Одразу після погроз президента США Дональда Трампа у бік Ірану про те, що у ніч на 8 квітня "загине ціла цивілізація", понеслась інформація, що американці готуються завдати ядерний удар. На поширення певної паніки спрацювали новини й про попередження цивільного населення країн Перської затоки, ситуаційні коментарі від політиків, а також "інсайди" деяких ЗМІ про нібито прийняте рішення.
Що звісно підсилювалось загальною активізацією збройних сил США у регіоні, яка була помічена на публічних сервісах відстежування польотів. А головне - кадрами піднятих у повітря з баз Великої Британії стратегічних бомбардувальників B-52.
Читайте також: Чи справді російські С-300ПМУ-2 виявились в Ірані абсолютно безпорадними, й просто перетворились на брухт
Водночас якраз ці бомбардувальники B-52, які піднялись з авіабази Fairford, навряд могли нести ядерні заряди, бо США у Європі тримають вільнопадаючі ядерні бомби B61 не у Великій Британії, а на базах у Італії, Німеччині, Туреччині, Нідерландах та Бельгії. А у самій Великій Британії лише ведеться робота з оснащення авібази Lakenheath відповідною інфраструктурою у зв'язку з планом розмістити там заряди для майбутніх британських F-35A.
І зрештою, якщо у США й буде прийняте рішення щодо використання стратегічних бомбардувальників з ядерними бомбами для удару по Ірану, то це скоріш будуть B-2, що піднімуться з авіабази Whiteman у Міссурі. І це буде дуже схоже на операцію Midnight Hammer з ураженням ядерних об'єктів Ірану у Фордо, Натанзі та Ісфахані 22 червня 2025 року. Але замість 13-тонних протибункерних авіаційних бомб GBU-57 Massive Ordnance Penetrator (MOP) кожен B-2 буде нести до 16 термоядерних бомб B61 потужністю до 400 кт кожна.
Але тоді головним питанням є, а чи могли у США взагалі прийняти рішення щодо завдання ядерного удару тактичним ядерним озброєнням, а головне - почати реалізовувати цей задум. Тобто чи існують якісь "запобіжники" на це випадок.
І головна проблема наразі в тому, що в американській системі порядку застосування ядерного озброєння якраз президент і є головним "запобіжником" цієї системи. Бо лише президент США може віддати наказ на застосування ядерної зброї будь-якого рівня і це зроблено на випадок, щоб самі військові не розпочали ядерну війну без політичного рішення.
І у США командування та управління ядерними силами (NC2) ієрархічно замкнено саме на президента і тільки він може санкціонувати застосування ядерної зброї. Що закріплено в офіційному та публічному документі Joint Nuclear Operations.
При цьому рішення президента США одноособове та приймається лише на основі "рекомендацій" міністра оборони, командувача USSTRATCOM (Стратегічне командування США), інших очільників командувань, старших радників та союзників.
Також закріплено, що президента лише консультують щодо можливих варіантів застосування їх ефекту, наслідків тощо. Самі ж варіанти застосування ядерного озброєння вже мають бути опрацьовані USSTRATCOM, з урахуванням мети, засобів та наслідків. Вважається, що вони роздруковані на картках, які будуть надані президенту для ознайомлення.
Після прийняття одноособового рішення щодо застосування ядерного озброєння, президент має зв'язатися з Національним військовим командним центром (NMCC), якщо звісно вже не знаходиться у ньому. Це здійснюється через Систему ядерного командування та управління (NCCS), а терміналом зв'язку і є так званий "ядерний чемоданчик", який у США називають "Nuclear football".
Після налаштовування завадозахищеного шифрованого зв'язку із NMCC, президент США проходить ідентифікацію шляхом зачитування коду зі спеціальної картки та віддає конкретний наказ.
Далі система вже немає запобіжника від самого прийняття рішення окрім дотримання військової дисципліни. Через систему NCCS відповідний наказ та коди активації конкретних ядерних боєприпасів направляються до безпосередніх виконавців.
При цьому вся система також налаштована лише на те, щоб військові на місцях не могли почати ядерну атаку самовільно. Зокрема відомо, що для приведення ядерних зарядів у бойову готовність необхідно за допомогою пристрою ввести відповідні коди, які буде зовнішньо передано через систему NCCS.
Таким чином, Трамп дійсно цілком міг надати наказ на використання ядерного озброєння проти Ірану. Водночас цей наказ фактично має бути підготовленим USSTRATCOM і вочевидь не може бути "спонтанним", бо під нього має бути завжди готовий відповідний наряд сил та засобів.
Читайте також: Франції стабільно байдуже на Eurodrone, який ховають вслід за винищувачем FCAS
