Для України у цій ситуації є очевидними є два висновки. По-перше, РФ увійшла до Казахстану надовго. У Кремлі свідомо розклали і підпалили бікфордову мотузку, підірвавши зсередини відносно стабільну державу.
По-друге, ці події є частиною стратегії, спрямованої на відновлення геополітичної спроможності РФ. Для нас цей сценарій критично неприйнятний, оскільки передбачає фізичне знищення або політичну анігіляцію України. Відтак маємо якнайшвидше визначити лінію захисту і засоби протидії.
Читайте також: РФ вводить війська у Казахстан: в Алмати почалась "антитерористична операція"
![Армія РФ військові казахстан](/media/contentimages/47161dd746b2d39e.jpg)
Путін скористався внутрішніми суперечностями так званого "транзиту влади" у Казахстані, аби вчинити ескалацію на стратегічній для себе території. Цьому сприяє деяка невизначеність місцевих кланів щодо геополітичних альянсів і форматів.
Назарбаєв вибудовував відносно незалежний від Кремля курс національної держави, здатної маневрувати між інтересами Москви, Вашингтону і Пекіну. Натомість чинний президент Токаєв, схоже, схиляється до ставки на путінський режим. Індикатором такої трансформації є його політично аномальне звернення до РФ та ОДКБ щодо введення "миротворців" для "умиротворення" власного народу.
![Касим-Жомарт Токаєв](/media/contentimages/2bb61dd750ad06e0.jpg)
Негайна згода Путіна свідчить про попередню готовність Кремля до такого розвитку подій.
Це підтверджують блискавичне перекидання до Казахстану контингенту ОДКБ, основа якого – сили спецоперацій РФ, і – силові провокації у середовищі мирного протесту. Останні стали приводом для жорстокого придушення із застосуванням вогнепальної зброї.
![Казахстан армія протести](/media/contentimages/c0c61dd757f45417.jpg)
Такий ланцюг подій відповідає формулі гібридних війн РФ, свого часу озвученій її автором – генералом Герасимовим. Ці війни, за спостереженнями представника країни-агресора, починаються з внутрішньополітичних провокацій, що створюють тло для громадянських протестів. Далі підготовлені агенти РФ загострюють їх неадекватною агресією і мародерством. Коли ситуація сягає точки кипіння, у Кремлі пропонують країні-жертві ультиматум – офіційно запросити так званих "миротворців" ОДКБ, що швидко "наведуть лад", або – отримати політичний апокаліпсис.
Перший варіант передбачає умовне збереження суверенітету, із запровадженням чи посиленням проросійського режиму. Другий – знищує навіть формальні ознаки суверенітету. Для Путіна наразі актуальні обидва варіанти, оскільки вони наближають його до мети – входження критично ослабленого Казахстану разом із анексованою Білоруссю і завойованою Україною до так званого "СРСР-2" з центром у Москві.
![ОКДБ РФ Казахстан](/media/contentimages/8f561dd7717e6036.jpeg)
Показово, що старт казахстанських подій відбувся напередодні очікуваних "торгів" Москви з Вашингтоном щодо України. Це дає підстави говорити про асиметричний хід Кремля, покликаний відвернути світову увагу від імовірної агресії проти Києва і розмити тези про російську військову загрозу.
Переговорне тло посилюється путінським "ядерним шантажем" і безперервним тасуванням військової колоди на українських кордонах. Максимальна мета Путіна – отримати згоду США на право РФ визначати виключний вплив у пострадянських країнах. Насамперед ідеться про Україну – найсильнішого опонента РФ у регіоні, а відтак – "найслабшої ланки" у геополітичних мареннях Кремля.
![РФ миротворці Казахстан](/media/contentimages/d8761dd78b0b0196.jpg)
Події у Казахстані – пряма загроза Україні, без якої втрачають сенс ілюзії кремлівських архітекторів про нову імперію. Казахстанська "лава", за задумом Путіна, має прискорити виверження геополітичного вулкана, магмою якого з 2014 року є Україна. А охолонути вулканічна порода має, як він сподівається, вже в обрисах нової "Країни рад".
