За час російсько-української війни було розроблено немало різноманітних бронеавтомобілів різного класу. Вони розвивалися та від "поліційної" техніки перейшли до військових машин світового рівня.
З початком повномасштабного вторгнення Росії з’явилися нові можливості та загрози, що відкрили шляхи для покращення вітчизняної бронетехніки із застосуванням отриманого на полі бою досвіду. Таким чином почали з’являтися нові зразки, що фактично здатні заповнювати схожу нішу.
Читайте також: Чекали 7 років: у Бельгії зібрали перші французькі MRAP Griffon, загальну вартість яких порахували неправильно
Оскільки закупівлі оборонного бюджету обмежені, то держава не здатна замовляти кожен зразок потрохи, наскільки б гарним він не був би. Це не зовсім продуктивно, обмежує масштаби потужності кожного виробника та розпорошує обмежені ресурси.
Описана ситуація призводить до становища, у якому декілька бронеавтомобілів починають претендувати на одну і ту ж нішу. Тож, було б непогано порівняти їхні можливості, переваги та недоліки на сьогоднішньому полі бою.
Для матеріалу взято машини схожого класу, а саме "Варта-2", UAT.GYURZA-02, Inguar-3 та "Козак-2М1", які розроблялися передусім як військові платформи з відповідним шасі. При цьому зазначимо, що всі окрім останньої з’явилися вже після повномасштабного вторгнення Росії до України. Розглянемо базову інформацію про кожну.
"Варта-2" розроблена компанією "Українська бронетехніка" за отриманим під час війни досвідом. Окрім покращеного бронювання та іншого шасі, вона спеціально демонструється з бойовим модулем для 30-мм гармати, що є унікальною перевагою серед вітчизняних машин.
UAT.GYURZA-02 була розроблена "УкрАрмоТех" разом з партнерами як абсолютно нова машина на спеціальному військовому шасі. При цьому у неї виділяють програмно-апаратний комплекс інтерактивного бачення, що покращує обізнаність на полі бою.
Inguar-3 створений Inguar Defense та окрім хороших характеристик виділяється цікавою схожістю з американською ББМ JLTV. Також там наявне незвичне рішення із використанням камер заднього, переднього та бокового огляду замість дзеркал, аналогічне якому пропонується і на GYURZA-02.
"Козак-2М1" від НВО "Практика" було розроблено за технічним завданням від українських військових, в особливості десантно-штурмових військ та сил спеціальних операцій. В результаті машина отримала багато кращих на свій час можливостей за всіх наявних конкурентів.
З усім тим задані вимоги далі й перший серйозний недолік - механічну коробку передач. Зі сторони виробника кажуть, що це був саме запит від військових, хоча навіть на той час міжнародна практика показувала інакше.
Військовослужбовець має могти виїхати з поля бою з пораненням, кермуючи машиною лише однією рукою. Таке можливо лише з автоматичною коробкою передач, якою оснащені всі розглянуті в матеріалі машини. Так, "Козак" теж може комплектуватися нею за однією з доступних конфігурацій, яка спершу пропонувалася на експорт.
Далі розглянемо бронювання у всіх представлених зразків. Так, GYURZA-02 та "Козак-2М1" мають захист, що відповідає рівню балістичний захист за стандартом STANAG 4569 level 2. Тобто машина захищена від куль калібру 7,62×39 мм на дистанції 30 метрів.
Щодо "Варта-2" та Inguar-3, то у них заявляється балістичний захист на рівні STANAG 4569 level 3. Тобто вони витримують кулі калібру 7.62×51 мм та бронебійно-запалювальні набої типу Б32 (постріл з СВД).
Збільшений захист у двох останніх машин забезпечується по різному. Так, "Варта-2" використовує рознесене бронювання, в той час, як Inguar-3 має комбіноване бронювання із застосуванням сталевих та алюмінієвих плит.
