За даними The Military Balance 2024, на початок минулого року на базах зберігання армії РФ було зокрема до 2000 гаубиць М-30 (М-1938) часів Другої світової війни, і це був другий за масовістю зразок артилерії на консервації у рашистів після Д-30, яких налічувалось 2400 одиниць.
Тепер же пішли повідомлення про те, що росіяни начебто поступово почали знімати з консервації ті самі М-30, що виглядає доволі закономірним на тлі високих втрат російських окупаційних військ по артилерії - 4 тисячі одиниць за 3 місяці 2025 року. Але тут картина є насправді значно складнішою, аніж просто "дефіцит артилерії у російських окупантів".
Читайте також: РФ на 5 бригад морської піхоти має орієнтовно 200 танків та 1300 ББМ, але як з цього робитиме дивізії
Для початку варто зафіксувати, що кількість реально боєздатних із згаданих вище двох тисяч М-30 на консервації в рашистів є невідомою, тому складно припустити, наскільки масштабною може виявитись практика повернення в стрій таких 122-мм гаубиць часів Другої світової.
Далі варто навести деякі «паспортні» характеристики гаубиць М-30: обслуга – 8 осіб, темп стрільби – 5-6 пострілів на хвилину, максимальна дальність ведення - до 11,8 кілометрів, висота лінії вогню – 1200 мм, швидкість буксирування по шосе – до 50 км/год.
Для порівняння, заявлений темп стрільби до Д-30 складає 7-8 пострілів на хвилину, обслуга – 6 осіб, дальність стрільби прицільна та максимальна – до 15,3 кілометрів (уламково-фугасним снарядом) та до 22 кілометрів (при застосуванні активно-реактивного снаряду) відповідно. На тлі такого порівняння логічнішим рішенням виглядало би знімати з консервації лише Д-30, а не старіші та гірші за характеристиками М-30.
Однак якщо росіяни пішли на зняття зі зберігання саме 122-мм гаубиць М-30 часів Другої світової, то в цьому можуть бути свої мотиви. Очевидно, в даному випадку армія РФ за рахунок розконсервації старих артсистем хоче отримати відповідну "масу залпу" для підтримки вогнем дій своїх "штурмових груп".
При цьому менша дальність стрільби та можливо гірша живучість (в плані ресурсу ствола), порівняно з тими ж Д-30, для самих російських військових можуть виглядати як прийнятного рівня проблеми.
Тим більш, російські окупанти напрацювали в чомусь універсальну практику з використанням "кочівних обслуг" та вкопуванням артсистем усіх типів у земляні укриття, що в підсумку дає певну можливість забезпечити живучість і для особового складу, і для артилерійського озброєння також.
Читайте також: Чому росіяни в будь-якій війні одразу ставлять на "артилерійський вал", навіть якщо плани були інші
