Після припинення дії Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності (ДРСМД) на сьогодні під загрозою зникнення опинився ще один важливий документ - Договір про заходи щодо подальшого скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь, так званий, СНО-III. Якщо буде зруйнований і він, світ залишиться без останнього запобіжника небезпечної гонки озброєнь, передусім, між ядерними державами.
Читайте також: Останній шанс: СНВ - ІІІ
Зміст питання
В лютому 2021 року спливає термін дії ключового документу архітектури ядерної безпеки в світі - СНО-III. В свій час він став сьомим в серії двосторонніх договорів між СРСР/Росією і США про обмеження стратегічних ядерних сил.
Договором було передбачено скорочення ядерних боєзарядів до 1550 одиниць, міжконтинентальних балістичних ракет, балістичних ракет підводних човнів і важких бомбардувальників - до 700 одиниць. При цьому у нерозгорнутому вигляді сторони мали право зберігати ще по 100 носіїв. Також було розроблено ефективний механізм взаємної перевірки і контролю виконання власних зобов’язань.
СНО-III був підписаний між РФ та Сполученими Штатами 8 квітня 2010 року у Празі (Чеська Республіка), а вступив він в силу 5 лютого 2011 року, замінивши попередні договори про СНО. Він був розрахований на 10 років з можливим продовженням за взаємною домовленістю сторін на 5 років.
На початку 2018 США та РФ повідомили про досягнення ними передбаченого договором рівня у 1550 розгорнутих боєзарядів. Щоправда, інші ядерні країни, передусім, Китай, Великобританія і Франція не були учасниками СНО-ІІІ і це залишається суттєвим недоліком документу і зараз.
Позиції сторін
Консультацій з питання двосторонніх відносин, в тому числі, стосовно СНО, російських і американських дипломатів у Відні, чекали кілька років. На віденській зустрічі сторони будуть представляти - спецпредставник президента США з контролю над озброєннями Маршалл Біллінгслі та заступник міністра закордонних справ РФ Сергій Рябков.
На передодні консультацій і американська, і російські сторони вже встигли публічно виказати свої позиції.
Так, США заявили, що для продовження СНО-ІІІ до переговорного процесу має бути залучений Китай і цілий ряд систем озброєнь, які раніше в договір не входили. Державний департамент США навіть направив відкрите запрошення Китайській Народній Республіці приєднатися до цих дискусій і чітко заявив про необхідність того, щоб всі три країни сумлінно вели переговори про контроль над озброєннями.
При цьому, варто додати, що раніше Держдепартамент заявив, що провів аналіз американських звітів про дотримання СРСР та Росією зобов'язань в сфері контролю над озброєннями за 35 років і прийшов до висновку, що влада Радянського Союзу і РФ ставилися до своїх зобов'язань як до варіативних.
В свою чергу, Москва в особі заступника глави МЗС РФ Сергія Рябкова заявила, що "вважає продовження договору СНО правильним і логічним, але за великим рахунком на ньому світ клином не зійшовся". При цьому, Кремль переклав відповідальність за можливі негативні наслідки стосовно даного договору на Вашингтон, зазначивши, що "в кінцевому рахунку все зараз залежить від того вибору, який зробить адміністрація Трампа". Поряд з цим російська сторона не виступила проти участі в переговорному процесі Китаю, однак зазначила, що це "суверенне рішення Пекіна - брати участь чи не брати участь в переговорах і консультаціях такого роду".
Відомо також, що Москва хоче запропонувати США "конкретні напрямки співпраці в сфері контролю над озброєннями та нерозповсюдження". Про що йде мова, напевно стане відомо пізніше, однак раніше повідомлялося, що Росія хоче запропонувати Сполученим Штатам продовжити СНО-ІІІ не на п'ятирічний, а на менш тривалий термін.
Стосовно ж звинувачень на свою адресу щодо порушення або неповного дотримання угод у галузі контролю над озброєннями та нерозповсюдження зброї масового знищення, Москва традиційно у своїй манері відкинула і заявила, що вважає їх не обґрунтованими.
Прогнози та очікування
Поточні консультації проходять на достатньо негативному фоні погіршення двосторонніх відносин між США та РФ через російську окупацію Криму та частини сходу України, припинення ДРСМД та низки інших обставин, як в сфері безпеки, так і економіки. В експертному середовищі дають дуже мало шансів на досягнення сторонами якихось компромісів в питання СНО - доволі різні підходи стосовно його перспективи. Тим не менш, все може бути…
Додають поточній зустрічі певної складності ще дві обставини. Незадовго до неї президент РФ В.Путін підписав указ про нову політику в галузі ядерного стримування, де визначена можливість застосування ядерної зброї першим, навіть у відповідь на застосування звичайної зброї. Очільник Білокам’яної цим документом, фактично, окреслив власне стратегічне бачення майбутнього за відсутності буде-яких обмежень. У відповідь на це в НАТО відбулись консультації та за лічені дні був затверджений власний пакет заходів ядерного стримування.
Водночас варто зазначити, що російській стороні продовження дії договору є більш вигідним, ніж США. Чому? У Кремлі розуміють безперспективність участі РФ у новій гонитві озброєнь через брак ресурсів, технологій і стагнацію російської економіки. Існуючий порядок цілком влаштовує Москву, оскільки не вимагає в осяжній перспективі нових значних витрат. А тому, продовження договору навіть на два роки має дуже важливе значення. Кремль певною мірою розраховує на зміни в США, які мають відбутися після президентські виборів.
Якщо Дональд Трамп програє, то у Росії залишається можливість сісти за стіл переговорів з новими партнерами і виробити нову позицію за договором про СНО. Тим більше, що головний конкурент Трампа - кандидат у президенти від Демократичної партії США Джо Байден, вже чітко висловився на користь продовження дії договору. Якщо ж поточний очільник Білого дому залишиться президентом, то продовження хоч на рік, хоч на п'ять років відчутного результату не дасть і СНО-ІІІ піде в історію.
Зі свого боку, США мають власні вагомі аргументи не поспішати з продовженням дії даного договору. І вони співпадають з тими, що призвели до виходу Штатів цього річ з ДРСМД. Йдеться про Китай, який наразі є другою економікою світу і стрімко наздоганяє США у всіх сферах, у т.ч. в частині ракетно-ядерних озброєнь. За прогнозами, протягом наступного десятиріччя слід очікувати двократного зростання ядерного потенціалу КНР. НВАК вже має 50 мобільних пускових установок МБР DF 31A з дальністю дії понад 11000 км і можливістю оснащення кількома бойовими частинами. На черзі важка МБР DF 41, яку Пекін вперше показав на параді 1 жовтня 2019 року. Стурбованість Вашингтону викликає і розгортання Китаєм в середині 2020-х рр. перспективних атомних ракетних підводних човнів Type 096 з ракетами JL 3 і стратегічних бомбардувальників H-20.
Саме тому, США прагнутимуть долучити до більш широкої угоди, яка може бути підписана на базі СНВ-ІІІ, також і Китай.
Зі свого боку, Пекін не зацікавлений в участі у такому Договорі. Китайський аргумент – ядерний арсенал, все ще сильно поступається як американському, так і російському.
З огляду на відсутність у КНР бажання найближчим часом брати участь у тристоронніх перемовинах, РФ та США залишаються шукати компромісів. Москва намагатиметься вийти на короткострокову угоду і дочекатися результатів президентських виборів у Сполучених штатах, а Вашингтон – стоятиме на своєму – щонайменше, тристоронній угоді, адже розуміє, що стоїть на кону і з ким має справу.
Читайте також: Москва дала "задню" по гіперзброї
