Коли мова йде про намір бити балістичними ракетами по Москві, необхідно розраховувати на те, що це єдиний район з часів СРСР, який прикритий системною протиракетною обороною проти міжконтинентальних балістичних ракет. І на додачу до кількох кілець систем протиповітряної оборони із ЗРГК "Панцирь" та С-400 також під російською столицею знаходиться система ПРО, яка має назву А-135.
Вона стала результатом послідовних робіт, які розпочались ще у 50-х роках за проєктом системи "А", реалізація якої на рівні тодішніх радянських технологій не була можлива та потребувала значних ресурсів. Протягом десятиліть, попри відставання у технологіях й величезних витратах коштів, систему створювали та починали розробляти оновлення ще до введення в експлуатацію поточної версії. Бо задачею системи був захист Москви, разом із партійними бонзами від балістичних ракет з ядерними бойовими зарядами.
Читайте також: БРЕМ Buffel на заміну поставленим в Україну для німців все ж буде вдвічі дешевша, ніж танк Leopard 2
Зокрема перша версія системи під назвою А-35 була введена у дослідну експлуатацію у 1974 році, на що пішло 16 років. А от розробка її модернізації А-135, розпочалась на три роки раніше, у 1971 році. Вона була прийнята на озброєння у 1989, або взагалі у 1995 чи 1996 році, тобто через 18 або 25 років.
А от нова версія А-235, елементи до якої випробовують, у розробці з 1986 року. При цьому інформації про прийняття її на озброєння немає, лише про серію пусків нової протиракети "Нудоль" які розпочались у 2014 році, а останній відомий стався у 2024 році.
Саме тому наразі можливо вести мову саме про А-135 "Амур", яка могла бути модернізована окремими елементами А-235. Її центральним об'єктом є надгоризонтна радіолокаційна станція 5Н20 "Дон-2Н" сантиметрового діапазону з чотирма фазованими активними решітками для кругового огляду. Вона розташована у 30 км на північ від Москви між селищами Балабаново та Бортнево, хоча частіше говорять, що вона поряд з селищем Софрино, яке у 10 км від неї.
Будівництво "Дон-2Н" тривало з 1978 року, а в експлуатацію вона була прийнята у 1996 році, через 18 років. Це дещо монструозна конструкція висотою 35 метрів та з гранями 130-144 метри
Серед оголошених характеристик - дальність виявлення головних частин міжконтинентальних балістичних ракет на відстані 3700 км. Відомо, що РЛС проходила модернізації, зокрема у 2000-х роках замінювались архаїчні на момент введення в експлуатацію чотири 10-поцесорні комп'ютери "Эльбрус-2" (тактова частота 20 MHz, обсяг фізичної пам'яті 144 Mb) на збірки на базі "Эльбрус-90микро" (тактова частота 500 MHz), які на той час також критично відставали від західних зразків.
Ця РСЛ одночасно відповідає, як за виявлення, так і за наведення на цілі протиракет. Як вважається, у складі А-135 закладено використання двох типів зенітних ракет шахтного базування: 51Т6 (А-925) для дальнього перехоплення цілі та 53Т6 (ПРС-1) для ближнього.
51Т6 створена по двоступеневій схемі: твердопаливний прискорювач та рідкопаливна друга ступень. Це дуже важка, 33 тонни, велика ракета довжиною близько 20 метрів. Щодо дальності існують різні дані: від 100 км до 350 чи навіть 850 км з висотою ураження до 670 км.
53Т6 (ПРС-1) - одноступенева твердопаливна, масою 10 тонн та довжиною близько 10-12 метрів. Відома дальність - до 100 км з висотою до 45 км.
Особливістю обох ракет є використання радіокомандної системи наведення. Для визначення траєкторій перехоплення був залучений додатковий обрахунковий центр. Але така система не забезпечує точності перехоплення, тому бойові частини в обох протиракетах ядерні.
У 51Т6, яка мала підриватися подалі від Москви ядерна БЧ на 10-20 кілотонн або надпотужна у 1,4-3 мегатонн. У 53Т6, що призначення для перехоплення цілей безпосередньо над російською столицею - 10 кілотонн.
Тобто точність для радянських розробників не була важлива, бо відхилення повинна було бути просто менше зони абсолютного ураження. Зокрема ядерний вибух потужністю 10 кілотонн утоврює ядерну вогняну кулю діаметром 336 метрів. А заряд у 3 мегатонни - 3,3 км.
Загалом система А-135 в оригіналі мала до 7-9 пускових майданчиків, частина з яких дісталась від попередньої системи А-35. Вважається, що дальні перехоплювачі у кількості 16 одиниць нібито розміщувались під Наро-Фоміснськом та Татарино (Сергиев Посад-15), але наразі вони закинуті. А сама ракета 51Т6 виведена з експлуатації через вичерпання строків.
Водночас ще мінімум п'ять локацій з перехоплювачами ближньої дії поряд із самою Москвою виглядають функціональними та загалом вміщують до 84 ракет.
Вони розміщені безпосередньо поряд з РЛС "Дон-2Н", а також із насаленими пунктами Корстово, Оболдино, Апарники та на південь від району Москви Ново-Переделкино. У деяких випадах житлова забудова тепер впритул до периметра ракетних баз.
Вважається, що на заміну 51Т6 встановлюються 51Т6М (ПРС-1М), яка, скоріш за все і є новітньою ракетою "Нудоль". Як мінімум, вона має точно таку саму форму несучого гострого конуса, який навряд передбачає наявність головки самонаведення. Тобто, цілком можливо, що від ядерних зарядів у системі ПРО Москви не відмовились.
Читайте також: Рашисти хочуть далі продавати зброю в Індію, тож спромоглася передати 4 батарею С-400 з підписаного 8 років тому контракту
