Росіяни створили протидроновий переносний зенітно-ракетний комплекс (ПЗРК), що керується за допомогою FPV-пілотування. І це доволі цікаве рішення в умовах масового застосування зенітних безпілотників, де все не так просто, як здається.
Спершу варто зазначити, що перед нами "гаражна" розробка, яку самі творці у червні описали як "зроблену школярами за пів року". Одначе пізніше все ж було укладено якісь домовленості з "Гермесом", що скоріше за все має на увазі промислову групу Hermes, для подальшого серійного виробництва.
Читайте також: Під будь-які задачі: яке нове озброєння отримав НРК THeMIS, що вже в Україні
Ціллю проєкту спочатку було створення недорогого, водночас ефективного та простого у використанні ПЗРК. Він має зайняти нішу між новими зенітними дронами та старими не дуже економними засобами. Для цього, в тому числі застосовується технологія 3D-друку і для пускової, і для боєприпасу у вигляді мініатюрної твердопаливної ракети.
Водночас найважливішою частиною будь-якої системи ППО є її засоби наведення, які для традиційного ПЗРК включають інфрачервону ГСН, як у "Игла" чи Stinger, чи лазерну систему, як от у RBS 70 і Starstreak. Вони мають різну ефективність проти безпілотників, залежно від типу останніх.
Росіяни ж вирішили піти в бік оптичного наведення, що базується на використанні методів машинного зору. Одначе "звичайні" рішення їм не підійшли через високі швидкості зенітної ракети, тож було направлено у пошук інших, які не розголошуються.
Наразі ПЗРК застосовує FPV-пілотування, за допомогою якого розробники відпрацьовують налаштування польоту та маневровість. При цьому заявляється, що завдяки попередній роботі над дронами їм не дуже складно керувати ракетою, що летить на швидкостях від 360 км/год до 500 км/год. Для порівняння зенітні безпілотники здатні досягати 300-350 км/год.
Це набагато повільніше ніж класичні зенітні ракети, що створювалися для перехоплення літаків, але проти дронів, та зважаючи на особливості керування, менша швидкість прийнятна.
З того, що пишуть росіяни, складається враження, що FPV-пілотування зараз застосовується лише для тестів і в майбутньому планується покладатися на самостійне оптичне наведення. Одначе це також може бути метод донаведення, до якого пілоту треба буде самостійно ракету навести чи довести до цілі. Останній варіант потребує суттєво більшого навчання.
Щодо потенційної ефективності такого проєкту, то з одного боку від нього важко буде ухилитися дронам, а також ним можливо буде наздоганяти швидші цілі. З іншого боку досі залишаються питання методу самого перехоплення (кінетичний чи вибух) та правильного націлювання, оскільки взаємні швидкості ракети та цілі доволі високі, а вимоги до швидкості реакції - жорсткіші.
Також дальність такого ПЗРК поки не заявлена, тож не можна зробити тут точні висновки. Можливо вона точно буде переважати типову максимальну для традиційних аналогів у 5 км, але з огляду на габарити ракети можливо будуть меншими.
Поки можна сказати, що такий виріб має потенціал та навіть здатен знайти власну нішу. Зокрема можна нагадати про роботу шведського Saab над концептуально схожою розробкою мініатюрної протидронової ракети Nimbrix. Але чи замінять або хоча б навіть доповнять інші засоби ураження, включно із зенітними дронами, буде залежати від ефективності, вартості та темпів виробництва.
Читайте також: Росіяни адаптуються до війни дронів і вже із заводу ставлять РЕБ та бронекабіну на вантажівки КамАЗ
