Ще на початку 2000-х років у РФ почали вихвалятися тим, що просунулись у сфері опанування унікальної технології - радикального зменшення радіолокаційної помітності на основі генератора плазми. Він мав створювати навколо літака, або його частини, "кокон", що мав би бути непроникним для радарів.
Такий генератор, вага якого становила лише 100 кг, нібито ще у 2002 році випробували на борту Су-27, завдяки чому, нібито його ефективна площа розсіювання була знижена у 100 разів. 22 роки тому для росіян ця заявка на абсолютно новітні супер-технології чудово лягла на "тупих американців" Задорнова, мовляв, поки ті роблять спеціальні стелс-літаки, справжній російський стелс зараз всім покаже. Але замість встановлення таких чудо-генераторів на Су-27 чомусь розпочали розробку ПАК-ФА, майбутнього Су-57.
Читайте також: За I квартал 2024 року РФ запустила понад 1200 Shahed-ів та майже 300 крилатих ракет: як відбили цю навалу
Твердження про виключно унікальний плазмовий стелс виявився доволі живучим. Вже у 2016 році з'являються деталі від "НПО Машиностроения", що він був у радянській ракеті 3М25 "Метеорит", яка так і не була доведена до ладу.
У ній начебто була використана "унікальна" технологія і у момент опромінення ракети ворожими РЛС вона створювала у районі повітрозабірників хмару іонізованого газу, що дозволяло зменшити помітність на 70-80%. За це мала відповідати спеціальна "плазмова гармата".
Але зазначали, що повторювати таку технологію вже не потрібно, бо такий захист працює лише з однієї сторони літального апарата. А вже дуже скоро на озброєння встануть гіперзвукові ракети зі швидкістю 6 Махів та навіть більше. А вони і так будуть рухатись у плазмі, що утворює радіопоглинаючий захисний щит, а паралельно може працювати, як антена для передачі сигналів.
На жаль російські журналісти не задали питання, а чому такий супер-генератор плазмового стелсу не встановлюють на літаках, які не літають на гіперзвукових швидкостях. Але вже з боку Defense Express зазначимо, що на американському розвідувальному літаку Lockheed A-12, який був попередником SR-71 Blackbird, ще у 60-х спробували встановити плазмові гармати перед повітрозабірниками літака з метою зниження радіопомітності за загальною програмою Kempster.
Westinghouse розробила плазмову гармату Heraeus, а у 1964 вже розпочали польоти з нею. Але згодом цей напрям закрили та лише додавали у паливо A-12 цезій, який у теорії мав зменшувати помітність літака у тиловій проєкції. На практиці вийшов нестабільний результат, на відмінну від величезних чеків за паливо з такою присадкою.
Повертаючись до РФ, то коли мова там пішла про початок випробувань "Циркону", то знову упочали розповідати про "шапку-невидимку" за рахунок руху у плазмі. Але одразу додавали, що все одно він має проривати протиракетну оборону завдяки швидкості, а не малопомітності. Мовляв, навіть система Aegis не встигне відпрацювати.
Відносно самої фізики процесу поглинання, чи навпаки - відбиття радіохвиль від плазми в умовах гіперзвуку, то навряд її взагалі можливо адекватно пояснити у межах менших за наукову роботу. Але це не й так важливо конкретно у випадку 3М22 "Циркон", який дійсно гіперзвуковий.
Бо попри декларації рашистів, що навколо нього мав сформуватись "кокон" з плазми, яка зробить його невидимим на радарах, його політ відстежувався на радіолокаційних станціях та вимірювалась швидкість. А на кінцевій ділянці, там де він і має перехоплюватись комплексами протиракетної оборони, його швидкість вже все одно менше гіперзвукової.
Читайте також: Чи "воскресила" РФ ще одну радянську гіперзвукову ракету - Х-90 з дальністю 3000 км
