Історія вкотре певною мірою демонструє свою циклічність й у Європі у XXI сторіччі знову з'являться суцільні лінії оборони на кордонах. Й вчора, 19 січня, у Ризі міністри оборони Естонії, Латвії та Литви узгодили створення Baltic Defence Line.
За задумом всі три країни мають створити мережу оборонних об'єктів вздовж своїх кордонів з РФ та Білоруссю. Фактично вздовж усього кордону буде створена лінія фортифікаційних споруд та загород, яка має дозволити обороняти країни з "першого метра" території. Вона передбачатиме, як створення ДОТів, так й весь інший комплекс із протитанковими перешкодами, а також шляхами забезпечення.
Читайте також: Рашисти заявляють, що Х-101 могла отримати 800 кг БЧ при меншій дальності
Водночас, як зазначається у повідомленні міноборони Естонії, мінні загородження мають бути виставлені лише у випадку безпосередньої загрози вторгнення. Також строк реалізації проєкту окреслений у межах "найближчих років".
Цікаво, що про саму ідею створити таку лінію стало відомо лише декілька днів тому, коли заступник голови оборонного комітету парламенту Естонії Лео Куннас заявив, що пропонує розглянути таку можливість. Але таке швидке оформлення домовленості означає, що робоча група з представників трьох країн, вже працювала значно довший час й план вже був розроблений.
Зрештою ідея створення суцільних ліній оборони далеко не нова і Baltic Defence Line є фактично повторенням відомих у першій половині XX сторіччя таких систем фортифікаційних споруд, як лінії Мажино у Франції на кордоні з Німеччиною та Маннергейма у Фінляндії на кордоні з СРСР.
Історична доля обох ліній, хоча обидві країни й програли війни, різні. Якщо максимально спрощувати, то лінія Мажино складалась з двох частин - повноцінної лінії оборони по кордону з Німеччиною та Люксембургом (400 км) та легшої лінії оборони вздовж кордону з Бельгією, яку прикривали фактично резервні частини з мінімумом протитанкових засобів (750 км). Тому й головний та вирішальний прорив оборони був здійснений у районі міста Седан на кордоні з Бельгією.
Але на фоні цього прориву протягом декількох діб, який й прирік Францію на поразку, часом губляться успішні штурми укріплених районів у Нідерландах та Бельгії, які також спирались на потужні фортифікації та водні перешкоди. Ключовим епізодом можливо розглядати планерний десант на бельгійський форт Ебен-Емаель, який був основним у Льєзькому фортифікаційному комплексі та прикривав прямий шлях до центру країни.
Водночас лінія Маннергейма у Фінляндії лише у радянській історіографії вважалась аналогічною лінії Мажино, вона не була повністю добудована та на 1939 рік складалась лише зі 157 кулеметних та 8 артилерійських бетонних позицій розтягнутих на 135 км, з абсолютним превалюванням звичайних траншей та інших загороджень. Для порівняння у Франції лише бетонних укріплених позицій було близько 5800.
При цьому ця лінія прикривала лише вузький перешийок від Фінської затоки до Ладозького озера, а загальний кордон між країнами становив 1340 км. Більше того, вона станом на 1939 рік була мережею окремих позицій, які були майстерно вписані у рельєф та природні перешкоди.
Загалом лінія Маннергейма, включно з передовими позиціями трималась з 30 листопада по 13 лютого, поки не була прорвана у районі села Сумма, що відкрило шлях до Війпурі (нині - Виборг). Для пояснення, чому радянська армія, яка кратно переважала за чисельністю живої сили та всіх типів озброєння, "топталась" та зазнала величезних втрат, у СРСР одразу почали створювати міфи щодо неприступності фінської оборони, включно з розповідями, що ДОТи покриті гумою, від якої рикошетять снаряди та бомби.
Таким чином, хоча лінії оборони не дають повної гарантії того, що вони не будуть прорвані, їх головною задачею є стримування ворога та виграш часу. Особливо у випадку з країнами Балтії, які не мають можливості вести постійну маневрову оборону через малу територію. Він також є реалізацією зміни парадигми оборони Альянсу, яка була прийнята у Мадриді у 2022 році, коли захист території починається "з першого метра".
Час, який піде у РФ на прорив підготовленої лінії оборони має дозволити іншим країнам НАТО перекинути війська, при цьому не лише ті, які перебувають у постійній бойовій готовності. Водночас це означає створення країнами мережі укріплень довжиною понад 1000 км вздовж кордону з РФ та Білоруссю всіма трьома країнами. А це більш ніж масштабний проєкт, який вимагає значних ресурсів, як фінансових та часу.
Але зрештою знаменую собою початок відліку передвоєнного часу для країн Балтії, які усвідомлюють, що Москва у нинішньому стані є постійною незворотною загрозою.
Читайте також: Схоже, що Німеччина збирається знищувати танки РФ зокрема ракетами Brimstone з Eurofighter
