З ініціативи Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП) 9 квітня було проведено круглий стіл "Реформування ОПК: інвестиційно-інноваційний розвиток для підвищення обороноздатності України".
У заході взяли участь: президент УСПП Анатолій Кінах, голова Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України Леонід Козаченко, координатор профспілок оборонно-промислових галузей Ярема Жугаєвич, представники галузевих асоціацій, провідних підприємств оборонно-промислового комплексу (ОПК), наукових і експертних організацій та автори законопроекту "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" №3822 голова Комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки (профільний комітет) Олександр Завітневич, гендиректор ДК "Укроборонпром" Юрій Гусєв та менеджери Концерну.
Читайте також: Бліцкриг № 3822: Чому "Укроборонпром" так поспішає з ухваленням Закону про долю підприємств "оборонки"
Необхідність в такому діалозі промислової громадськості з керівництвом УОП і народними депутатами продиктована прискореним просуванням так званої корпоративної реформи "Укроборонпрому". Її базовим інструментом і є законопроєкт 3822. Він вже пройшов перше читання, попри понад тисячі зауважень і негативний висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради (ГНЕУ).
Піти на компроміс – не означає погодитися
Принципова точка зору промисловців і науковців полягає в тому, що форма і методи реформування ОПК повинні цілком відповідати державній політиці нацбезпеки.
Саме в рамках і логіці Стратегії розвитку ОПК пропонується здійснювати його трансформацію. І прийняття відповідного закону не має випереджати ухвалення Стратегії. Інакше можна увійти в суперечність, передбачивши механізми та заходи реформування, які не відповідають, або не узгоджені з нею.
Автори законопроекту 3822 погодились з таким підходом. Результатом стало підписання меморандуму про постійну взаємодію між УСПП і "Укроборонпром". Проте меседжі, що прозвучали в виступах, свідчать про ситуативність і компромісність такої згоди.
Показово, що голова профільного комітету ВРУ та очільник "Укроборонпрому" перебували лише на двох третинах засідання, яке стосувалось надважливого питання – зміцнення ОПК воюючої країни.
Які ж головні тези були озвучені? І що насторожує в позиції авторів 3822?
Гендиректор "Укроборонпрому" завірив, що всі зауваження ГНЕУ зняті, крім узгодження з урядом, а Президент України повністю підтримує, як було сказано, нашу реформу. Тобто реформу "Укроборонпрому".
Виникає питання, що можна було підправити, щоб Головне науково-експертне управління Верховної Ради зняло зауваження? Адже не до ком і синонімів причепилось ГНЕУ, вирок винесено наступний: "виключність" правового статусу Концерну та його учасників може створити передумови для зростання непрозорості в фінансовій та виробничій діяльності реформованих суб’єктів господарювання, що може призвести до втрати належного контролю держави за їх діяльністю з відповідними негативними наслідками для обороноздатності України". І як у такому разі розуміти заяву про підтримку Президента?
А де ж "надвідповідальность" за нацбезпеку?
За словами голови профільного комітету ВРУ Олександра Завітневича, "... вражають надможливості, які ми даємо. Потрібно зробити чіткі, а саме головне, дуже надійні правила введення цього бізнесу".
Водночас виникають питання, які саме можливості будуть в підприємств, чиє майно за власним рішенням "Укроборонпрому", без погодження з трудовим колективом може безоплатно передаватись іншому підприємству чи самому концерну?
І чи збалансовано надання таких "надможливостей" покладанням на реформаторів "надвідповідальності", адже відповідність прав та обов’язків у будь-якій діяльності є основою будь-якої юридичної конструкції чи механізму. Виявляється що ні, жодної відповідальності законопроект не передбачає.
Завітневич також стверджує, що "буде дуже тонка межа, і тут треба досить кропітку роботу провести, тому що це межа між помилкою та успіхом…". Але законопроект виключає необхідність обґрунтування доцільності перетворення, оцінки ризиків, заходів щодо їх мінімізації, прогнозів надходжень до держбюджету та соціальних результатів (кількість збережених або новостворених робочих місць, покращення умов праці).
Чому уникається врахування позиції керівництва підприємства та трудового колективу? Будемо ризикувати бездумно? Такий пропонується підхід до збереження держмайна та посилення нацбезпеки?
Звернімо також увагу на маніпулятивну заяву пана Гусєва, що законопроєкт 3822 з’явився на чисельні вимоги Уряду. Не цього закону чекали, мова йшла в Програмі дій Уряду (постанова КМУ від 12 червня 2020 №471) про нову редакцію діючого Закону України "Про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі". А саме: приведення його у відповідність з Конституцією та базовим законодавством. Тобто, виправлення допущених помилок при створенні концерну і, надалі, на основі нової редакції – його перетворення в акціонерну компанію.
Проте менеджери концерну, скориставшись незавершеністю передачі повноважень щодо формування і реалізації державної військово-промислової політики від Мінекономіки до Мінстратегпрому, всупереч заходам, запланованим Програмою дій Уряду, підготували і зареєстрували через народних депутатів зовсім інший законопроєкт – "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" № 3822.
За ним "Укроборонпром" з сумнівною юридичною легітимністю та повноваженнями перетворюється по суті в холдингову компанію, і за спиною Уряду та інших органів державної влади керує всіма процесами реформування ОПК, не несучи при цьому жодної відповідальності за наслідки.
Любов БУКРЄЄВА, авіаконструктор, ексзаступник гендиректора Київського авіаційного заводу "Авіант"
Читайте також: Фарс часів КПСС: як "Укроборонпром" "вирішив" проблеми "Заводу ім. Малишева"
