51 рік тому, а саме 15 квітня 1975 року 203-мм САУ 2С7 "Піон" надійшли на озброєння СРСР. І до сьогодні вони залишаються найпотужнішою артилерією в арсеналі ЗСУ попри купу факторів, які мали забезпечити списання.
Так, самохідна гармата офіційно почала розроблятися у 1970 році, але роботи у цьому напрямку велися ще до цього. Головним призначенням було створення засобу для використання ядерних снарядів, хоча, звісно, передбачалися і конвенційні уламково-фугасні.
Читайте також: Невже "новий-старий" російський ЗРК "Крона" збиває українські дрони, якщо він вийшов "близькі до призначення" випробування
При цьому система отримала своє власне шасі, яке все-таки засновувалося на елементах від танка Т-80, як от ведучі колеса, опорні та підтримуючі катки, гідроамортизатори та гусениці. Надалі воно ляже в основу платформи для ЗРК С-300В.
Щодо вогневих характеристик, то 203-мм гармата з довжиною ствола 55,3 калібри забезпечує дальність стрільби до 47,5 км. Одначе цей параметр залежить від того, які використовуються боєприпаси. Екіпаж складає 7 осіб.
Виробництво "Піонів" тривало з 1975 року та до розвалу СРСР з модернізацією 2С7М "Малка" та понад 500 випущених одиниць. З них 347 перейшли у спадок колишнім радянським республікам, а решта свого часу була продана до Польщі, Чехословаччини, Болгарії та Анголи.
Найбільшим оператором стала РФ, яка використовувала їх у своїх війнах, включно з російсько-українською. Одначе після повномасштабного вторгнення виникла проблема з надто великим зносом стволів, які не могли виготовлятися з нуля через втрату відповідних компетенцій, а запаси на зберіганні вичерпувалися.
У результаті рашисти перейшли до закупівлі 170-мм північнокорейських САУ M-1989 "Коксан". Вони вже застосовуються на фронті, а загальний їхній стан у ЗС РФ ми розглядали раніше.
В ЗСУ ж "Піони" залишалися на зберіганні до початку війни у 2014 році, коли були реактивовані та направлені на озброєння 26-ї ОАБр. Згодом, з 5-го дивізіону сформували окрему 43-тю ОАБр, яка стала головним оператором цієї САУ.
Саме так 2С7 і зустріли повномасштабне російське вторгнення у 2022 році та застосовувалися на багатьох ділянках. Проте тут виникла велика проблема із закінченням запасів снарядів та невеликими можливостями придбати ще.
Одначе у 2023 році США почали постачання 203-мм боєприпасів M106 зі своїх запасів. Штатно вони мали дальність лише у 18,6 км, але завдяки тому, що "Піон" - гармата зі стволом на 55,3 калібри, а не гаубиця, то відстань пострілу може бути більшою. Також помічалося використання снарядів M650 HERA підвищеної дальності, які могла продати Греція.
Оскільки виробництво 203-мм снарядів у західних країнах не відбувається, тож запаси обмежені, а стволи до 2С7 Україна теж не виготовляє. У результаті виникає питання щодо майбутнього цих артилерійських систем.
Звісно, теоретично можна почати розробку вітчизняних стволів та боєприпасів, але це потребує фінансів, які дуже обмежені, та часу. Наразі немає публічної інформації про існування подібних проєктів.
Найбільш ймовірним варіантом розвитку подій є поступове вичерпування ресурсу в "Піонів" та відповідних снарядів з переходом на новіші системи, як от RCH 155, Archer чи PzH 2000. Останні дві вже стоять на озброєнні 43-ї ОАБр імені гетьмана Тараса Трясила та попри меншу потужність мають високу дальність та точність.
Також ходить інформація про надходження до ЗСУ 203-мм САУ M110, які попри меншу дальність могли б допомогти зберегти ресурс 2С7. Але наразі повідомлення про це видалене, тож факт постачання поки під питанням.
Читайте також: Хто міг допомогти Україні робити крилату ракету FP-5 "Фламінго", і це багато чого пояснює
