Коли Радянський Союз розпався у 1991 році, Україна успадкувала третій у світі за чисельністю ядерний арсенал, за різними оцінками, від 1500 до 1900 стратегічних боєголовок. Однак всього через 5 років, 2 червня 1996 року, остання партія ядерних боєприпасів була передана до Росії, а до 2001 року – всі 176 пускових шахт були виведені з експлуатації.
У тогочасному Вашингтоні тоді панували настрої, мовляв, тільки Росія повинна стати наступником Радянського Союзу як ядерної держави. Звісно ж, чималу роль у процесі роззброєння України відіграв так званий Будапештський Меморандум.
Читайте також: Якщо рашисти погрожують нам РС-26 "Рубеж", то тепер від США тим більш треба ракети SM-6
На що ми підписалися
Нагадаємо, повна назва документа: Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Він був укладений 5 грудня 1994 року між Україною, Росією, Великобританією та США як наслідок набуттям Україною неядерного статусу. Того ж дня, Україна приєдналась й до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).
Меморандум містив шість принципових зобов’язань щодо гарантій безпеки та територіальної цілісности України, наданих Сполученими Штатами, Великобританією та Російською Федерацією.
Зокрема, сторони зобов'язалися поважати існуючі кордони України, не використовувати ані військову силу, ані економічний тиск на її суверенітет, а також надати всебічну допомогу, якщо наша країна стане жертвою збройної агресії. Окремо зазначено пункт про утримання від використання проти нас ядерної зброї.
Самі ж гарантії були описані як security assurances, тобто "безпекові запевнення" з боку їх гарантів, при цьому він не проходив процедуру ратифікації, а отже не має політико-правового характеру, зводячи юридичні зобов’язання держав-учасниць до суто політичних.
Із самого початку Росія розглядала Будапештський меморандум як спосіб легітимізувати ядерне роззброєння України, але в першу чергу тому що вважала її сферою своїх інтересів, а потім послідовно тлумачила окремі її пункти як вважає за потрібне.
Так, коли російські "зелені чоловічки" окупували Крим, США, Канада, Великобританія разом з іншими країнами заявили, що це є безпосереднім порушенням Меморандуму, на що Путін відповів – нібито в Україні виникла нова держава, але з цією державою і щодо цієї держави ми не підписали жодних обов’язкових документів, а також, що це Вашингтон порушив Будапештський меморандум, коли "спровокував" Євромайдан, назвавши його "державним переворотом".
Фантомні болі за фантомним вибором
На щастя чи на жаль, підписання Будапештського меморандуму було тоді безальтернативним. До цього спонукали як настрої в суспільстві, так і міжнародний статус України як молодої держави із поки непередбачуваним політичним курсом.
Ядерне роззброєння України мало вплив не лише на сектор безпеки, але й надало можливість державі зайняти місце в міжнародному співтоваристві серед демократичних держав світу та зробило її бажаним партнером для різних міжурядових програм.
У той же час, саме безпековий аспект Меморандуму був явно переоцінений. І хоча він зробив вагомий внесок у формування зовнішньої політики та свого часу навіть надав старт для інтеграції України в загальноєвропейські фінансові та безпекові структури (читай – НАТО). Однак ставка Путіна на інертність держав-підписантів в разі порушення Меморандуму дала свої плоди, які почали назрівати задовго до повномасштабного вторгнення в 2022-му році.
Компенсація за втрачене
У нинішніх реаліях Україна повинна шукати нові шляхи забезпечення власної національної безпеки. Часом лунають заклики до відродження ядерного потенціалу України, і мусимо визнати, у цьому є певна рація.
Нагадаємо, свого часу порушення Росією своїх зобов'язань щодо дотримання Договору про ракети середньої та малої дальності дало підстави для перезапуску ракетної програми в США.
Це призвело, зокрема, до появи таких систем як наземна Typhon під Tomahawk і універсальну SM-6, що може як перехоплювати повітряні цілі, так і атакувати об'єкти на землі, а також під гуперзвукові LRHW.
Варто зазначити, саме про передачу системи Typhon могло йтися в "неядерному пакеті стримування" РФ під час презентації "Плану Перемоги" президента Володимира Зеленського раніше цього жовтня.
Але тут же маємо зауважити, що є й більш реалістичні способи досягнення бажаного ефекту, який виключає потенційну "токсичність" рішення про відновлення ядерного статусу на міжнародній арені. Перш за все мова йде про програми далекобійного озброєння, які можуть тримати під прицілом ворожий ВПК цілком конвенційними методами.
Мова йде як про вітчизняні проєкти, зокрема нещодавно Зеленський оголосив про те, що ми вже працюємо над чотирма видами власних ракет і що зараз тривають їх випробування. Але не менш важливо і домагатися поставок далекобійного озброєння від наших партнерів – тої ж системи Typhon чи AGM-158 JASSM повітряного базування для наших F-16.
Читайте також: Давайте глянемо, як США розгортають Typhon під Tomahawk, і нам дещо стане ясно
