Роботи "Уран-6" пройшли перевірку в умовах реальних військових конфліктів у Чечні, Сирії й Нагірному Карабаху. У серпні 2020 року вони брали участь у найбільших маневрах інженерних частин на полігоні в Архангельській області. Загалом одночасно були залучені 10 комплексів "Уран-6", які робили проходи у звичайному мінному полі.
Ще під час тестів, влітку 2014 року прототипи роботів перевірялися в реальних умовах у Чечні та Інгушетії. Своєю чергою, коли 2015 року комплекс офіційно прийняли на озброєння, перші серійні роботи "Уран-6" одразу передали до Міжнародного протимінного центру ЗС РФ для використання під час "гуманітарних" операцій за кордоном.
Читайте також: Екзоскелети як сучасні бойові обладунки: Україна поки що ігнорує цей тренд
Навесні 2016 року "Уран-6" використовували для усунення вибухонебезпечних предметів у сирійських містах Пальмира і Алеппо. Саме тоді виявилися недоліки машини, такі, як надто важкий пульт управління оператора. Для утримання протягом певного часу блока зв’язку робота масою 20 кг оператори були змушені одягати екзоскелет EO-1.
Сам комплекс "Уран-6" змонтовано на гусеничному шасі, загальна маса становить близько 7 тонн. До машини висотою 1,4 м можна приєднати на вибір одну з 5 робочих систем – у т.ч. три трали, призначені для роботи у різних типах ґрунтів, а також бульдозерний лемех і механічний маніпулятор. Завдяки цьому "Уран-6" може використовуватися також для усунення перешкод. Але головним призначенням машини є нейтралізація вибухонебезпечних предметів, передусім протипіхотних мін. Один робот замінює до 20 саперів, без ризику для людей.
Поряд з нейтралізацією вибухонебезпечних предметів, "Уран-6" має функцію ідентифікації останніх, що свідчить про наявність у робота геолокатора. В залежності від типу викритого вибухонебезпечного заряду, оператор може обирати найбільш дієвий і безпечний режим нейтралізації загрози. Теоретично, комплекс ефективний на відстані у 1000 м, практично-800 м. Оператор має можливість спостерігати за оточенням машини за допомогою відеокамер, що розміщені на борту. Робот здатний витримати вибух заряду, еквівалентного 60 кг тротилу.
Досвід використання робота в експедиційних операціях виявив його недостатню мобільність: доставка до району використання вимагала спеціального транспортного засобу у супроводі крану для завантаження і розвантаження. Тому у 2018 році розпочалася модернізація комплексу, метою якої було підвищення його мобільності.
Для робота створили спеціальну транспортну платформу на базі шасі КамАЗ з гідравлічним краном для самостійного завантаження і розвантаження роботів. Таке рішення збільшило автономність, особливо під час застосування за кордоном, у смугах бойових дій і техногенних катастроф. Додатково, конструкція платформи скорочує час підготовки комплексу до 3-4 хвилин. А компактні виміри комплексу (транспортна машина з роботом) дозволяють транспортувати його транспортними літаками до будь-якого регіону світу.
Комплекси МРТК "Уран-6" впроваджуються на озброєння Сухопутних військ ЗС Росії. За оцінками експертів, попри офіційні повідомлення про наявність на озброєнні кількасот таких комплексів, насправді йдеться не більше, ніж про 20 одиниць. Також розпочався процес оснащення роботами "Уран-6" берегових частин ВМФ РФ (неформальна назва - "берегові тральщики"). Звертає на себе увагу та обставина, що це відбувається попри велику потребу Сухопутних військ в подібних засобах.
Більш того, як повідомляє газета "Известия" з посиланнями на МО РФ, нові роботи мають надійти на озброєння усіх штатних інженерних полків ВМФ, першим з яких є інженерний полк Чорноморського флоту. Також зазначається, що у разі необхідності комплекси "Уран-6" додаватимуться підрозділам морської піхоти під час десантних операцій.
Офіційним поясненням такого рішення є очищення прибережних теренів від вибухонебезпечних предметів з дотриманням усіх заходів безпеки для особового складу. Неофіційно йдеться про додаткове оснащення берегових частин ВМФ технічними засобами, що уможливлюють подолання наступаючими військами мінних полів та інженерних загороджень.
Не випадково, що перші комплекси "Уран-6" рішенням Москви мають потрапити на озброєння російського Чорноморського флоту, який може використати їх у бойових діях, передусім проти України, в якості засобу забезпечення можливої висадки десанту. Відповідно, його впровадження є ознакою підготовки підрозділів до наступальних операцій або десантів.
Потенційними напрямками російських морських десантів є узбережжя Азовського моря (ділянка від Маріуполя до Бердянська і далі до Кримських перешийків), а також – Чорного моря (від Скадовська до Одеси та далі на захід). Теоретично, у разі необхідності, комплекси можуть бути доставлені до місця висадки морського десанту важкими вертольотами з кримських аеродромів та/або десантними кораблями у складі передової хвилі десанту.
Після швидкого розгортання на місці робокомплекси можуть негайно розпочати створення проходів у мінних полях, усунення інженерних загороджень на шляху просунення десанту і тим самим суттєво пришвидшити подолання десантом прибережної смуги.
Такий варіант не слід відкидати й, більш того, треба бути до нього всебічно готовими. По класиці, якщо в першому акті на стіну повісили рушницю, то рано, чи пізно, вона має вистрілити.
Читайте також: Битви роботів: світ та Україна (відео)
