Нічне бойове патрулювання пари F-15E 335-ї ескадрильї 4-го винищувального крила повітряних сил США під час 29-го дня операції "Буря у пустелі" було доволі рядовим за задачею - пошук пускових установок балістичних ракет Scud (Р-17 "Эльбрус") іракської армії. Але закінчилось першою повітряною перемогою F-15E, яка була досягнута у вкрай незвичний спосіб.
Близько першої ночі два F-15E увійшли у повітряний простір Іраку поряд з містом Ель-Кайм, на північно-західному кордоні з Сирією, та направились на схід. Вони мали патрулювати ваді Хауран, пустельний район, в якому за даними розвідки мали знаходитись іракські пускові балістичних ракет. Для їх знищення перший F-15E ніс чотири бомби з лазерним наведенням GBU-10 Paveway II, вагою 2000 фунтів (910 кг) кожна, а для самооборони - чотири ракети "повітря-повітря" ближнього бою AIM-9 Sidewinder. Другий, відомий, ніс 12 вільнопадаючих Mk82 вагою 500 фунтів.
Читайте також: BAE Systems Bofors купує Aston Harald, і це важливо й для України, бо йдеться про Archer, Tridon Mk2 та CV90
Через погані погодні умови, щільна хмарність від 1 до 5 км, все на що могли сподіватися американські льотчики - цілевказання від AWACS E-3 Sentry. Але замість координат цілі той передав зовсім інший наказ - прийти на допомогу групі спецпризначенців. Вони займались аналогічною задачею - пошуком "Скадів", але самі стали мішенню полювання вже іракських загонів.
Ця група була однією з 15 та можливо знаходилась найглибше у тилу - за 300 миль (близько 480 км) від кордону. Для її знищення іракці направили вертольоти Ми-24 із десантом, які якраз і помітили на AWACS та направили найближчі винищувачі на перехоплення, якими виявились F-15E, що були за 80 км на схід.
Командир пари Тім Беннет, пілот першого F-15E (номер 89-0487), через погану видимість залишив відомого позаду у 6 км позаду та на максимальній безфорсажній швидкості почав знижуватись. Прорізавши хмарність на 750 метрах вони опинились за 25-30 км від цілей, які оператор озброєння Ден Бакке зміг помітити через телевізійний канал оптико-локаційної станції (лише з часом вони з'явились на РЛС).
Кількість самих іракських вертольотів відрізняється: в офіційній згадці повітряних сил США йдеться про три Ми-24, які брали у кільце групу американських спецпризначенців, а от Тім Беннет згадував про п'ять, які летіли на однаковій відстані один від одного. Також за його словами на землі був ще один загін іракців, який відкрив щільний зенітний вогонь.
У будь-якому випадку у цей момент один з Ми-24, як припустили американські льотчики, почав захід для висадки десанту. Тому для його ураження було обрано саме бомбу GBU-10 Paveway II з напівактивним лазерним наведенням, щоб навіть у випадку промаху по вертольоту уразити десант на землі.
Варто зазначити, що на момент атаки F-15E Тіма Беннета нісся зі швидкістю близької до надзвукової, він згадує показник 600 вузлів - 1111 км/год. Тому навряд розмова між ним та оператором озброєння Деном Бакке нагадувала консиліум з аргументовану дискусію. Бо вони скинули бомбу за 6,5 км до цілі, а на такий швидкості від моменту появи на полі бою до застосування озброєння пройшло близько 60 секунд, частина з яких пішла на пошук цілі. При цьому Тім Беннет згадував, що дальність скидання бомби через швидкість літака була більшою ніж дальність пуску AIM-9.
У момент скидання GBU-10 Paveway II іракський вертоліт вже рухався, згадується що його швидкість на радарі у момент ураження була 100 вузлів (185 км/год), але оператор озброєння Ден Бакке зміг утримати лазерну мітку на ньому і бомба уразила іракскьий Ми-24 у польоті. За даними від спецпризначенців на землі, він був знищений на висоті близько 250 метрів.
Побачивши величезну вогняну хмару на місці зустрічі вертольота із високоточною бомбою вагою 910 кг Тім Беннет направив свій F-15E вгору, наказавши відомому скинути звичайні бомби на місце, де міг бути висаджений десант. Атака американських винищувачів перелякала іракських вертолітників, які відступили.
А от далі Тім Беннет згадує, що при спробі атакувати інші вертольоти вже ракетами AIM-9, він знову знизився до землі й одразу опинився під дружнім вогнем. Бо направлені у район інші літаки скинули бомби по координатах де міг перебувати іракський десант.
Вирішивши не ризикувати він вийшов з атаки. При цьому тема дружнього вогню підіймалась ним у розповіді про цей епізод багаторазово. Бо після отримання цілевказання від AWACS E-3 Sentry він кілька разів перепитував про наявність у небі дружніх вертольотів та навіть після знищення Ми-24 він попросив ще раз це підтвердити.
На останок варто додати, що F-15E (номер 89-0487), який несе позначку у вигляді зеленої зірки за збитий вертоліт, а також має власне прізвисько Lucky, 17 травня 2024 року налітав рекордні 15 000 льотних годин, це 1 рік 8 місяців 2 тижні 2 дні і 16 годин.
Станом на зараз про списання цієї виготовленої у 1989 році машини невідомо.
З боку Defense Express закликаємо доєднатися до збору на те, що працює: "Єдинозбір" від "Фонду Притули" на дрони-перехоплювачі.
Читайте також: Нові F-35, що постачаються без РЛС, не лише "сліпі", вони без РЕБ для захисту від винищувачів та ЗРК
