Утім, унаслідок низки об’єктивних і суб’єктивних причин, таких як воєнні конфлікти в регіоні, пандемія коронавірусної хвороби, обрання президентом США Джо Байдена й нормалізація відносин Ізраїлю з деякими арабськими країнами, регіональний ринок озброєнь зазнає кардинальних змін.
Спадщина Трампа й зіткнення інтересів
Дональд Трамп залишив після себе низку відкритих питань, вирішувати які доведеться Байдену.
Читайте також: Чому іранська атомна програма опинилася під прицілом ізраїльських спецслужб
Це відносини з Іраном і Туреччиною, війна в Ємені та питання можливого виведення американських військ із цієї країни. Ситуацію ускладнюють запроваджені попередньою адміністрацією в останній момент нові санкції проти Ірану та визнання єменських повстанців племені хуті терористичною організацією (одразу після приходу Байдена до влади новий держсекретар США Ентоні Блінкен озвучив рішення про вилучення хуті з цього списку).
Сьогодні Близький Схід іще не може похизуватися спокоєм. Незважаючи на військову поразку й утрату території, й далі функціонують залишки «Ісламської держави» («ІДІЛ»), триває нестабільність в Іраку й Лівані та громадянські війни в Сирії та Лівії. Іран активно розвиває ядерну програму й ракетні технології, Туреччина здійснює дедалі агресивнішу політику, таліби оволоділи більшістю території Афганістану, а перспектива вирішення палестинського питання залишається невідомою.
Одним із небагатьох позитивних елементів у цій ситуації є нормалізація відносин Ізраїлю з деякими арабськими країнами й завершення дипломатичної кризи між Катаром та іншими монархіями Аравійського півострова.
Вважається, що в Сирії Трамп не використав шанс на остаточне знищення залишків "ІДІЛ" за допомогою союзних Сирійських демократичних сил (SDF) і допустив турецьку військову інтервенцію в Північно-Східній Сирії. А внаслідок поспішного виведення військ США цей район зайняли росіяни, що значно ускладнило можливості американського контингенту.
За прогнозами, Байден нарощуватиме підтримку SDF. США працюватимуть і в напрямі визнання певного автономного статусу для Північно-Східної Сирії при збереженні об’єктивних гарантій безпеки для Туреччини. Вашингтон не зважатиме на позицію Дамаска з цього приводу й надалі наполягатиме на відстороненні Асада від влади.
Також Вашингтон докладатиме зусиль щодо відновлення діалогу з Іраном: змінить політику тиску на Тегеран на застосування дипломатичних важелів. Щоправда, наближення президентських виборів у Ірані може спонукати консервативні сили цієї країни заблокувати американо-іранські перемовини. І одним з елементів цього можуть стати провокації в Іраку.
За таких умов адміністрація Байдена може опинитися під тиском, що ускладнить перемовини про відновлення атомної угоди з Іраном, відомої як Спільний всеосяжний план дій (JCPOA). Та й можливості у Вашингтона в регіоні не безмежні. За прогнозами, як один із варіантів рішення розглядають навіть повний вихід США з Іраку, що не сприятиме остаточному знищенню залишків "ІДІЛ". Також як варіант американців можуть замінити європейці. Водночас якщо справа дійде до реактивації JCPOA, ситуація в Іраку та в регіоні загалом може стабілізуватися.
Отже, розстановка сил у регіоні змінилася. На думку Узі Рабі, провідного ізраїльського експерта, професора й директора Центру Моше Даяна з вивчення Африки і Близького Сходу при Тель-Авівському університеті, сучасні близькосхідні події перебувають на стику трьох головних регіональних груп інтересів, які визначають безпеку в регіоні. Це Іран, що нарощує тут свій потенціал і вплив, Туреччина з її державницькими претензіями, і зближення деяких арабських країн та Ізраїлю під егідою США, що докорінно змінює наявні стереотипи регіону. Два перші блоки активно спонукають арабські країни й Ізраїль до дій.