Очевидно, що після жорстких меседжів Блінкена Кремль вже не зірве джек-пот. А тому там посилюватимуть гібридну напругу на найбільш чутливих напрямках. Події в Казахстані, іммігрантська "криза" на кордоні з Польщею і загалом – увесь так званий путінський "перемовний" процес є ланками стратегічного ланцюга, спрямованого на відволікання уваги Заходу від реальних намірів проти України. У Кремлі підвищують ставки у розрахунку отримати те, що їм треба, поступившись другорядним.
![Польща міграційна криза](/media/contentimages/abe61dd768fd4db4.jpg)
У Казахстані Кремль розширив тактичні можливості на випадок великої війни з Києвом. Йому буде досить легко знайти штучний привід, аби виправдати напад. Щобільше, він вже проглядається у тезах спецслужб РФ про втручання України у казахстанську кризу. У ЗМІ вже достатньо згадок про те, що безлади в Алмати спрямовують представники казахстанської опозиції з території України. Це – ознака класичної технології ФСБ із створенням уявного процесу, сфокусованого у медіа.
![](/media/contentimages/e2461dd7a228def3.jpeg)
Одним із таких "опозиціонерів" є представник віртуального руху "Демократичний вибір Казахстану" Мухтар Аблязов. Цей суперечливий персонаж є випускником Московського інженерно-фізичного інституту, де під кураторством КДБ готували спеціалістів для воєнних та ядерних програм. Згодом Аблязов був у Казахстані урядовцем і головою ради директорів банку БТА, після чого його звинуватили у замовних вбивствах і створенні злочинних угруповань.
Наразі офіційно він перебуває на території Франції, але чомусь використовує мобільні номери українських операторів, координуючи, як він зазначає, масові протести, зв’язок з опозицією, питання зміни режиму Назарбаєва. Він підкреслює свою "діяльність" в Україні у низці публічних інтерв’ю. Якщо припустити, що Аблязов виконує завдання ФСБ РФ, то його "опозиційні заклики" з посиланням на нібито "українське втручання" можуть стати приводом для військової атаки.
![](/media/contentimages/0b161dd7902775fa.jpg)
У нинішній ситуації завдання України – відвернути найгірший варіант. Для нас це – тіньова згода великих гравців з РФ за нашою спиною. За рахунок дипломатичної активності маємо акцентувати на ризиках такого варіанту подій для світу.
Нікого не має вводити в оману уявна "всесильність" Росії. Попри важелі ядерного й енергетичного шантажу, це – вразлива сировинна економіка, без потенціалу протидії економічній блокаді, на яку натякають американські ЗМІ. Аби відчути її слабкість, достатньо зауважити, що показник ВВП РФ у 2020-му склав $1,46 трлн. А, приміром, рівень капіталізації однієї лише корпорації Apple торік сягнув $3 трлн. РФ – лише 69-та за рейтингом валового національного доходу серед країн світу.
![](/media/contentimages/d0661dd76ced0d82.webp)
Давно відомо, що зазвичай Москва бере стільки, скільки їй дозволяють. При цьому вона може казитися у показових істериках, але без крайньої потреби не переступить червоні лінії, за якими бовваніють реальні військові чи економічні загрози. Кремлівські "диригенти" тонко розрізняють напівтони, що лунають з дипломатичних клавіш, які натискають ключові світові гравці. Україна має бути переконливою, аби ці клавіші звучали злагоджено і планета уникнула масштабної, убивчої для всіх війни.
Андрій ВОРОПАЄВ, спеціально для Defense Express
Читайте також: Оголошено сили, які РФ та ОДКБ перекидає у Казахстан, у всій країні діє "антитерористична операція"