КНДР та Південна Корея формально знаходиться у стані "перемир’я" з 1953 року після завершення трирічної Корейської війни, яка коштувала життю, орієнтовно, до 9 млн людей, з яких 80% були цивільними.
Але впродовж 70-років між частинами колись єдиної країни спалахували кризи, які кожного разу загрожували перерости у повномасштабну війну. Наприклад, наприкінці 60-х років сутички на кордоні між Кореями майже не зупинялись, а у 1968 році спецпризначенці КНДР взагалі намагались вбити президента Південної Кореї.
Читайте також: Навчання НАТО на Балтиці Baltops 2020: Кремль відповів "Искандерами" та Су-30СМ
У 1987 році агенти Пхеньяну підірвали літак Korean Air Lines з метою зриву Олімпійських ігор у Сеулі. 2002 рік - морський бій неподалік острову Йонпхьондо, а у 2010, ймовірно, підводний човен КНДР потопив корейський корвет "Чхонан".
Попри поодинокі спроби знайти компроміс, ядерні випробування КНДР та агресивна риторика у бік Сеулу, якого Пхеньян іменує "маріонеткою США", постійно завершуються новими епізодами кризи. Останній з яких відбувається прямо зараз, в черговий раз поставивши світ на поріг нової війни. На цей раз приводом стали повітряні кульки.
Casus belli
З 1953 року обидві Кореї розділяє демілітаризована зона, яка була створена для розмежування країн. Вона йде через весь півострів, має ширину 4 км та довжину у 241 км. По обидва боки від неї були створені масивні лінії оборони, з мінними полями, вогневими точками та іншими фортифікаційними спорудами.
КНДР навіть будувало спеціальні величезні тунелі, які дозволили армії пройти повз оборону противника. Принаймні чотири з них були заблоковані, ставши туристичними пам’ятками.
Через цю зону з Південної Кореї до КНДР за допомогою повітряних куль закидаються агітаційні листівки з критикою тоталітарного режиму. На що Пхеньян постійно говорив, що це є актом агресії та вимагав припинити таке "неподобство".
Але 9 червня КНДР оголосило, що у відповідь на агітацію заблокувала всі лінії зв’язку з Південною Корею, а 15 червня повідомила про намір направити війська у демілітаризовану зону. У відповідь Південна Корея перевела у повну бойову готовність свої війська.
16 червня за командою Пхеньяну був підірваний будинок офісу з міжкорейських зв’язків в місті Кесон, який знаходиться у північній частині демілітаризованої зони, а Сеул скликав Раду нацбезпеки, яка має прийняти рішення щодо можливих контрзаходів.
Таким чином Друга Корейська війна, хоча і малоймовірно, але цілком може початися через повітряні кульки, які стануть casus belli - формальним приводом для війни.
Максимальна шкода
Порівнювати армії двох Корей у кількості бійців, танків та артилерії досить невдячна справа через монструозний технологічний розрив між цими країнами. І це добре розуміють у Пхеньяні, тому вся концепція військової міці КНДР направлена виключно на нанесення максимальної шкоди Південній Кореї.
Треба розуміти, що Сеул, столиця та економічне серце Кореї, знаходиться на відстані близько 40 км від кордону з КНДР. Тобто у дії далекобійних гаубиць M1978 та М1989 Koksan, а також 240-мм реактивних систем залпового вогню. Обстріл міста "по площинах" призведе до катастрофічних втрат серед мирного населення та завдасть непомірну шкоду економіці.
Враховуючи наявність у КНДР балістичних ракет, і мова йде не про одиничні далекобійні на кшталт BM25 "Мусудан", а про доволі масові типу "Хвасон-5", під ударом знаходяться всі чотири атомні електростанції Південної Кореї з двома десятками реакторів.
Тому розміри екологічної катастрофи від їх знищення навіть важко спрогнозувати. І це не говорячи про наявність у Пхеньяна ядерних зарядів та, скоріш за все, хімічної та бактеріологічної зброї. Тому питання загальновійськової боєздатності армії КНДР можна залишити поза дужками.
Таким чином КНДР може за першу годину війни завдати удар, який поставить Південну Корею на межу виживання. І у Пхеньяні добре розуміють, що це буде останнє рішення в історії КНДР.
Питання без вирішення
Заморожений конфлікт між Кореями, скоріш за все, не має жодного рішення. Частини колись єдиної країни розійшлись у діаметрально протилежні боки у всіх сферах життя, починаючи від економіки та технічного рівня прогресу, завершуючи ідеологією та розумінням людських цінностей взагалі.
Якщо у Північній Кореї з 1957 року діє карткова система та норми видачі їжі, тотальна цензура з концтаборами, то Південна - це 12 економіка світу з промисловими гігантами типу Samsung та цифрова ера.
Населення КНДР оцінюється у 25 млн людей, які все своє життя провели у "інформаційному концтаборі" тоталітарного режиму, під дією пропаганди та возвеличенням ідей Чучхе, у страху розстрілу за інакомислення.
Тому безодня між "в’язнями" Пхеньяну та 50-мільйонним населенням Південної Кореї настільки велика, що питання навіть гіпотетично можливої інтеграції досі залишається лише оптимістичною теорією, заснованої на досвіді возз'єднання Німеччині.
У будь-якому випадку корейська криза знову набирає оберти, нагадавши світу та Україні до чого призводять "заморожені конфлікти" і як легко вони можуть перейти у гарячу фазу навіть через повітряні кульки.
Читайте також: Стелс-винищувач Кореї KF-X: важка доля 20-річного довгобуду та урок для України