Іранська експансія
Хоча внаслідок пандемії та ліквідації іноземними спецслужбами генерала Сулеймані й ученого-ядерника Фахрізаде Іран зазнав серйозних утрат, він поки що не відмовився від своїх експансіоністських планів.
Передусім це війни в Ємені, а також у Сирії з наміром вийти до Середземного моря. Завершення дії JCPOA у жовтні 2020 року відкрило світові ринки для експорту іранської зброї та уможливило Тегерану придбання сучасних військових технологій, передусім у Китаї й РФ.
Це становить небезпеку з кількох поглядів. Перші великі поставки російської або китайської зброї до Ірану призведуть до дзеркального збільшення експорту американської зброї до Ізраїлю, ОАЕ й навіть Саудівської Аравії. А відкриттям Ірану для зовнішніх інвестицій скористається Китай, якого Тегеран вважає стратегічним союзником. У вересні 2020 року Іран підписав із Піднебесною угоду про співробітництво у сфері розвідки проти США й Заходу. Пекін уже отримав дозвіл на будівництво власної бази на території Ірану.
Також Тегеран розпочав переговори про 25-річне стратегічне партнерство з Пекіном, що передбачає пакет великих китайських інвестицій в Іран і гігантські фінансові вливання в його послаблену санкціями економіку (за повідомленнями ЗМІ, може йтися про суму в $400 млрд).
16 серпня 2020 року міністр оборони Ірану, бригадний генерал Амір Хатамі повідомив про готовність іранської оборонної промисловості експортувати свою продукцію після скасування обмежень ООН. До 2025 року Іран планує стати регіональним лідером щодо науково-технічних досліджень. А 19 жовтня 2020 року, після скасування дії JCPOA, Хатамі повідомив про досягнення важливих домовленостей із РФ і Китаєм щодо розвитку іранських військово-повітряних сил. Спроба Вашингтона ініціювати в ООН продовження терміну дії JCPOA зазнала невдачі, його не підтримали навіть найближчі союзники. Відтак 21 вересня 2020 року США запровадили власні санкції за поставки до Ірану "ядерних технологій, технологій виробництва балістичних ракет і конвенційного озброєння".
Відмову Радбезу ООН запровадити подальше ембарго на поставки зброї до Ірану розглядають у Тегерані як "великий тріумф" і "дипломатичне приниження Сполучених Штатів". Дипломатична поразка насправді завдала удару по близькосхідній політиці Вашингтона часів Трампа. Проте Іран досі залишається спонсором кількох проксі-конфліктів і війн у регіоні.
У світі добре пам’ятають ракетні атаки на нафтопереробні заводи на території Королівства Саудівської Аравії (КСА) 14 вересня 2019 року з використанням високоточних крилатих ракет і дронів іранського виробництва. Вони були не першими і, на жаль, не останніми агресивними акціями Ірану.
Так, 10 лютого 2021 року саудівський міжнародний аеропорт Абха атакували чотири бойові дрони, унаслідок чого було пошкоджено один пасажирський літак, який загорівся. Водночас ППО відбила атаку двох БПЛА на саудівську авіабазу поблизу міста Хаміс Мушаїт. А 27 лютого 2021 року саудівська ППО відбила ракетну атаку на "Ер-Ріяд". Тоді повідомляли про знищення щонайменше однієї балістичної ракети й кількох дронів іранського виробництва.
25 лютого в Оманській затоці вибухами двох магнітних мін було пошкоджено ізраїльське судно — автомобілевоз Helios Ray, яке прямувало з саудівського порту Ед-Даммам до Сінгапуру. В Ізраїлі відповідальність за це покладають на диверсантів іранського Корпусу вартових Ісламської революції і вважають однією з анонсованих Тегераном акцій помсти за загибель іранського фізика-ядерника Мохсена Фахрізаде.
А 7 березня відбулася атака з використанням ракет і дронів на виробничі потужності саудівського нафтопереробного заводу Aramco.
Відповідальність за напад узяли на себе єменські хусити, яких давно підтримує іранська влада.
