Лондон максимально виважено підходить до питання розміщення свого війська в Україні, як гарантію не повторення російського агресії. І для цього британський уряд вочевидь використає алгоритм прийняття рішення, який відомий під назвою "перелік Чілкота".
Він названий за ім'ям автора, Джона Чілкота, британського службовця, який відомий головуванням у британському урядовому розслідуванні причин початку Другої війни в Іраку, яке прийшло до висновку, що участь у цій війні не відповідала британським інтересам. Саме по питаннях з цього переліку, але в ключі України, пройшлись у публікації, яка розміщена британським безпековим аналітичним центром Royal United Services Institute, RUSI.
Читайте також: Китай має клон ЗРК "Тор" під назвою HQ-17, який спочатку продав Сербії та Саудівській Аравії, а тепер і Таджикистану
З боку Defense Express зазначимо, що "перелік Чілкота" закріплений у посібнику міноборони Великої Британії The Good Operation, присвячений плануванню військових операцій. Він виглядає наступним чином:
У самій публікації, хоча одразу й зазначено, що "європейські військові сили будуть змушені розгорнутися в Україні для стримування РФ", але відповіді на кожне питання показують, що таке рішення навряд буде легко прийнято, тим паче миттєво. І чим далі вглиб переліку, тим давати відповіді стає важчим.
Зокрема відповідь на перше питання "чому це турбує" доволі проста, бо прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер прямо заявив, що "майбутнє України життєво важливе для національної безпеки британців". Також у британців є чудове розуміння того, що реально зараз відбувається, що є відповіддю на друге питання.
Питання 3 та 4, "Що може відбутися далі" та "Що необхідно зробити" - це моделювання різних сценаріїв дій та оцінка ризиків. Зокрема одним з головних ризиків у публікації названо те, що строки цієї місії невідомі. Зокрема американські військові залишаються у Південній Кореї вже як 72 роки з моменту перемир'я.
А от далі починаються питання, на які позитивні відповіді Україні очікувати стає все складніше. Зокрема п'яте питання щодо легітимізації дій вже доволі складне, бо механізми на основі Радбезу ООН працювати не будуть через вето РФ, а формування нової коаліції держав потребуватиме узгоджень з кожною країною-учасницею, як мінімум бачення цієї місії.
Шосте питання щодо того, як має виглядати успіх підіймає питання, а як взагалі виглядає перемога України. Але у будь-якому випадку зрозуміло, що провал самої місії буде означати провал європейської безпеки й лише прискорить агресію РФ.
З цього випливає й оцінка необхідних ресурсів у сьомому питанні. Зокрема вказують, що навіть відправка однієї бригади, це про необхідність забезпечення ротації, тобто виділити під цю задачу три бригади. І вони мають бути готові до реальної війни з РФ, а не проводити класичну миротворчу місію, що також розкривається у питанні №8. При цьому цей пункт також й про питання хто візьме на себе командування всією операцією.
Щодо останніх двох питань, щодо контролю реалізації та оцінки необхідності місії у перспективі, то вони зав'язані на те, якою саме буде місія, в якій формі та за участю яких країн та на яких правах. Тобто наразі не підлягають огляду.
Але окрім цих пунктів у публікації прослідковується доволі значні страхи. По-перше, йдеться про ризик того, що зміна влади, наприклад, у Франції у 2027 році, може залишити Велику Британію без головного партнера. По-друге, коаліційні сили без безпекової парасольки НАТО можуть стати легкою мішенню для постійних збройних провокацій з боку РФ. А відсутність відповіді на них через страх ескалації лише підстібне Кремль до агресії. По-третє, будь-який провал безпекової місії також стане тригером слабкості Європи.
Читайте також: Чи може Gripen позбутися головного недоліку - американського двигуна та чи врятує це винищувач