Якщо порівнювати який підхід краще, то тут важко сказати. Так, рознесена броня краще захищає від кумулятивних боєприпасів, в той час, як комбінована добре протидіє кулям та уламкам. Тобто бачимо, що переможець визначатиметься скоріше ситуативно.
Виходить, що перед нами склалося два класи бронеавтомобілів з різним рівнем бронювання, що насправді можуть претендувати на окремі ніші. Так, Defense Express відомо про потребу у 20 тисяч одиниць техніки з рівнем 2 за STANAG 4569 та всього три тисячі з рівнем 3.
Також важливим параметром для бронетехніки на полі бою є протимінний захист. Сьогодні майже всі сучасні зразки на ринку мають відповідні конструктивні рішення та обладнання.
Серед представлених машин всі оснащені V-подібним днищем для розсіювання енергії вибуху, протимінними кріслами та заявляють про відповідність стандарту STANAG 4569 рівня 3a/3b. Тобто вони витримують підрив заряду 8 кг під колесом чи днищем.
Тут варто зазначити, що у рекламному матеріалі "Козак-2М1" надається інформація про STANAG 4569 рівня 4a/3b, тобто під колесом машина може витримати заряд аж в 10 кг. Це досить цікаве уточнення, яке у випадку правдивості серйозно підіймає можливості машини порівняно з конкурентами.
Щодо унікальних рішень, то для посилення протимінного захисту "Варта-2" оснащена підвісною підлогою, яка краще поглинає ударну хвилю та зменшує кількість вторинних уламків. Інші машини зазвичай покладаються на додаткове алюмінієве покриття, як от на GYURZA-02, чи використання багатошарової підлоги, як от на "Козак-2М1".
Питання прохідності дещо специфічне, оскільки не всі виробники надають до кінця свої необхідні параметри. З наявної інформації в матеріалі буде використано висоту броньовиків, їхній кліренс, масу та за можливості ширину. Такі характеристики дають можливість приблизно оцінити можливості з подолання перешкод кожним броньовиком.
Так, найкраще співвідношення має "Козак-2М1" з кліренсом у 430 мм, висотою у 2420 мм та повною масою у 14 тонн. Далі йде Inguar-3 повною масою в 15 тонн, висотою 2590 мм та кліренсом у 450 мм.
"Варта-2" має висоту до 2600 мм, при цьому кліренс вийшов 400 мм при повній масі у 14 тонн. Замикає цей список GYURZA-02 з повною масою у 16 тонн, кліренсом 379 мм та висотою у 2650 мм.
Такі результати в "УкрАрмоТех" пояснюють габаритами, які були потрібні для вміщення восьми десантників на додачу до двох членів екіпажу. Таким чином машина вийшла довшою та важчою, а кліренс зумовлений використанням інших коліс ніж у конкурентів.
Щодо решти представлених бронеавтомобілів, то окрім двох членів екіпажу вони вміщують ще шість десантників. Відповідно відсутність додаткових місць дозволяє зменшити масу та габарити, але очевидно зменшує місткість, що вплине на питання транспортування.
Всі машини комплектуються приблизно схоже з системами зв’язку, камерами для спостереження навколо, обігрівачами, кондиціонерами, системами пожежогасіння та фільтрації повітря. Також у всіх крім "Козак-2М1" заявлене комплектування штатними засобами РЕБ, але по факту це досить модульний компонент, який завжди можна встановити та замінити на вимогу замовника.
Щодо камер, то на GYURZA-02 заявлене використання українського програмно-апаратного комплексу інтерактивного бачення. За допомогою 12 камер, технології доповненої реальності та штучного інтелекту він здатен виявляти загрози на відстані до 100 м у видимому спектрі та до 400 м у тепловізійному.
Також кожен з бронеавтомобілів отримав спеціалізовано розроблене для них шасі з незалежною підвіскою, яке виробляється на замовлення. Причому більшість з них замовляється у іноземних постачальників.