Турецький марш
Близький Схід також залишається регіоном, у якому зростає активність Туреччини. Анкара перетворилася на потужного гравця не лише в цьому регіоні, а й у Північній Африці (Лівія) та на Кавказі, вона має підтримку і державних структур (Катар), і недержавних (ХАМАС, "Брати-мусульмани" та інші).
Щоправда, останнім часом Туреччина подає сигнали, що можуть свідчити про бажання змінити попередню авантюристичну закордонну політику на передбачуванішу, хоча важко сказати, чи це справді готовність до певних поступок, чи лише імітація.
Адже запровадження США нових санкцій проти Анкари в разі подальшого ігнорування нею правил цивілізованої поведінки може завдати останній величезної шкоди. І річ навіть не в тому, чи повернеться Туреччина до програми F-35. Там побоюються, що Вашингтон може перекрити туркам доступ і до тих американських зразків ОВТ, якими друга за силою армія НАТО користується сьогодні. А це одразу ж заблокує її активність та унеможливить реалізацію амбітних програм по периметру турецьких кордонів і за їхніми межами.
Туреччина також може бути позбавлена американських технологій, поставок комплектуючих, запчастин і розвідувальної інформації, тобто того, що отримують країни-члени НАТО. І все це цілком реально. Тому Анкара вже нібито готова поділитися з США таємницями придбаних у РФ ЗРC С-400. Хоча за іншими даними, вона має намір придбати додаткову партію цих систем.
Річ лише в тому, наскільки це відповідає дійсності і як реагуватиме на таке Вашингтон. Якщо Анкара заслуговує на нові санкції, то вона їх отримає. Як, до речі, і Єгипет — за нещодавно придбані у РФ бойові літаки. Ба більше, Каїр можуть позбавити і щорічної фінансової допомоги від США, яку він отримує з часів Кемп-Девіда (загалом отримано майже $84 млрд). Адже, по суті, Єгипет на кошти американців купує російську зброю.
Королівське перезавантаження
8 лютого 2021 року президент США Джозеф Байден уперше виступив у Державному департаменті, де зокрема повідомив, що Америка припиняє продавати зброю Саудівській Аравії та брати участь у війні в Ємені. А директорка національної розвідки США Евріл Гейнс пообіцяла оприлюднити розсекречену інформацію щодо вбивства у Стамбулі саудівського журналіста, письменника і критика Ер-Ріяду Джамаля Хашукджі. Нещодавно за участь у цьому злочині США запровадили санкції проти 76 громадян королівства.
Рішення американського лідера припинити підтримку КСА змушує Ер-Ріяд шукати інші джерела закупівель ОВТ. Адже проксі-війна в Ємені триває, і саудити неспроможні ні перемогти, ані пристойно вийти з неї, не втративши обличчя. Ідеться не лише про закупівлю озброєнь, а про виживання 28-мільйонного КСА у війні з 82-мільйонним Іраном, суперником і претендентом на регіональне лідерство.
У будь-якому разі, перезавантаження Саудівського королівства потребує посилення військового потенціалу. Ер-Ріяд упродовж наступної декади планує інвестувати в розвиток власної оборонної промисловості понад $20 млрд, половина з яких піде на НДКР. Це дасть змогу після 2030 року залишати 50% видатків на модернізацію і придбання нових ОВТ у власних виробників.
За словами голови Вищої ради оборонної промисловості (GAMI) КСА Ахмеда ібн Абдулазіза Аль-Ахлі, на розвиток і дослідження заплановано виділяти щороку близько 4% усіх оборонних витрат (сьогодні цей показник не перевищує 0,2%). До того ж питаннями нарощування оборонного потенціалу королівства опікується особисто спадкоємець трону, кронпринц Мухаммад ібн Салман.
Створення сучасного національного ОПК є стратегічною метою "Ер-Ріяду". Ідеться про співпрацю з іноземними компаніями з метою набуття відповідного досвіду, підготовки власних кадрів і придбання сучасних цифрових технологій, критично важливих для безпеки королівства. Велике значення для КСА має поєднання регіональних зусиль, передусім — співпраця з ОАЕ.
