Можливо зараз у це складно повірити, але в кінці 1990-х років Росія цікавилася та можливо навіть придбала 125-мм танкові бронебійні оперені підкаліберні снаряди (БОПС) у Франції. Хоча добре відомо про колишню кооперацію між країнами у сфері ОПК, ця історія залишається невідомою широкому загалу.
Для того, щоб розібратися у ситуації варто почати спочатку, а саме з виставки Eurosatory в 1998 році. Там французька компанія GIAT Industries, яка зараз є частиною KNDS France, представила свій 125-мм танковий боєприпас 125G1 APFSDS-T, який призначений для використання з радянських та російських гармат.
Читайте також: Нідерланди хочуть мати аж 200 тис військових й резервістів, поки чекають на Tomahawk і Leopard 2A8, але є одна проблема
На фотографії зі старої газети, яку можна знайти в мережі інтернет, присутній сам снаряд поряд з його українським аналогом "3БМ44У1", який нібито має гірші показники пробиття попри важчий сердечник. Загалом весь новинний матеріал був про презентацію продукції з України, а саме танку Т-72-120 зі 120-мм гарматою, а також окремо перспективної 140-мм гармати.
При детальному розборі можна побачити, що конкретно тут нема якихось доказів щодо можливого зацікавлення Росії, а тільки спогади про старі проєкти кооперації між українським та французьким ОПК. Але це лише початок у цій досі засекреченій історії.
Вже у 1999 році Командування навчання та доктрин армії США (TRADOC) вказує GIAT 125G1 у ролі можливого боєприпасу для радянських танків Т-64, Т-72, Т-80 та Т-90. Хоча деякі люди записують це в доказ постачання цих снарядів до Росії, тут все не так просто.
Французький боєприпас з’являвся також у виданнях цього ж документу у 2001 та 2016 років, причому знаходячись ніби у “додатковій категорії”. Тобто хоча таке включення і могло б свідчити про продаж до РФ, також цілком ймовірний варіант з просто показом всіх можливих до використання снарядів.
З такою досить хиткою базою наближається розгляд набагато серйознішого доказу. Так, на фото блоку системи управління вогнем російських танків Т-90А та Т-80УЕ-1 з 2000-х років були помічені цікаві позначки.
Мова йде про напис "Г1", який відповідає GIAT 125G1, який нанесено поряд з "С1" та "С2", які відповідають снарядам "3БМ59" та "3БМ60". Це означає, що такі боєприпаси були введені до балістичного комп’ютера танків.
Таким чином перед нами фактично є доказ як мінімум адаптації французьких БОПС до використання у виключно російських машинах. Тоді виникає питання щодо того, чому збережена така секретність і у відкритому доступі практично нема матеріалів про це.
Слід звернутися до російських інструкцій з користування та документації до танків, де GIAT 125G1 не вказаний взагалі. Тобто можна зробити висновок, що якщо закупівля відбулася, то мова йшла виключно про дослідну партію, для використання якої адаптували кілька машин.
Можна довго теоретизувати про те, чому фінальна угода не відбулася. Можливо росіяни вирішили, що їм вистачить власних виробничих потужностей для забезпечення потреб. Також суттєву роль могли б зіграти економічні фактори, які не дозволили провести закупівлю.
Все ж перед нами зразок історії співпраці РФ з європейськими державами давністю приблизно у чверть століття. Хоча сьогодні ми можемо лише обмежено оцінити такі події, можливо в майбутньому з’являться нові деталі щодо GIAT 125G1 в армії Росії.
У підготовці матеріалу було використано цю публікацію користувача Kontakt642 з соціальної мережі X/Twitter:
Читайте також: Як можна озброїти передані Латвією БТР Patria 6x6, щоб вони могли краще підтримувати штурмовиків Третього армійського корпусу
