Американське The New York Times розповіло, що президент США Джозеф Байден запланував турне по країнам Близького Сходу. Завдання – заручитись підтримкою таких країн у протистоянні Кремлю, та знайти радянське озброєння для Збройних Сил України у тих державах, що колись були "клієнтами Москви".
Білий Дім хоче знайти радянську зброю для України на Близькому Сході, аби забезпечувати довготривалу військову підтримку нашої держави без ослаблення оборонних спроможностей США. Схоже, таке радянське озброєння також може бути включене в опціон поставок за ленд-лізом від наших американських союзників.
Читайте також: Коли Україна отримає Leopard 2 чи Abrams, з їх доставкою на фронт можуть бути проблеми
Який обсяг техніки та озброєння виробництва СРСР взагалі є в близькосхідних країнах, що проявляють лояльність Білому Дому – зможемо дізнатись, якщо відкриємо довідник The Military Balance за 2021 рік.
В цьому аналізі ми не враховували дані по Алжиру, Лівії, Лівану, Іраку та Сирії, котрі є "гарячими точками", тою чи іншою мірою знаходяться в орбіті впливу Кремля, тому ці країни напевне не погодяться давати своє озброєння Україні. По іншим країнам регіону – ми брали дані по озброєнню, опираючись на критерії "техніка радянського виробництва" та "наші військові можуть швидко опанувати".
Забігаючи наперед скажемо – наявного обсягу систем радянського виробництва в державах Близького Сходу може вистачити скоріше для "точкового посилення" ЗСУ.
Єгипет:
- 300 БРДМ-2 та 300 БМП-1;
- 190 гаубиць Д-30, 300 гаубиць М-30, 60 РСЗВ БМ-21 "Град", 9 ОТРК "Ельбрус";
- 230 одиниць ЗСУ-23-4 "Шилка", неназвана кількість С-300В4, 40 "Бук-М1, 212 ЗРК С-125, 20 ЗРК Тор-М1 та Тор-М2, 56 ЗРК "Куб";
- 13 вертольотів типу Мі-24В.
Кувейт – 75 танків М-84 (югославська копія Т-72М1) + 75 танків М-84 на зберіганні, 76 БМП-2 та 225 БМП-3 та БМП-3М, 27 РСЗВ "Смерч";
Марокко – 12 комплексів "Тунгуска-М";
Оман – 30 гаубиць Д-30 калібру 122 мм;
Об’єднані Арабські Емірати – 390 одиниць БМП-3, 6 РСЗВ "Смерч", 6 пускових та 20 ракет до ОТРК "Ельбрус".
Схоже, у своїх "збройних" розрахунках адміністрація Джозефа Байдена виходить із наступних розрахунків. З однієї сторони, лояльні до США країни Близького Сходу мають доволі невелику кількість озброєнь радянського зразка, вилучення яких не призведе до суттєвої втрати боєздатності.
З іншої сторони, Білий Дім може вважати, що він має простір для застосування "пряника та батога" у відносинах зі своїми близькосхідними союзниками. Наприклад, щасливі власники залишкових радянських ОТРК "Ельбрус" також є операторами систем типу M142 HIMARS та M270, до яких є певний запас тактичних ракет ATACAMS. І подібних аргументів під час перемовин може знайтись більш ніж достатньо.
Але з іншої сторони, тут варто зважати, що описаної вище кількості техніки та озброєння навряд чи достатньо навіть для покриття поточних потреб ЗСУ, не кажучи уже про стратегічні перспективи. Ну й окреме питання – наскільки буде можливо організувати доставку ОБТ із Близького Сходу для України, використовуючи комбіновані морські та сухопутні маршрути.
Читайте також: Чому для ЗСУ важлива не стільки кількість HIMARS, як регулярність підвозу ракет до цих систем
