Останнім часом у інформаційному просторі побільшало прогнозів та коментарів відносно строків перемоги України, а також кількості озброєння, яке для цього необхідно. Водночас не треба забувати, що будь-яке якісне прогнозування спирається в першу чергу на інформацію та вміння її аналізувати на основі власних знань та досвіду.
Тому, зокрема на питання відносно загальної картини перебігу бойових дій, а особливо їх планування, найбільш компетентну відповідь слід очікувати від людини, яка має найбільш повну інформацію щодо сил та спроможностей, як власних сил, так і противника. А також має теоретичні та практичні знання у сфері військового мистецтва оперативно-стратегічного рівня.
Читайте також: Як угорські Gripen показали себе "в польових умовах" та при "контакті" з літаками рашистів
Й однією з цих осіб є генерал Валерій Залужний, Головнокомандувач Збройних Сил України, який у вкрай важливій, "програмній" публікації "Перспективи забезпечення воєнної кампанії 2023 року: український погляд", яка була опублікована в "Укрінформ" зазначив наступне.
Підготовка наступальної кампанії вимагає створення одного або декількох оперативних (оперативно-стратегічних) угруповань в складі від десяти до двадцяти загальновійськових бригад - в залежності від замислу і амбіцій українського командування".
Окрім того, що у публікації розглядався саме сценарій наступальної кампанії ЗСУ у 2023 році. Ще один важливий аспект полягає ще у тому, що просто отримати зброю замало. Необхідно й озброїти нею підрозділи й забезпечити її експлуатацію, а самим підрозділам, тобто бійцям, вміти ефективно використовувати озброєння.
Також зрозуміло, що для формування цих угруповань можуть бути залучені вже існуючі бригади. Але зараз Сили оборони України тримають лінію оборони довжиною близько 3,7 тисячі км, десь це безпосередні ділянки боїв, десь кордон з РФ, а десь 1000-км кордон з Білоруссю.
А ворога ще потрібно вигнати зі 108 тисяч кв. км окупованої ним з 2014 території України, що співставно з розмірами такої країни, як Болгарія. Тобто мова йде про те, щоб отримати саме наступальний резерв з 10-20 бригад, які необхідно озброїти.
Також було зазначене й джерело отримання цього озброєння: "зазначене може бути зроблене виключно шляхом заміни основних зразків озброєння вже існуючих бригад на сучасні, які надаються партнерами України". До цього також необхідно додати ще й додаткові артилерійські та ракетні системи, ЗРК, комплекси РЕБ, управління, зв'язку, розвідки, боєприпаси тощо.
Але поки можливо обмежитись лише розрахнками основного штатного озброєння 10-20 бригад. І хоча вони бувають різні, але для спрощення розрахунків можливо взяти типовий кількісний склад механізованої бригади ЗСУ.
У одній "умовно типовій" механізованій бригаді ЗСУ з основного озброєння та військової техніки:
- Танки: 31 од
- БМП: 109 од
- Артилерія у калібрі 122 та 152-мм: 36 од
- РСЗВ "Град": 18 од
- ЗРК/ЗРГК ближньої та меншої дальності: 18
Такі речі, як протитанкові засоби, міномети, інженерну техніку та інше можливо опустити, але виключно для розуміння, у кожній механізованій бригаді за штатом приблизно має бути 1 тисяча автомобільної техніки з якої приблизно третина припадає на артилерійський полк у складі бригади.
Далі можливо просто помножити ці цифри на 10, за нижньою межею оцінки потреби у бригадах, або на 20 за максимальною. Й тоді мова йде про:
- Танків: 310-620 од
- БМП: 1090-2180 од
- Артилерійських систем: 360-720 од
- РСЗВ: 180-360 од
- ЗРК/ЗРГК ближньої та меншої дальності: 180-360 од
- 10 000 - 20 000 одиниць автотранспорту
А вже ці цифри порівняти, наприклад, з Бундесвером, відповідно Military Balance за 2021 рік:
- Танків: 284
- БМП, БТР та бронеавтомобілів: 2085
- Артилерійських систем з РСЗВ, але без мінометів: 162 од
- ЗРК ближньої та меншої дальності: 20
Й аналогічна ситуація відносно певних видів озброєння у багатьох арміях НАТО. Й для того щоб передати, наприклад, 620 танків Німеччині, Франції та Великій Британії необхідно буде віддати майже всі свої танки. Бо в цих країнах: 284 Leopard 2, 222 Leclerc та 227 Challenger 2, відповідно, тобто 733 одиниці танків сумарно.
Але це лінійне вимірювання виходячи з ситуації на пов'язано із оцінкою на початок вересня. Ще до Ізюмсько-Куп'янської операції, а також визволення Херсону. Більше того, не варто забувати й про "російський ленд-ліз", а захоплені та відновлена техніка армії РФ - доволі значна частина поповнень українського війська.
Тому потреба у 10-20 бригадах цілком може зараз бути бажаним, якщо мова йде у критеріях блискавичних розрізаючих ударів на сотні кілометрів вглиб порядків противника. Але не виключено, що й наявних сил та вже запланованого посилення дійсно може вистачити для успішних наступальних дій.
Але навіть окрім прямого шляху нарощування кількісного показника сил та засобів, як й йдеться у публікації, правильним вектором може бути відповідь на дистанційну війну, яку веде зараз РФ проти України. Тобто застосування проти армії РФ далекобійних засобів ураження з перенесенням впливу на її територію.
Тільки в цьому випадку можна обговорювати вплив на реальний центр тяжіння РФ у цій війні. Він полягає в її "віддаленому" - в розумінні більшості росіян - характері. Завдяки цьому віддаленню громадяни РФ не так болісно сприймають втрати, невдачі, а головне - вартість цієї війни в усіх її розуміннях".
Читайте також: Як Кремль планував "за 7 днів дійти до Рейну", і чому атомна бомба все ж не допомогла
