Росіяни уже двічі застосовували свою балістичну ракету середньої дальності (БСРД) "Орешник" для ударів по Україні, в листопаді 2024 року та січні 2026 року. Крім того, агресор з певною інтенсивністю запускає по нашій інфраструктурі крилаті ракети середньої дальності 9М729 "Новатор" до ракетного комплексу "Искандер-М1".
На цьому тлі виникає питання про те, які можливості в плані супутників має Європа для раннього виявлення російських ракет, та де у Великій Британії стоїть американська радіолокаційна станція AN/FPS-132. Відповідь є в публікації "Europe and ballistic-missile warning: space for improvement", розміщеній на шпальтах Military Balance Blog авторитетного IISS (Міжнародний інститут стратегічних досліджень).
Читайте також: Які ЗРК можуть перехопити "Орешник", а які ні, чому так і від чого залежить
США як єдиний "постачальник" раннього виявлення ракет
Як підкреслюють автори публікації, на даний момент найбільші можливості серед усього Заходу по ранньому виявленню ракет мають США, котрі розгорнули систему раннього попередження SEWS. Її складовою є мережа супутників SBIRS, які здатні виявляти факт пуску ракет за інфрачервоним слідом.
Ну а в свою чергу, можливості SBIRS (як акцентують саме експерти IISS) доповнюються американською радіолокаційною станцією раннього попередження AN/FPS-132, що розміщена на авіабазі Fylingdales Королівських ВПС Великої Британії.
Тут варто зробити певний відступ та окреслити, що AN/FPS-132 здатна відстежувати одночасно кілька сотень об’єктів на дистанції до 5600 кілометрів. В експлуатацію ця РЛС була запущена ще у 1963 році, протягом свого періоду експлуатації пройшла кілька модернізацій, перебуває в управлінні британських ВПС та водночас включена до складу американської системи BMEWS (Ballistic Missile Early Warning System), що здатна виявляти проліт міжконтинентальних балістичних ракет через Північний полюс.
Як далі акцентують в IISS, на даний момент США є по факту єдиним "постачальником" можливостей раннього виявлення пусків ракет. Свої прогалини в цьому сегменті європейські країни-учасники НАТО намагаються заповнити самостійно, однак "стикаються із складнощами в цьому процесі".
Нереалізовані можливості Європи
До цього моменту країни Європи докладали зусилля до створення власної мережі супутників для раннього виявлення пусків ракет. Однак ці зусилля на даний момент не завершені до кінця.
Наприклад, у 1990-хх роках Франція запустила проект Spirale (Système Préparatoire Infra-Rouge pour l'Alerte), в рамках якого у 2009 році на орбіту були виведені два супутники Spirale, котрі однак відіграли роль демонстратора технологій. Після цього епізоду проект Spirale більше не розвивався, бо на той момент Європа остерігалась ракетної загрози хіба що від Близького Сходу.
В 2025 році Німеччина почала роботу над проектом наносупутника раннього виявлення ERNST 12 U, по якому минулоріч було випробувано сенсорний комплекс та канал передачі даних в X-діапазоні. Однак і цей проект на даний момент має статус лише "демонстратор технологій".
Окремо цікаво, що ще у 2019 році Європейський Союз запустив власний проект TWISTER, який зокрема передбачає створення мережі супутників для раннього виявлення пусків ракет. Однак, якщо стисло, то і цей проект на даний момент не отримав свою практичну реалізацію.
Висновок матеріалу
По суті, Європа на даний момент не має власних (та незалежних від США) спроможностей по ранньому виявленню пусків ракет. І це є загрозливою ситуацією для усього континенту, на тлі епізодів із ударами БРСД "Орешник" та КР 9М729 "Новатор" до ракетного комплексу "Искандер-М1".
Іван Киричевський, військовослужбовець 413 полку СБС "Рейд", експерт Defense Express
Читайте також: У США бідкаються, що можуть не встигнути зробити один зі своїх найдорожчих "золотих" оборонних проєктів
