Російські пропагандистські раптом вирішили згадати про те, що у 1980-х роках Північна Корея демонструвала зразок секретної самохідної артустановки на танковому шасі, яка була озброєння одразу трьома 370-мм безвідкатними гарматами. Назва цієї САУ, бодай орієнтовні характеристики та подальша доля цієї розробки не розкривалась.
Рашисти в даному випадку аж ніяк не були оригінальними. Бо про існування цієї секретної північнокорейської САУ на три 370-мм безвідкатні гармати до цього моменту були згадки і в західному сегменті соцмереж.
Читайте також: По Т-64 існував навіть проект під ядерні реактивні снаряди "Резеда" калібру 360-мм, чому це не було реалізовано
>370mm three barreled recoilless rifle armored vehicle North Korea, you so crazy. pic.twitter.com/NwzYinRz1A— Eric Daniel Kotyk (@SSgtKotyk) September 6, 2023
Щоправда, в даному випадку можна зафіксувати лише три відомі факти: 1) КНДР працювала над такою САУ, 2) артустановка мала аж три 370-мм "безвідкатки", і що 3) інші деталі по цій залишились втаємниченими.
Асоціативні зв’язки можуть вести до порівняння з американською САУ M50 Ontos, котра була оснащена аж шістьма 105-мм безвідкатними гарматами, створювалась як винищувач танків, але по факту використовувалась для вогневої підтримки піхоти у В’єтнамі. САУ M50 Ontos була вироблена в кількості близько 300 одиниць, та стояла на озброєнні протягом 1950-1960-хх років.
Однак очевидно, що у випадку з північнокорейською САУ на три 370-мм "безвідкатки" генезис варто шукати все ж у радянських розробках. Тим більш, в СРСР після Другої світової війни були деякі екзотичні проекти.
Наприклад, у 1954 році Радянський Союз почав проектувати 420-мм безвідкатну гармату проекту С-103, яка б мала стріляти ядерними снарядами. Базою мало виступати шасі від важкого танка Т-10, С-103 мала би доповнювати собою інші перспективні "ядерні" САУ калібру 420 міліметри для радянської армії - самохідний міномет 2Б1 "Ока" і самохідна гармата 2А3 "Конденсатор-2П".
Роботи за проектом безвідкатної ядерної гармати С-103 тривали з 1954 по 1956 роки, основна причина зупинки проекту – розробникам так і не вдалось створити надійний ствол під цю САУ. Роботи по артсистемам "Ока" та "Конденсатор-2П" тривали з 1955 по 1960 роки, та були зупинені з двох причин - 1) не вдалось забезпечити надійну роботу ствола, 2) віддача від якого негативно впливала на шасі. А в підсумку радянські військові розцінили, що більш перспективним є працювати саме над ОТРК як засобом доставки тактичної ядерної зброї
Однак сам варіант передачі від СРСР до Північної Кореї напрацювань по нереалізованій САУ С-103 можна поставити під певний рівень сумніву. Але у відкритому доступі нема даних про те, щоб наприклад КНР працювала над аналогічного класу монструозними САУ, щоб потім "поділитись" проектом із КНДР, як це вийшло наприклад в історії з 140-мм мінометами.
Цілком ймовірно, що північнокорейський режим чучхе не довів до серійного виробництва свою САУ на три 370-мм "безвідкатки", бо цю систему озброєння можливо не вдалось довести бодай до прийнятного рівня надійності роботи.
Наскільки взагалі монструозною в усіх сенсах могла бути 370-мм безвідкатна гармата, можна показати на прикладі німецької 356-мм авіаційної безвідкатної гармати SG-104, робота по якій йшла з 1939 по 1941 років, а сама "безвідкатка" була призначення для знищення ворожих бомбардувальників.
Маса самої артсистеми складала 4,2 тонни, маса снаряда – 700 кілограмів. Ця німецька розробка не пішла у серійне виробництво по причині технічних проблем, зокрема SG 104 не вдалось "подружити" із жодним літаком, який би міг виступати потенційним носієм, наприклад бомбардувальником Do 217 або ж Ju 288G.
Читайте також: В РФ пофарбували в рожевий та обкатали радянський "Объект 279" на чотирьох гусеницях
