Максимальна дальність польоту іранських балістичних ракет, яка оцінювалась у 2000 км зі звичайними бойовими частинами та до 3000 км у випадку використання легких, виявилась помилковою. І насправді мова йде про можливість Тегерана здійснювати пуски балістичних ракет на дальність у 4000 км.
Як мінімум, іранці безуспішно намагались поцілити по базі американсько-британській базі "Дієго-Гарсія" в Індійському океані. Це саме та база, на якій США у 2025 році сконцентрували третину своїх B-2, які були у легких ангарах, що здатні захистити лише від негоди. Але коли до Ірану цілих 3800 км це не вбачалось проблемою, яка тепер для американців стала актуальною.
Читайте також: За закладеними 16 років тому планами перший серійний винищувач KF-21 зійшов з конвеєра у Південній Кореї
Якщо віддалені американські бази - це один бік проблеми, то інший - загрози Тегерану бити й по Європі. І у випадку пуску з північно-західних районів Ірану балістичної ракети з дальністю 4000 км, у зоні ризику абсолютна більшість європейських столиць, окрім Мадрида, Лісабона та Дубліна. А це дозволяє порушити питання, а чим саме у Європі будуть відбивати таку іранську балістичну атаку.
Якщо Тегеран наважиться на такий удар, то події будуть розвиватися наступним чином. Спочатку й майже одразу пуск іранської балістичної ракети буде зафіксовано американськими супутниками, що вже запустить ланцюг прийняття рішень, що дуже важливо, бо вікно можливостей для перехоплення такої загрози вимірюється у хвилинах.
Потім ціль з'явиться на екранах радарів літаків AEW&C, якщо ті у той момент будуть у районі. І вже гарантовано, але трохи пізніше, коли ракета вже досягне висоти близько 20 км, її має побачити РЛС AN/TPY-2 на базі збройних сил США Kürecik (Кюреджик) у Туреччині, що знаходиться на висоті 2085 метрів над рівнем моря. До речі, для захисту саме цієї бази з Європи був перекинутий додатковий Patriot.
Також її мають зафіксувати й на американських ракетних есмінцях класу Arleigh Burke у Східному Середземномор'ї. Такий сонм даних з різних джерел об'єднаних у єдиній інформаційній мережі дозволить доволі швидко та точно класифікувати загрозу та визначити куди саме направлена ця балістична ракета. А також визначити та розподілити засоби знищення.
Перша спроба її перехопити може бути здійснена з есмінців. Для чого будуть використані протиракети SM-3, які перехоплюють балістичні цілі поза межами атмосфери. І з цих кораблів вже було збито декілька балістичних ракет, що летіли у бік Туреччини та десятки, якщо не сотні, що летіли у бік Ізраїлю.
Але це не єдиний засіб перехоплення іранських балістичних ракет, що летять у бік Європи. Бо США тримають два комплекси Aegis Ashore, які фактично є "сухопутними ракетними есмінцями", й використовують ті самі РЛС та протиракети, що й Arleigh Burke. Перший Aegis Ashore знаходиться у Румунії під Девеселу, другий - у Польщі під Редзіково.
Залежно від траєкторії польоту іранської балістичної ракети вони зможуть відпрацювати по цілі разом, бо їх зони перетинаються, або спрацює лише один з них - румунський.
Враховуючи ефективність перехоплювачів SM-3, навіть одного з цих компонентів має вистачити для відбиття одиночної іранської балістичної атаки по Європі. Але системи ПРО й мають бути зарезервованими, щоб максимізувати вірогідність перехоплення.
І як не складно помітити, всі поки перелічені засоби виявлення та знищення цілі - американські. І здебільшого вся протиракетна оборона європейських країн напряму залежить від США. І тому погрози Вашингтону вийти з Європи означають й ризик залишиться сам на сам і з цією задачею.
З боку Defense Express закликаємо доєднатися до збору на те, що працює: "Єдинозбір" від "Фонду Притули" на дрони-перехоплювачі.
Читайте також: Збивати "Шахеди" за 5 доларів за постріл пропонують у Aerovironment, де представили третю модифікацію Locust
