Захоплення США острова Харк, через який йде близько 90% всього іранського експорту нафти, виглядає незворотним сценарієм та однією з небагатьох причин перекидання амфібійних десантних груп швидкого реагування (Amphibious ready group), одна з яких на чолі із USS Tripoli (LHA-7) вже у регіоні, а USS Boxer (LHD-4) у дорозі.
А от оцінки можливості та успішності цієї операції дуже сильно відрізняються, від оптимістичних, до апокаліпсичних у прямому сенсі слова. Зокрема американський аналітичний центр Council on Foreign Relations, назвав острів Харк "привабливою ціллю". Зрештою цей невеликий рифовий острів 8 на 4,5 км, дійсно є найголовнішим у всій нафтовій системі Ірану, бо має глибоководні термінали, які дозволяються приймати супертанкери, що просто не можуть пришвартуватися до мілководного узбережжя материкового Ірану.
Читайте також: Спочатку одна ціна, а як купувати то на 900 млн євро дорожче - Румунія бідкається на сюрприз від виробників зброї
Тобто цей острівець - ключ до фактично всіє іранської нафти, які оцінені у 12% від світових запасів. А захоплення острова залишить Іран без нафтових джерел доходів, що складають близько 50% всієї дохідної частини бюджету. А це означає, що у Вашингтоні дійсно можуть кинути на його захоплення значні ресурси.
І його захоплення для американських збройних сил попри всі можливі складності - цілком можливе. Про що більш детально йдеться у матеріалі для War on the Rocks, в якому захоплення острова Харк названо безглуздям. Бо для американських морпіхів та десантників не є неможливим висадитись на острів при тотальній перевазі у повітрі, хоча значні проблеми й можуть з'явитись через щільне мінування острова іранцями.
Але справжні проблеми розпочнуться на стадії утримання позицій, бо від острова до узбережжя Ірану лише 30 км. І американські військові одразу опиняться під вогнем з материка і почнуть зазнавати систематичних втрат, зокрема від дронів. І тоді перед Вашингтоном буде лише два негативних рішення - забрати війська й визнати поразку, або розширити зону контролю, розпочавши повноцінну наземну операцію.
При цьому у War on the Rocks виходять з того, що "Іран, можливо, не захоче піддавати острів масованим бомбардуванням після висадки американських військ, оскільки це може призвести до руйнування його критично важливої інфраструктури, а її відновлення коштуватиме дорого і займе багато років".
Але якраз альтернативний варіант доволі детально описали у Defense Romania, нагадавши, який наказ свого часу віддав Садам Хусейн у 1991 році - підпалити нафтові свердловини Кувейту, а також вилити у море всю нафту з танкерів та морського нафтового терміналу, у результаті чого у Перську затоку вилилось, за зваженими оцінками, 4 млн барелів нафти, за максимальними - 11 млн барелів.
Таким чином, відкидати сценарій, за яким Корпус вартових ісламської революції, а саме вони відповідають за оборону Харка, відкриє вентилі та підпалить резервуари, влаштувавши на острові справжній Армагеддон, не варто відкидати. При цьому це не лише про вогняну пастку для американських військових, це ще й про знищення цього "ключа" до іранської нафти, що остаточно відправить ціни на нафту у космос, а й про масштабну екологічну катастрофу.
Читайте також: Що за авіакорпус Північного флоту РФ із Су-33 та МиГ-29К, командувач якого розбився на Ан-26 у Криму
