Представник бронетанкової служби бригади: «У нас є машини, які без важких поломок пройшли дорогами війни по 20 тис км і більше»
– «Дозор-Б» Львівського бронетанкового заводу ми почали отримувати з літа 2016-го. Ця машина є на озброєнні тільки в нашій бригаді. На мій погляд, вона надійніша, ніж БРДМ та БТР-80, на яких їздили розвідники, не кажучи вже про допотопні УАЗи. Машина в цілому забезпечує виконання завдань розвідувальними підрозділами.
Читайте також: Про військове партнерство України та США
У порівнянні з БТР, двигун «Дойтц» (Deutz) набагато тихіше працює, встановлена автоматична коробка передач. У машині була проблема з поворотом башти на 360 градусів, бо на корпусі були встановлені агрегати, що заважали оберту. За нашим проханням заводчани цей недолік усунули. Якщо зважити, в яких умовах працюють і експлуатують «Дозори», враховуючи те, що вони менш схильні до поломок у порівнянні з іншою технікою, це дуже хороша машина.
У нас є машини, які без важких поломок пройшли дорогами війни по 20 000 кілометрів і більше. Тільки не зрозуміло, чому машину не запускають у серію? Такими машинами необхідно оснастити всі десантно-штурмові бригади, передусім розвідувальні підрозділи. На озброєнні бригади є невелика кількість «Дозорів», і в середньому 1-2 поломки на рік на машину, на мою думку, хороший показник, як для військової техніки.
Командир розвідувального підрозділу бригади: «Машину таки слід доводити до ладу, і заводчани знають, що варто робити»
– Машина ще «сира», оскільки створена досить швидко. У майбутньому, за 2-3 роки, її доведуть до досконалості, адже потенціал у неї великий. Вона легка, малогабаритна й нижча, в порівнянні з «Козаками». Корпус її начебто присів і здатен проїхати там, де БТР чи БРДМ не пройдуть.
Тут створені набагато комфортніші умови, ніж у БТР. Але машину таки слід доводити. Заводчани знають, що варто робити, але, мабуть, їм бракує часу. Не доведені деякі вузли і агрегати, дещо треба змінити компоновку. Машина як зовні, так і всередині створює багато шуму. Навіть інколи не чути дзвінка виклику по телефону, а на великих швидкостях буває, важко розмовляти з водієм.
Кулеметники нарікають на будову башти, якби встановили бойовий модуль з дистанційним керуванням, було б краще. Важко замінювати короба з набоями до кулемета: люк завузький, якщо боєць великий чи в бронежилеті, через люк протиснутися неможливо. Тут короб на 50 патронів – у бою це на лічені хвилини інтенсивного вогню. Крім нашої бригади, наскільки мені відомо, машину ніде не експлуатують, хоча потреба в техніці такого класу, особливо для розвідувальних підрозділів, величезна.
Інженер-технік бригади: «На комфорт екіпаж не нарікає»
– Здебільшого в автомобілі страждає ходова. Виходять з ладу торсіони й маятники, але заради справедливості слід зазначити, тут багато залежить від манери водія керувати. Щодо компоновки – крісла екіпажу кріпляться не до днища, що є великим плюсом у разі наїзду на вибуховий пристрій. Є капсула, протимінний захист. На комфорт екіпаж не нарікає, дуже зручно в ній їздити. У разі потреби складного ремонту – подається відповідна заявка на завод-виробник. На машину встановлено дуже хороший німецький двигун, але бракує запчастин до нього.
– Які вузли замінює тільки завод-виробник?
– Наприклад, від педалі газу іде дріт дросельної заслінки спочатку на блок керування за кріслом водія, а потім безпосередньо до двигуна. Ми його не можемо самі замінити. Якщо з цим дротом виникає проблема, звертаємось до представників виробника.
– У бойових умовах ви чекатимете прибуття заводчан?
– Якщо дозволяють умови, його краще повністю замінити з блоком керування, але самостійно це зробити не можемо, є велика ймовірність спалити бортовий комп’ютер. Тому відповідні роботи проводять тільки працівники заводу.
– Як швидко доставляють запчастини у разі потреби?
– Якщо я сьогодні подам заявку на завод, то через два-три тижні отримаємо необхідну деталь або вузол. Якщо потрібна участь у ремонті працівника заводу, він прибуде в частину впродовж місяця. Все залежить від завантаженості заводчан.
Висновки кореспондента
Машину доводиться бачити не вперше, але коли сам сидиш за кермом та ще й маєш можливість проїхатись, складається особисте враження від техніки.
Перше, на що звертаєш увагу, – невдала конструкція капоту, яка суттєво обмежує огляд водієві та командиру машини. Під час руху машини він ще більше задирається доверху, «Дозор» начебто присідає на задні колеса.
По-друге, низька шумоізоляція. Достатньо запустити двигун та обігрів салону, як ти вже відчуваєш себе у відносно некомфортних умовах. Після того, як автомобіль набирає швидкість, рівень шуму в салоні ще збільшується.
Третє – робота крісла водія більше схожа на роботу якогось атракціону. Воно постійно стрибає вгору-вниз, незалежно від того, як машина рухається, – по прямій чи з перешкодами, при цьому досить жорстко опускається донизу, а потім різким поштовхом підкидає водія вгору. За таких умов про комфорт для водія бронемашини говорити не має сенсу.
У порівнянні з іншою технікою, «Дозор» має і суттєві переваги, про які вже говорили представники бригади, тож машину вкрай необхідно вдосконалювати та запускати у серію.
Олександр ДІДУР
Читайте також: Про військове партнерство України та США