Оцінка двигунів особливо не дасть додаткових деталей, рахуючи що "Варта-2" та GYURZA-02 використовують однаковий від Cummins. Inguar-3 отримав перевірений багатьма українськими броньовиками двигун від Deutz, а "Козак-2М1" може виготовлятися як і з таким самим з автоматичною коробкою передач, так і з варіантом від Iveco з механічною коробкою передач.
Щодо озброєння, то це питання не є критичним, бо зазвичай бронеавтомобілі можуть комплектуватися баштою чи бойовим модулем відповідно до бажань та можливостей замовника. Проте деякі з виробників все ж звертають увагу на певні особливості своєї продукції в цьому питанні.
Так, однією з переваг "Варта-2" називається перевірена можливість встановлення модуля з 30-мм гарматою, фактично отримуючи вогневу міць на рівні бойової машини піхоти. Оскільки такі модулі можуть важити півтори тонни та більше, тож дах броньовика має отримати відповідне посилення.
Звісно, існує критика щодо використання такого потужного та габаритного озброєння на авто з формулою 4х4, але такі напрацювання існують у РФ та країнах НАТО. Відповідно за наявності потреби така перевага може стати в пригоді.
Також варіант з 30-мм бойовим модулем існує серед запропонованих варіантів Inguar-3, але це залишається лише рендером. Відповідно для отримання такої машини знадобиться додатковий час на створення та випробування.
Загалом лише "УкрАрмоТех" та Inguar Defense демонструють можливі особливі спеціалізовані варіанти розглянутих броньовиків. Причому мова йде не лише про просто машини на базі, а навіть повноцінне розширення з формули 4х4 до 6х6.
Також існують пропозиції щодо використання цих бронеавтомобілів у ролі платформи для озброєння, як от ракет чи навіть артилерії. Особливо це просувається для Inguar-3, який заявляють як модульну розробку з широким функціоналом.
Щодо "Української бронетехніки" та НВО "Практика", то вони мають спеціалізовані варіанти, на зразок медично-евакуаційних, на базі своїх "простіших" виробів. Мова йде про "Новатор-2С" та "Козак-5МЕД", які обидва використовують шасі Ford-550 та дещо слабше захищені. При цьому спеціальні машини також пропонуються на базі "Козак-2М1", але вони поки не були реалізовані.
Можна побачити, що кожен з розглянутих бронеавтомобілів має свої переваги та недоліки. Завдяки своїм характеристикам захищеності "Варта-2" та Inguar-3 виглядають фаворитами, але решта теж являють собою гарні зразки вітчизняної бронетехніки.
Так, "Козак-2М1" завдяки своїй мобільності та габаритам підходить для Десантно-штурмових військ та підрозділів Сил спеціальних операцій. В той самий час місткість GYURZA-02 робить її гарним кандидатом на роль транспортера, евакуаційної машини чи іншого спеціалізованого транспорту.
Варто зазначити щодо відсутності згадок про захист від дронів окрім засобів РЕБ. Тут скоріше за все буде заводське, чи в деяких випадках польове встановлення додаткових решіток та сіток, які стали невіддільним атрибутом сучасного поля бою.
Якщо ж розглядати критерії, які будуть розглядатися при можливому замовленні, то це будуть повна відповідність заданим оперативно-технічним вимогам, вартість контракту та можливість його виконання в строк. Таким чином, фактичний вибір залежатиме від потреб військових та можливостей держави.
Щодо експортного потенціалу, то всі чотири зразки можуть мати успіх на зовнішніх ринках, особливо враховуючи використання бойового досвіду при створенні та модернізації машин. Але тут теж треба врахувати наявні потреби та бажання кожного потенційного замовника, який може мати свої примхи.
Українська оборонна промисловість продовжує розвиватися, представляючи щоразу досконаліші зразки, які не поступаються, а деінде навіть переважають іноземні аналоги. Можливість отримання прямих відгуків та порад безпосередньо з передової дозволяє активно допрацьовувати військову техніку відповідно до змін на полі бою.
Читайте також: Як можна озброїти передані Латвією БТР Patria 6x6, щоб вони могли краще підтримувати штурмовиків Третього армійського корпусу