Особливого присмаку цьому може надати вихід Ізраїлю з його просунутими розробками ОВТ на ринок зброї арабських країн, тим паче, що тепер усі вони мають спільну загрозу у вигляді Ірану. Втім, основний наголос арабські шейхи робитимуть на розвитку власної оборонної промисловості.
Передусім КСА і ОАЕ не бажають подальшої залежності від закордонних постачальників озброєння, що іноді буває небезпечно. Військова кампанія в Ємені переконала в цьому, адже вона супроводжувалася спробами тиску на Ер-Ріяд і Абу-Дабі й обмеженнями поставок зброї, особливо з боку США і ЄС. Звідси — бажання створити альтернативні, власні джерела поставки сучасних зразків ОВТ, тим паче, що фінансові ресурси дають змогу це зробити. Приклади КСА і ОАЕ добре ілюструють необхідність інвестувати у власну оборонну промисловість, незалежно від можливості придбання найсучаснішого озброєння за кордоном. Адже власна промисловість означає не лише отримання прибутків для державного бюджету країни й залишення в ній коштів, витрачених на озброєння. Це також стратегічний комфорт у дедалі складнішому багатополярному світі.
Ідеться про розуміння потреб власного оборонного потенціалу та його ефективності в умовах відсутності американської підтримки або ж її суттєвогообмеження. Теоретично припинення допомоги США може призвести до значної деескалації, однак, водночас, початок мирного процесу залежить від результатів перемовин щодо перезавантаження атомної угоди з Іраном.
Та, навіть якщо Вашингтон спроможеться відновити перемовини з Тегераном, адміністрація Байдена наполягатиме не просто на реактивації старої угоди JCPOA, а на додатковому включенні до порядку денного питань іранської ракетної програми і мілітарної проєкції іранського впливу в регіоні. А це сильно ускладнить перемовини. Проте воно того варте, адже підписання угоди з Іраном мало б величезний позитивний ефект у регіоні. Це могло би сприяти перетворенням усередині країни, що ментально застрягла в середньовіччі. До того ж це, ймовірно, може змінити на краще ситуацію в Афганістані.
Напевно, Ізраїль за цим пасивно не спостерігатиме. Уже зараз можна говорити, що нормалізація відносин Ізраїлю з ОАЕ уможливить останнім отримання у США сучасних військових технологій. Ба більше, зникає занепокоєння Вашингтона, що сучасні американські системи озброєння буде використано проти Ізраїлю. З огляду на це, варто звернути увагу на події, пов’язані з Міжнародною виставкою озброєнь IDEX 2021, що відбулася в Абу-Дабі 21—25 лютого.
Індикатор змін
Цього року через війну й наслідки пандемії COVID-19 кількість учасників всесвітнього відомого cалону озброєнь IDEX 2021 зменшилася до 59 країн-учасниць і 900 експонентів (у 2019 році було відповідно 142 і 1300). На тлі понад річного скасування таких заходів в інших країнах організація виставки в Абу-Дабі зайвий раз підкреслила її значення.
На відміну від попередніх років, порядок денний IDEX 2021 було зосереджено не на танках і гарматах, а на кібербезпеці, перспективних дослідженнях і розробках, штучному інтелекті, ланцюжках поставок і четвертій промисловій революції. Це ключова відмінність, що свідчить про якісні зміни на ринку озброєнь.
Під час виставки було укладено першу угоду між саудівською компанією Saudi Arabian Military Industries (SAMI) та еміратською NIMR Automotive LLC (провідний виробник військових машин). Ідеться про спільне виробництво вибухостійких бронемашин JAIS 4x4 MRAP із подальшою локалізацією виробництва у КСА. Плани SAMI дуже амбітні, до 2030 року вона прагне ввійти до 25 найпотужніших оборонних компаній світу.
Еміратська компанія NIMR Automotive LLC презентувала на виставці нове покоління бойових машин Ajban 4x4 та Hafeet 6x6, підкреслюючи свою зацікавленість у розвитку автономних і безпілотних технологій, а конгломерат EDGE Group представив сімейство баражуючих боєприпасів QX, що відрізняються між собою розмірами й корисним навантаженням.
