Немає сумнівів в тому, що кінцева мета генерала Хайтена обґрунтована - потрібно помножити можливості країни для нанесення ударів дальньої дії, та при цьому диверсифікувати методи атаки. Однак, є ризик, що це призведе до меншої ударної сили, тому що відповідні варіанти, доступні військам, мають радикально різні цінники, каже видавництво Defense News.
Не всі можливості створені однаково, багато які коштують дорожче і надають менше бажаних результатів. Це небезпечний шлях в наш час, коли динамічні загрози зростають, а долари, ймовірно, очікують падіння.
Читайте також: ПС США випадково розкрили свої плани щодо придбання гіперзвукової ядерної зброї
Ось короткий приклад: Комплект обладнання JDAM для бомби GBU-32 коштує близько 29 000 доларів. Ракета JASSM зі збільшеною дальністю коштує близько 1,05 мільйона доларів.
Операція "Desert Storm" мала більше 40 000 прицільних точок, а в майбутніх конфліктах це число буде тільки зростати. Не потрібно знати математику, щоб зрозуміти, що GBU-32 завдає більше ударів за менші гроші.
З моменту закінчення холодної війни, підходи Міністерства оборони до прийняття рішень змістилися в бік бюрократії і «справедливості», а не оптимальної вартості та ефективності. Як приклад можна привести Закон про контроль бюджету 2011 року, в якому скорочення проводилися без оцінки бойової ефективності між службами.
Тому ПС намагалися позбутися А-10, коли армія і корпус морської піхоти купували нові бойові вертольоти. А-10 має більший радіус ураження, кращу швидкість та живучість, може доставляти більший обсяг і спектр боєприпасів, а також самостійно розгортатися набагато швидше, ніж вертольоти, які були відправлені.
Однак, з точки зору справедливості, а не бойової ефективності, Міністерство оборони запропонувало скоротити A-10, але при цьому витратити гроші на менш ефективні варіанти. Те ж саме можна побачити в сьогоднішніх бюджетах.
Далекий удар зводиться до виявлення вузлів, від яких залежать бойові дії противника. Будь то центри командування і управління, лінії зв'язку, або конкретні наступальні і оборонні можливості, противник не може ефективно боротися без цих ресурсів. Стелс-бомбардувальники, літаки, які запускають ракети на великі відстані, а також ракети наземного базування великої дальності, є загальними засобами, за допомогою яких виконуються ці операції.
Лідери міністерства оборони повинні вести дискусію щодо того, які варіанти мають найбільшу бойову цінність, а не про те, що всі служби повинні брати участь, незалежно від того, чи знаходяться їх варіанти нанесення далеких ударів на неправильній стороні кривої витрат.
Критичний аналіз допоможе амортизувати питому вартість в залежності від того, скільки разів система зможе генерувати бойову міць. Для бомбардувальника, який може атакувати десятки цілей за одну операцію і залишатися в бойовій готовності протягом десятиліть, це дає надзвичайно низьку вартість за результат.
У 2010 році дослідження аналітичного центру Rand показало, що якщо країна розраховує наносити удари 20 днів протягом 30 років, "стелс-бомбардувальники будуть коштувати менше, ніж ракети для аналогічних завдань".
До цієї розмови так само додані питання, що стосуються операційних концепцій. Якого роду технічна підтримка, оборонні заходи, розвідувальні джерела, а так само командно-штабні можливості потрібні для кожної форми проекції сили далекої дії? Чи можуть ці можливості бути швидко перетворені перед обличчям мінливих операційних вимог?
Слід оцінити старання Міністерства оборони по розробці нових концепцій ведення війни. Нація стикається з серйозними проблемами, які вимагають змін. Однак основоположними для цих рішень є важкі розмови про те, що дає найбільш значиму бойову міць за долар.
Кожна можливість повинна заслужити своє місце в оперативному плані, починаючи з аналізу вартості за результат. Вже не час, коли нація може дотримуватися підходу "кожен має отримати приз" - і майбутні обмеження оборонного бюджету не дозволять цього.
Читайте також: Армія США отримала перші тестові легкі танки Mobile Protected Firepower
