. Це прискорило нормалізацію відносин Ізраїлю із Саудівською Аравією, змінило баланс сил і уможливило залучення до операцій проти Ірану також саудівської Служби загальної розвідки («Аль-Мухабарат аль-Амма»).
Вже у листопаді у саудівському місті Неом відбулися таємні розвідувально-політичні перемовини на найвищому рівні за участі ізраїльського прем’єра Нетаньягу, держсекретаря США Майка Помпео і принца Бін Салмана. Напевно, під час них ішлося про таємні операції проти Ірану, адже Нетаньягу супроводжував чинний керівник Моссаду Йосі Коен.
Щоправда, наявне вікно можливостей для таємних операцій в Ірані існуватиме недовго і зникне разом зі зміною влади у Вашингтоні. На це вказує позиція Джона Бреннана, директора ЦРУ (2013–2017) часів президента Барака Обами (і віцепрезидента Джо Байдена). Він назвав замах на Фахрізаде злочином і проявом міжнародного тероризму, спонсорованого державою, та закликав Тегеран виявити мудрість і дочекатись зміни влади у Вашингтоні, а не вдаватися до акцій, які лише посилять ескалацію насильства. Вбивство головного іранського ядерника засудили також у ЄС, Франції, РФ і деяких інших країнах. А представник Ірану в ООН навіть письмово звернувся до Радбезу з вимогою засудити Ізраїль та США як організаторів злочину.
В очікуванні наступного кроку
3 грудня, спілкуючись із дослідником американського Гудзонівського інституту Майклом Дораном, Біньямін Нетаньягу заявив про непричетність Ізраїлю до смерті Фахрізаде. А ймовірне повернення Адміністрації Джо Байдена до попередньої ядерної угоди з Іраном він назвав помилкою. Багато залежатиме і від реакції Ірану на загибель Фахрізаде. Там можуть відреагувати негайно і, наприклад, завдати удару по ізраїльському місту Хайфа або прискорити атомну програму. А можуть дочекатися інавгурації Джо Байдена 20 січня 2021 року та використати шанс розпочати з новою Адміністрацією усе від самого початку.
Але зробити це буде складно. Адже 2 грудня іранський парламент прийняв закон, що забороняє доступ інспекторів ООН на власні ядерні об’єкти і зобов’язує уряд поновити програму збагачення урану до 20%, якщо санкції проти Ірану протягом двох місяців не будуть послаблені. Також удвічі збільшено бюджет Організації досліджень і інновацій міністерства оборони Ірану.
А у відповідь на обіцянку Джо Байдена повернутися до попередньої угоди, якщо Іран виконуватиме власні обов’язки в повному обсязі, Тегеран, який уже порушив багато власних зобов’язань, вимагає від Вашингтону скасування санкцій. Тобто кожна сторона вичікує і наголошує на тому, що інша має зробити перший крок.
Тим часом збройні сили США і Ізраїлю перебувають у стані підвищеної боєготовності до відбиття можливих нападів з боку Ірану та проіранських сил на Близькому Сході.
Матеріал підготовлено спеціально для видання "Український тиждень"
Читайте також: Іран розкрив деталі про нові ракети: вони, ймовірно, будуть загрозою для військових баз США на Ближньому Сході
