Корейських легкий винищувач FA-50 зараз не потребує додаткових рекомендацій, бо окрім дуже успішних продажів у Азійсько-тихоокеанському регіоні цей літак прорвався на європейських ринок завдяки Польщі. І наразі Korea Aerospace Industries активно просуває його далі, шукаючи клієнтів не лише у Старому світі, а у Латинській Америці.
Для самої Кореї цей літак став першим національним реактивним літаком взагалі і його комерційний успіх, а кількість країн-операторорів дорівнює шести, це доволі непогане досягнення. Тим паче, що саме сьогодні, 20 серпня, але 23 роки тому у 2002 році, вперше піднявся у небо T-50, який зараз став FA-50. Але все почалось значно раніше.
Читайте також: У США виділяють ще $258 млн на розробку та виробництво зенітних ракет SM-2
Наприкінці 80-х років Сеул хотів закупити доволі вагому кількість нових винищувачів - 120 одиниць і у підсумку конкурсного відбору схилився до F/A-18, який взяв вверх на F-16. Навіть попри те, що Корея вже експлуатувала закуплених у 1981 році 36 F-16 Block 32. За умовами закупівлі у межах офсетних (компенсаційних) угод передбачалась локалізація цих літаків у Кореї. Але фінансові труднощі не дозволили Сеулу реалізувати цей задум й було прийнято рішення закупити на аналогічних умовах 120 F-16 Block 52.
Угода з General Dynamics була укладена у 1991 році (у 1993 році авіаційний напрям цієї компанії був викуплений Lockheed) та передбачала виготовлення у США лише 12 літаків, ще 36 мали бути зібрані у Кореї з машкомплектів, а ще 72 - побудовані Samsung Aerospace, з субпідрядниками у вигляді Daewoo та Korean Air. Також Південна Корея отримувала право використати отриманий досвід та технології у створенні власного учбово-тренувального літака за програмою Korean Trainer Experiment.
І саме таким чином, завдяки замовленню F-16, у корейському Samsung й почали креслити, формально, тренувальний літак, спираючись на співпрацю з американцями. Але корейці майже одразу почали наполягати на тому, що це має бути надзвуковий тренувальний літак з можливостями легкого винищувача. Згодом ідея розвинулась до поступового створення трьох літаків, тренувального, штурмовика та винищувача.
Початкові роботи над проєктом йшли три роки і у серпні 1995 року міноборони затвердило план замовити літак у кількості 120 одиниць. А у грудні міністерство фінансів продавило рішення заморозити розробку, оцінивши витрати на неї на рівні 1,3 трлн вон, за тодішнім курсом близько 1,68 млрд доларів.
Але пауза тривала не довго, бо 3 липня 1997 року розробка літака була поновлена. Це сталось завдяки тому, що вже Lockheed Martin (об'єднання Lockheed з Martin Marietta відбулось у 1995 році) вирішив розширити свою участь у проєкті з консультаційної до повноцінного партнера. А це означало значне зниження ризиків розробки. Також було вирішено питання фінансування: уряд взяв на себе 70% витрат, Samsung Aerospace - 17%, а Lockheed Martin - 13%. Також літак отримав індекс KTX-2.
А через кілька місяців восени Корею накрила Азійська фінансова криза, наслідки якої змусили корейський уряд перегрупувати активи й Samsung, Daewoo та Hyundai продали та об'єднали свої авіаційні сегменти у Korea Aerospace Industries. Але це не вплинуло на розробку самого літака яка була завершена у 1999 році після чого почалось збирання прототипів.
У лютому 2000 року літак отримав офіційну назву T-50 Golden Eagle. Індекс T-50 був присвоєний за американською системою найменувань та зарезервований міноборони США, а уряди обох країн активно просували машину на міжнародних ринках. У вересні 2001 року вже був готовий перший прототип, а 20 серпня 2002 року він піднявся у небо.
Але саме корейського у нього було доволі мало. Двигун - F404-GE-102 від General Electric, електронно-дистанційна система управління - Lockheed Martin, навігація від Honeywell, значна частина авіоніки від Thomson-CSF (зараз Thales), шасі та гальма від Messier-Bugatti-Dowty (зараз Safran).
А далі почався розвиток літака за раніше створеним планом: спочатку тренувальна машина, потім штурмовик та винищувач. Від середнього варіанта залишилась згадка про створення трьох прототипів з індексом А-50, а також поява РЛС EL/M-2032 від ізраїльської ELTA.
Перший з А-50 піднявся у небо 4 вересня 2003 року і за планом вони мали замінити застарілі штурмовики А-37. Але проблеми з фінансуванням змусили прийти до об'єднання розробки штурмовика та винищувача (з індексом F-50) в одну машину під назвою FA-50. Але її створення затягнулось, версія легкого винищувача піднялась у небо лише 4 травня 2011 року.
При цьому розвитку FA-50 певною мірою почали протидіяти партнери. Наприклад корейці хотіли інтегрувати РЛС з АФАР Vixen від Selex (зараз належить італійській Leonardo), але отримали відмову від США. Також була відхилена інтеграція потужнішої ізраїльської EL/M-2052, також з АФАР. І цей літак досі немає сучасної РЛС, а плани щодо інтеграції AN/APG-83 від Northrop Grumman ще досі не реалізовані.
Через це до FA-50 не інтегровані AIM-120, які мають розкрити його можливості як повноцінного винищувача. Але проблема навіть із ракетами ближнього бою, бо у США поки не дали інтегрувати у літак AIM-9X, саме через це Польща вимушена взяти у Кореї ракети AIM-9L в оренду.
В цій ситуації Сеул активно намагається розвинути вже власні рішення та розширити можливості літака. Наприклад, з FA-50 вже протестувано власну крилату ракету KALCM, яка доволі схожа на Taurus. Також Корея розробку власної РЛС для літака, а також активізували розробку вже чистої винищувальної одномісної версії FA-50, що має потіснити F-16.
Читайте також: У Швеції оголосили яке озброєння закуплять завдяки збільшеному оборонному бюджету і це не лише Gripen
