Індійський амбіційний план, про який відомо з 2018 року, створити за рахунок допомоги РФ ракету "повітря-повітря" великої дальності, що матиме можливість знищувати цілі на дальності 350 км та має назву Gandiva (також зустрічається Astra Mk III) знову зсувається.
Як повідомила в інтерв'ю India TV Періна Деві, представниця DRDO (організація оборонних досліджень та розробок), ракета буде готова не раніше ніж через три роки. Зазначимо, що у самому виключно позитивному сюжеті, який частково йде англійською, про попередні строки робіт вирішили не говорити.
Читайте також: Як в Anduril пояснили високу ціну свого FPV-дрона Bolt-M, який, ймовірно, тестували в Україні
Звісно й причину зміщення реальних строків не названо. Також у ньому не згадана участь РФ у розробці, хоча раніше це не ховалось. Як і те, що Москва активно допомагала створити й Astra Mk I.
Нагадаємо, що перші роботи зі створення в Індії прямоточного твердопаливного реактивного двигуна повідомлялось ще у 2018 році, коли пройшли його перші тести. Вже у 2022 році були оголошені плани створення ракети повітря-повітря Astra Mk III чи Gandiva та її цільовий показник дальності у 350 км, що у 1,5 раза більший ніж має наявна зараз в індійських повітряних силах європейська ракета Meteor із рубежем використання близько 200 км.
При цьому засіб досягнення такої дальності буде аналогічним - використання прямоточного твердопаливного реактивного двигуна, розробка якого, як вихвалялись у самій Індії йде разом із РФ. При цьому для спрощення та пришвидшення розробки, цей двигун буде інтегрований у наявну зараз індійську ракету Astra, яка збереже всі свої основні елементи. Тобто вся суть розробки Gandiva фактично лише у прямоточному двигуні.
Але вочевидь щось пішло не так, як хотіли у самому Делі й строки завершення робіт по цій ракеті тепер датуються 2029 роком.
Водночас наразі Індія має дуже потужний каталізатор цієї розробки - операцію "Сіндур" із сутичкою з Пакистаном у травні 2025 року, коли відбувся масштабний повітряний бій за участю понад 130 літаків. І під час нього свою практичну перевагу показало поєднання ракет "повітря-повітря" великої дальності та літаків далекого радіолокаційного виявлення.
Зокрема один індійський Rafale був доведено збитий пакистанським J-10CE з відстані у приблизно 200 км за допомогою далекобійної ракети PL-15 (все китайського виробництва). При цьому пакистанські повітряні сили мали двократну перевагу над індійськими у літаках ДРЛВ: 8 шведських Saab 2000 Erieye та ще 4 китайських ZDK-03, загалом 12, проти 3 одиниць EMB-145AEW Netra з власною сучасною РЛС, а також 3 одиниць A-50EI - російських Ил-76 з ізраїльською РЛС EL/W-2090, загалом 6.
Більше того, важливішою могла бути навіть не перевага у самих літаках ДРЛВ та можливостях їх радіолокаційних комплексах, а у інтеграції у єдиний контур винищувача, ракети та літака ДРЛВ з можливістю цілевказання та керування ракетою.
І якщо для китайського винищувача J-10CE, китайської ракети PL-15 та китайського літака ДРЛВ ZDK-03 об'їдання цілком очікуване, то чи об'єднано Rafale із Meteor з наявними у Індії літаками ДРЛВ питання відкрите.
Читайте також: Де стоїть РЛС AN/FPS-132 для виявлення БРСД "Орешник" і 9М729 "Новатор" та чи є у Європи супутники для цього