Під час виставки для потреб Збройних сил ОАЕ було укладено контрактів на загальну суму $5,7 млрд. Також Корпорація оборонної промисловості ОАЕ (EDGE) уклала тристоронню угоду щодо стратегічного співробітництва з українськими ДК «Укроборонпром» і ДК «Укрспецекспорт». Угода передбачає обмін і розробку передових технологій, що може бути підставою для інвестицій на суму понад $1 млрд.
ОАЕ активно працюють в аерокосмічній галузі, зокрема у сфері передових комунікаційних супутникових технологій. А в разі позитивного рішення щодо придбання у США винищувачів п’ятого покоління, є цілком обґрунтовані сподівання щодо можливого долучення еміратських фірм до виробництва окремих елементів F-35. Компанії з ОАЕ уже зараз випускають ОВТ світового рівня, зокрема високоточні боєприпаси, зенітні ракети, патрульні катери.
Європейський консорціум МBDA підписав з еміратським Інвестиційним фондом "Тавазун" угоду щодо співробітництва у сфері виробництва керованих високоточних систем озброєння, передусім проєкту плануючої бомби SmartGlider. Метою ініціативи є довготермінова співпраця, яка уможливить розвиток нової системи до рівня промислового виробництва.
Новий вид керованої зброї з багатофункціональною головкою самонаведення може бути оптимізований для прориву так званих зон заборони доступу (Anti Access/Area Denial, A2/AD). Бомба має уражати системи ППО малого й середнього радіусу дії, стаціонарні й рухомі цілі на відстанях до 100 км.
На українському стенді виставки демонструвалися сучасні оборонні розробки: протикорабельний ракетний комплекс «Нептун», високоточна СРЗВ "Вільха", ПТРК "Скіф" та "Корсар", макет розвідувально-ударного безпілотника "Сокіл-300", мобільний комплекс радіорозвідки "Хортиця-М", малогабаритний тактичний пеленгаційний комплекс "Пластун-РП3000", БТР-4МВ1.
Однією з сенсацій виставки стала українська розробка — експериментальний багатофункціональний гусеничний броньований електромобіль-амфібія «Шторм» із гібридною силовою установкою. Машину, що не має аналогів, створено під керівництвом кандидата технічних наук України Олександра Кузнєцова. Вона є майже безшумною, непомітною (використано технологію stealth) і має оригінальну конструкцію, яка зменшує тиск на ґрунт до рівня, що унеможливлює спрацювання деяких типів мін. Водночас вона здатна діяти в умовах пустелі, де традиційна техніка не працює. «Шторм» може безперервно рухатися впродовж 36 годин. Експерти оцінюють машину як таку, що може змінити тактику сучасного бою.
Свого часу через брак зацікавленості в Міністерства оборони України для завершення розробки транспортера Кузнєцов був змушений звернутися по допомогу за кордон. І з 2020 року українські фахівці продовжили роботу в ОАЕ разом із місцевою компанією STREIT Group. Наразі опрацьовується варіант озброєння машини українським дистанційно керованим вогневим модулем.
Крім уже згаданої угоди на $1 млрд між Україною та ОАЕ, під час виставки IDEX-2021 було укладено контракт із Пакистаном на $85,6 млн на ремонт танків Т-80УД. Також ішлося про розширення співпраці України з Пакистаном і створення нових проєктів до кінця 2021 року. До того ж українська делегація під керівництвом міністра з питань стратегічних галузей промисловості України Олега Уруського мала низку зустрічей із високопосадовцями Бразилії, Йорданії та інших країн. Ішлося про перспективи військово-технічного співробітництва між країнами в авіаційній і ракетно-космічній галузях, у сфері радіолокації, РЕБ, бронетехніки й боєприпасів. Київ не може залишатись осторонь процесів, що відбуваються на Близькому Сході, оскільки має там власні економічні й безпекові інтереси, які необхідно відстоювати.
Матеріал підготовлено спеціально для видання "Український тиждень"
Читайте також: IDEX-2021: Україна продовжує завойовувати світовий ринок та приглядається до кращих іноземних зразків
