Провладні соціологічні центри бадьоро рапортують про 71% підтримки "спецоперації" та 84% росіян, які довіряють армії. Висновки незалежних соціологів, зроблені на основі перегляду соціальних мереж, трохи оптимістичніші.
За їхніми даними, частка публікацій на підтримку війни в російському сегменті соцмереж становить близько 52%, тоді як проти війни висловлюються лише близько 30% користувачів. Таким чином, 20%, що залишилися, потрапляють у категорію "мовчазного схвалення" війни. Дослідники Інтернету зазначають, що незалежно від схвалення чи несхвалення війни, понад 30% росіян висловлюють співчуття українцям. При цьому ті, хто вірить пропаганді, свято переконані, що жодних бомбардувань мирних жителів, що стирають з лиця землі українські міста разом із населенням, просто немає.
Читайте також: У які вразливі місця військ РФ слід бити: аналіз та пропозиції
Принаймні, одне залишається фактом: активно чи пасивно, війну зараз підтримують більш ніж половина росіян. Мені довелося розмовляти з кількома десятками російських дисидентів, які живуть у Росії, так і за її межами. Всі вони відзначають агресивну віру в пропаганду з боку своїх близьких та знайомих та неможливість їх переконати.
Такий високий відсоток підтримки агресії пояснюється кількома моментами. По-перше, безпосередньо перед початком війни росіяни зазнавали безпрецедентної обробки військовою пропагандою на тлі спровокованого Росією загострення на лінії зіткнення 18-20 лютого. За даними проведеного відразу після цього опитування "Левада-центру", 60% росіян вважають, що військові дії Росії спровоковані США та країнами НАТО, 14% звинувачують у цьому Україну, і лише 3% учасників опитування сказали, що у тому, що відбувається, винна Росія.
По-друге, росіяни ще не відчули повною мірою вплив санкцій на собі, проте сам факт їхнього запровадження активно використовується пропагандистами для створення образу "зовнішнього ворога, який прагне знищити Росію". Власне, така ж тактика підміни причини та слідства використовувалася пропагандою й у 2014 році.
По-третє, попри "патріотичний чад" і високий рівень антизахідних та антиукраїнських настроїв, що вже існував у суспільстві, складається враження, що підтримка війни на початковому її етапі парадоксальним чином стала трансформацією початкового запиту на мир. Пропагандисти запевняли, що Росія не розпочинає, а закінчує війну, яку проти неї веде НАТО та "українські нацисти". Відповідно, в момент початку вторгнення росіяни відчули полегшення, повіривши, що з початком вторгнення "загроза буде ліквідована", і замість "антиросійського плацдарму НАТО біля російських кордонів" вони знову отримають "мирну та дружню Україну".
Проте очевидно, що з продовженням бойових дій хибне почуття полегшення змінюється тривогою.
На цьому тлі став змінюватись і основний пропагандистський наратив. Пропаганда початку все більше наголошує на тому, що не так важливо, наскільки виправдана була війна, і чи варто її починати. Головне, як вони переконують населення, "підтримати Росію у воєнний час", оскільки іншої можливості вижити, окрім перемоги, у країни немає. Відповідно всіх противників вторгнення відверто називають зрадниками. Колишній шпигун та активний пропагандист війни Андрій Безруков відкрито пропонує не просто заарештовувати таких людей, а розстрілювати їх "за всіма законами воєнного часу".
На сьогодні можна виділити два основні пропагандистські наративи, що частково перегукуються, але багато в чому суперечать один одному. З одного боку, пропаганда продовжує дотримуватися легенди про "вимушеність" війни для "боротьби з фашизмом" та химерних конструкцій у вигляді "захисту російського суверенітету від західного ярма". Для підживлення відчуття цієї вимушеності використовуються фейки про створення Україною ядерної зброї, страхи навколо американських біолабораторій, що працювали в країні, і так далі.
Доволі небезпечним сигналом тут стало пропагандистське вкидання чергової дезінформації, опубліковане провідними російськими інформагентствами, включаючи РІА "Новости". З посиланням на колишнього проросійського прем'єр-міністра України Миколу Азарова вони повідомляють, що до кінця року НАТО нібито планувало спровокувати конфлікт із Росією з території України з використанням ядерної зброї. Поки що незрозуміло, яку мету має подібне вкидання: чергове запізніле виправдання розв'язаної Путіним війни чи підготовка до ядерного конфлікту у стилі звичної Кремлю риторики "воно все одно було неминуче" і "не ми його почали".
Проте зрозуміло, що мотивація, заснована на страху та відчутті вимушеності та небажаності війни, нездатна мобілізувати населення на підтримку довгострокових військових дій. Саме тому пропаганда активно вводить другий наратив, що до болю нагадує самий фашизм, про боротьбу з яким твердить російська влада. Російські ідеологи називають розв'язану Москвою війну "жертовним порятунком людства" від страшного "англосаксонського світопорядку", зруйнувати який, за їхніми словами, і є історична місія Росії.
Вони не приховують, що мета Росії – це насамперед зміна чинного світопорядку, а не "захист населення Донбасу".
Неозброєним оком видно схожість цих постулатів з виправданням початку Світової війни у гітлерівській Німеччині. Мілітаристські флешмоби на підтримку Путіна, які організовують деякі російські компанії, також повторюють естетику Третього Рейху. Той факт, що вони суперечать основному нібито "миролюбному" наративу, не бентежить ані самих пропагандистів, ані їхню аудиторію. Подібні розбіжності зустрічалися і до повномасштабного вторгнення, і також не викликали ніякого дисонансу в росіян.
Можна припустити, що в міру дії санкцій і неминучого обвалення російської економіки частка людей, схильних до активної мобілізаційної мілітарної риторики, буде знижуватися.
Вони й на сьогодні складають радше пасіонарну меншість. Проте з мовчазною більшістю, що схвалює війну зі страху, і з патріотичного чаду, справа складніше. Ці люди вірять, що у разі поразки Росія буде знищена, і Москва не мала або принаймні на цей момент не має іншого виходу, крім перемоги. Подібне відчуття змушує їх солідаризуватися із владою.
Спілкуючись із такими людьми, важливо знімати хибне почуття полегшення та розбивати хибну зв'язку між війною та безпекою, яку зараз активно вселяють росіянам. Слід пояснювати, що Путін штовхає світ до неминучої ядерної війни, абсолютно неадекватно сприймаючи реальність. Безумовно, важливо показувати ті жахливі руйнування, які Росія здійснює в Україні, але вони важливі саме в контексті: людина, яка вчинила таке, не зупиниться перед тим, щоб утопити в крові весь світ і саму Росію.
А тому той жах і смерть, яку Москва несе в Україну, неминуче повернеться до Росії. Важливо, щоб росіяни зрозуміли: продовження війни веде зовсім не до "перемоги" чи "ліквідації загрози", а до неминучої катастрофи планетарного масштабу, що торкнеться і їх країни.
Ксенія Кириллова,
Експерт Джеймстаунського фонду
(Jamestown Foundation), США
Читайте також: Опубліковано списки полонених російських вояків: далі - буде
