Європейські країни декларують ведення одразу кількох власних проектів в сегменті реактивного та ракетного озброєння, зокрема німецький Taurus NEO або ж аналог "реактивного шахеда" від MBDA під позначенням One Way Effector, по якому заявляється готовність виробляти по 1000 одиниць щомісяця, в разі відповідного замовлення.
Однак якщо Європа справді хоче бути готова до війни з РФ, яка може відбутись уже наприкінці 2020-хх років, то має прискоритись із реалізацією своїх ракетних проектів, і замовляти таке озброєння навіть не сотнями, а тисячами одиниць. Таку думку в своїй публікації для німецького порталу Hartpunkt висловлює дослідник в сегменті ракетного озброєння Фабіан Хофман.
Читайте також: Франція подивилася на використання бомб і дронів у ЗСУ та тепер хоче на 240% та 400% збільшити їхні запаси собі
Як окреслює в своїй публікації дослідник, необхідність зміни підходу європейських країн до власних проектів далекобійного озброєння диктує досвід поточної війни США проти Ірану, де витрата далекобійних ракет із американських арсеналів вийшла на шалені та небачені раніше темпи.
На даний момент найбільший серед усіх європейських країн прогрес у сегменті нових проектів по далекобійному озброєнні демонструє Франція, яка планує з 2027 року почати серійне виробництво згаданого вище One Way Effector з дальністю польоту до 500 кілометрів та бойовою частиною 40 кілограмів; ну й окрім того, французи працюють над своїм аналогом "Шахеда" під позначенням Chorus, виробництво яких має відбуватись на потужностях автомобілебудівних заводів концерну Renault.
В свою чергу, Німеччина має в активі запуск проекту по виробництву крилатих ракет повітряного базування Taurus NEO, передбачається обсяг в 600 одиниць, однак початок поставок запланований аж на початку 2030-хх років, що виглядає явно запізно як для очікуваних строків початку можливої війни РФ проти країн Європи. Втім, якщо далі говорити про "ракетні проекти європейських країн, то тут вже доводиться вживати поняття "на концептуальній стадії", бо просування в реалізації відбувається вкрай повільно.
Наприклад, по факту розвалився загальноєвропейський проект по крилатій ракеті наземного базування ELSA, французи продовжують свій проект під позначенням LCM, але там перший випробувальний пуск запланований на 2028 рік.
Велика Британія в 2024 році запустила проект Brakestop по виробництву масових крилатих ракет, перший випробувальний пуск відбувся уже в грудні 2025 року. Ті ж британці паралельно ведуть проект Nightfall по виробництву масових балістичних ракет для України, але чи будуть такі ракети в разі успіху закуповувати безпосередньо для британської армії - питання відкрите.
Частина європейських країн покладається на імпортовані зразки озброєння, щоб заповнити прогалини по далекобійному озброєнню. Наприклад, країни Балтії придбали певну кількість реактивних систем M142 HIMARS, де в комплекті йшли зокрема оперативно-тактичні ракети ATACMS.
Однак там мова про вкрай невеликі величини: Латвія - 10 ракет цього типу, Литва - 18 одиниць, по Естонії заявляється аж 200 одиниць, окремо ще Польща - 45 одиниць. Амбіції країн Балтії отримати в своє розпорядження новітні оперативно-тактичні ракети PrSM поки не отримали предметної реалізації.
Польща та Норвегія замовили поставку південнокорейських K239 Chonmoo, до набору озброєння яких входять зокрема оперативно-тактичні балістичні ракети KTSSM, над придбанням таких систем задумались і у Франції також.
Загалом виходить ситуація, в рамках якої Європа або вкрай повільно веде роботи по власним проектам в сегменті далекобійного озброєння, або ж воліє покладатись на опцію "купити в інших країн", і це є насправді небезпечним на тлі можливого наближення великої війни між РФ та Заходом.
Іван Киричевський, військовослужбовець 413 полку СБС "Рейд", експерт Defense ExpressЧитайте також: Як США можуть вийти з НАТО, якщо Трампу це заборонили робити і на скільки швидким може бути цей процес
