Ця концепція спрямована на підвищення рівня стійкості системи державного управління, суспільства та України в цілому. Про те, що ж таке "національна система стійкості" та чому це взагалі можливо – у матеріалі радника Секретаря РНБО України, члена правління Українського інституту безпекових досліджень Олексія Грідіна.
Що таке стійкість?
На даний час в провідних країнах стійкість розглядається як забезпечена відповідним законодавством сукупна готовність та спроможність населення, громад, органів влади та органів місцевого самоврядування протистояти загрозам воєнного та невоєнного характеру.
![стійкість система Європа](/media/contentimages/08861c06e399bf5e.jpeg)
![РНБО України](/media/contentimages/82f61c070628f5dc.jpeg)
Розвинута стійкість значно посилює спроможність як системи державного управління, так і населення не здаватися при настанні лихих часів, а протистояти, зберігаючи можливість виконувати всі основні функції.
Про тренди
Почнемо з того, що втілювати концепт стійкості в організацію управління державою цивілізовані країни стали нещодавно. Частково тому різні країни визначають стійкість по-різному і різними способами інтегрують стійкість до існуючих структур (переважно до структур цивільної оборони та кризового управління). З огляду на те, що концепт новий, дуже мало матеріалів про рішення на національному рівні щодо структури та імплементації.
![Європейський парламент](/media/contentimages/9e361c06f24e29e5.jpeg)
Наприклад, НАТО, ЄС та ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку) розглядають стійкість із різних кутів. НАТО - з військової точки (постачання військ, завдання для цивільної оборони, опір). ЄС дивиться з точки зору економічної безпеки та національної безпеки (скринінг інвестицій, безпека постачання, енергетична безпека, цифрова стійкість, стійкість і захист критичної інфраструктури і т.д.). OECР - з погляду покращення інвестиційного клімату, фокусуючись на стійкості бізнесу, інфраструктури, цифрової сфери, на добробуті жителів і т.п.
Відрізняється сприйняття стійкості у прикордонних з РФ країнах та країнах Західної Європи. Наприклад, країни Балтії розглядають планування стійкості разом із плануванням опору. У країнах із доктриною тотальної оборони підготовка до стійкості включає військові загрози. У свою чергу, це менш актуально для багатьох країн Західної Європи.
![стійкість Європа](/media/contentimages/8f461c071f3cfa0d.png)
У більшості країн ЄС/НАТО немає єдиного відомства, яке відповідає за стійкість. Часто координацією питань стійкості займаються секторальні міністерства. У країнах доктрини тотальної оборони координацію часто здійснює Міноборони (наприклад, у Латвії).
Норвежці фокусуються на забезпеченні постачання військ союзників. Шведи лише почали відтворювати систему тотальної оборони.
Серед скандинавських країн найбільш розвинута система стійкості у фінів. Фінська модель – це центральний орган (комітет безпеки), очолюваний держсекретарем Міноборони, який виконує координаційні функції. До складу комітету входять держсекретарі всіх міністерств, а також представники неурядового сектору. На регіональному рівні існують різні моделі мереж співробітництва (кластерів) або регіональних комітетів безпеки/цивільного захисту, де муніципалітети, служби, місцеві представники збройних сил, представники неурядових організацій та підприємці сидять за одним столом. У Фінляндії розташований також Євро-Атлантичний центр Гібридних загроз, де одна зі структур займається саме питаннями стійкості.
![](/media/contentimages/35161c0726a44387.jpeg)
Досвід Фінляндії частково перейняла Естонія та Латвія, фокусуючись на всеосяжній обороні та безперервності критичних функцій.
Актуальність
Відсутність системи національної стійкості не лише знижує рівень обороноздатності країни, але й призводить до того, що дуже неефективно використовується потенціал активної частини населення з високим рівнем національної самосвідомості та громадянської ідентичності.
![](/media/contentimages/61761c073f9044d8.jpeg)
На цей час протидія загрозам воєнного та невоєнного характеру в Україні фактично звужена до діяльності Міноборони, ДСНС та НГУ у відповідних сферах, яка часто регламентується застарілими нормами. Крім того, внаслідок вимог конфіденційності та різних завдань за призначенням, взаємодія між цими компонентами є обмеженою. Це призводить до багатьох негативних наслідків, в т.ч.:
- не забезпечується системна протидія більшості загроз невоєнного характеру, окрім тих, що входять до компетенції ДСНС та НГУ,
- низька якість моніторингу стану справ, аналізу даних та прогнозування розвитку подій в сферах відповідальності,
- мобілізаційні завдання формуються без урахування реальних потреб та спроможностей,
- низький рівень довіри суспільства до готовності та спроможності органів державної влади реалізувати національні інтереси України.
Існуючі рішення
Створення національної системи стійкості спрямоване на забезпечення здатності держави і суспільства своєчасно ідентифікувати загрози, виявляти вразливості та оцінювати ризики національній безпеці України, запобігати або мінімізувати їх негативні впливи, ефективно реагувати та швидко і повномасштабно відновлюватися після реалізації загроз або настання кризових та надзвичайних ситуацій усіх видів, включаючи загрози гібридного типу, але не обмежуючись ними.
![](/media/contentimages/77561c07440440ee.jpeg)
Основним критерієм стійкості є готовність та спроможність суб’єктів системи стійкості протистояти загрозам.
Суб’єктами системи стійкості стануть: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, громадяни України.
Систему стійкості буде впроваджено в усіх сферах державного управління.
Необхідно проаналізувати:
- актуальні ризики та загрози;
- існуючі протоколи реагування на дестабілізуючі фактори;
- нормативно-правову базу;
- управлінські процеси;
- процедури взаємодії суб’єктів системи стійкості;
- оборонні, мобілізаційні, виробничі, ресурсні, логістичні можливості;
- рівень національної самосвідомості;
- рівень готовності громадян приймати участь у національному спротиві.
Результатом впровадження системи стійкості стане здатність суб’єктів системи стійкості функціонувати в умовах впливу дестабілізуючих факторів.
Ми сприймаємо стійкість як одну з головних характеристик національного спротиву. Без стійкості спротив неможливий. Тому національна система стійкості безумовно буде охоплювати і всі аспекти національного спротиву.
Висновок
Ефективність запровадження національної системи стійкості в Україні буде залежати, в першу чергу, від вибору: ми створюємо систему стійкості тому що є такий світовий тренд, чи ми усвідомлюємо існуючі загрози та необхідність виважених рішень щодо створення правових засад для побудови, розвитку та функціонування системи стійкості, формування організаційної структури системи необхідного рівня тощо.