Південноафриканська Paramount Group оголосила, що вироблятиме в Об’єднаних Арабських Еміратах композитні лопаті для вертольотів типів Ми-17 та Ми-24, які стоять на озброєнні армій країн Африки. Для чого уклала окрему угоду із компанією AAL Group, що базується в ОАЕ і також спеціалізується на обслуговуванні радянських та російських вертольотів марки "Ми".
Цілитись саме на Африканський континент Paramount Group вирішила, бо там є близько 20 країн-експлуатантів радянських та російських вертольотів, які мають проблеми з купівлею комплектуючих на тлі війни РФ проти України, та санкцій Заходу проти російського ВПК. Тим більш, що пропонують продукт із доволі високими характеристиками: заявляється, що композитні лопаті матимуть ресурс в 20 тисяч льотних годин та окупатимуть себе вже після 200 льотних годин експлуатації, металеві лопаті російського виробництва мають ресурс всього в 4 тисячі льотних годин.
Сама по собі історія про те, що черговий гравець світового оборонного ринку хоче витурити рашистський ВПК із його "традиційного" сегменту – звучить сама по собі гарно та перспективно.
Але якщо опиратись на дані The Military Balance 2022, то картина виглядає так: по-справжньому вагомі парки в декілька десятків машин має лише топ-п’ятірка країн, які й так відносять до "традиційних" користувачів та покупців радянської/російської зброї, а інші – мають настільки куці парки вертольотів "Ми", що заледве на змішану ескадрилью набереться. Тому для зручності дані розіб’ємо на два блоки:
"Традиційні" покупці:
- Алжир – 74 вертольоти Ми-8/Ми-17 та 30 Ми-24;
- Ангола – 56 вертольотів типів Ми-24/Ми-35 та 35 вертольотів типів Ми-8/Ми-17 і Ми-171Ш;
- Ефіопія – 18 Ми-24/Ми-35 та 12 Ми-8/Ми-17;
- Єгипет – 43 вертольоти типів Ми-8/Ми-17 та 13 одиниць Ми-24;
- Судан – 40 вертольотів типів Ми-24/Ми-35 та 24 одиниць Ми-8 та Ми-17.
Інші:
- Буркіна-Фасо – два Ми-35 та три Ми-8/Ми-17;
- Бурунді – два Ми-24;
- Камерун – два Ми-24;
- ЦАР – один Ми-24 та один Ми-8;
- Чад – п'ять Ми-24 та п'ять Ми-17/Ми-171;
- Кот-Дівуар – три Ми-24В та два Ми-8;
- Конго – сім Ми-24;
- Екваторіальна Гвінея – п'ять Ми-24 та один Ми-17;
- Еритрея – чотири Ми-17;
- Гвінея – чотири Ми-24;
- Кенія – три Ми-17;
- Малі – шість Ми-24/Ми-35 та п'ять Ми-8/Ми-171
- Мозамбік – два Ми-24В та два Ми-8;
- Намібія – два Ми-24 та один Ми-8;
- Руанда – п’ять Ми-24 та 11 вертольотів Ми-17;
- Сенегал – чотири Ми-24/Ми-35;
- Сьєрра-Леоне – два Ми-8/Ми-17;
- Південний Судан – п’ять Ми-24 та дев’ять Ми-17;
- Уганда – сім Ми-24 та п’ять Ми-17;
- Замбія – чотири Ми-17;
- Зімбабве – шість Ми-35.
При цьому не варто забувати, що РФ все рівно не "випускає з уваги" своїх "дрібніших" сателітів в Африці, та продовжує їм постачати авіаційну техніку навіть під час повномасштабної війни проти України. Мова зокрема про передачу декількох Ми-17 та Ми-35 для Того та продаж мінімум шести Ми-28Н Уганді.
Відповідно, бодай в цьому сегменті світового ринку озброєнь Москва зберігає контакти в обхід санкцій Заходу. Що особливо специфічно в контексті того, що росіяни намагаються "наколядувати" для себе дефіцитні ресурси саме в Африці чи в Азії.
Не варто виключати, що самих росіян ця вся історія з композитними лопатями до вертольотів зацікавить навіть більше, аніж потенційну клієнтуру Paramount Group в Африці. Хоча б тому, що для армійської авіації ЗС РФ питання підтримання експлуатаційної готовності в умовах повномасштабної війни стоїть мабуть найбільш гостріше, аніж де-інде в світі.
Нема поки даних, коли південноафриканська Paramount Group планує почати безпосереднє виробництво лопатей і коли планує відвантажити першу партію такої продукції остаточному замовнику. Але тут для світового співтовариства варто слідкувати за тим, аби ці композитні лопаті як важливий для армії РФ ресурс не потрапив у руки країни-агресора, застосовуючи відповідний санкційний контроль.
