Розкрита членом оборонного комітету Верховної Ради Федором Веніславським інформація, що Україна вже активно працює над власною ракетою-носієм та вже тестувала систему "повітряний старт", знайшла своє цілком публічне підтвердження. Україна дійсно активно працює над створенням власного засобу виведення супутників у космос, при цьому саме завдяки пуску ракети-носія з літака - без потреби створювати космодром.
Наразі все вказує на те, що це проєкт Orbit Boy. Він був заснований ще до повномасштабного російського вторгнення трьома колишніми очільниками Державного космічного агентства України: Юрієм Алексєєвим, Любомиром Сабадошем та Володимиром Усовим. А ідея розробки полягала у створенні ракети-носія з можливістю виведення на орбіту до 400 кг корисного навантаження, що буде запускатися з будь-якого літака відповідної вантажності.
Читайте також: Бразилія робить балістичну ракету C+100 та крилату MTC-300 зокрема під JAS 39 Gripen на гроші інвестора в переробку мʼяса
У 2021 році для ракети вже був випробуваний твердопаливний двигун верхнього ступеня. У 2023 році повідомлено про завершення розробки пускової установки. А от восени 2025 року відбувається те, що безальтернативно вказує - неназваний український ракетоносій і є Orbit Boy.
Торік 29 жовтня, компанія офіційного оголосила про успішне проведення скидання інженерної моделі ракетоносія Orbit Boy з висоти 5000 метрів. Показано фото самого скидання макета ракети. А головне - було уточнено з якого саме літака це було зроблено - Ан-70.
А єдиний існуючий у світі Ан-70 знаходиться у строю Повітряних сил України. Тобто цей тест був проведений із прямим залученням державних ресурсів. Тобто мова йде про державний інтерес та залученість до цього проєкту України на найвищому рівні.
Також у жовтні у компанії повідомили, що перший суборбітальний пуск самої ракети планувався на січень 2026 року. Водночас Федір Веніславський повідомив, що неназвана ракета-носій вже здійснила два польоти із досягненням висоти понад 100 км та 204 км.
Також в Orbit Boy показали параметри своєї ракети. І одразу варто уточнити, що на ілюстрації у якості носія зображено Ил-76, який вочевидь компанія планувала придбати у власність. На схемі показано, що після скидання з літака ракета-носій майже одразу відокремлюється від платформи та запускає двигун на 5 секунді після старту, маючи швидкість 153 м/с.
Перший ступінь працює 87 секунд, розгонячи ракету до швидкості 1955 м/с, другий ступінь дає ще 3284 м/с, а після 73 секунд його роботи третій ступінь з корисним навантаженням вже знаходиться у космосі на висоті 194 км. Третій ступінь формує остаточну задану орбіту супутника з висотою 700 км.
Варто враховувати, що сам повітряний старт з висоти 8-9 км вже дає приріст ефективності за рахунок того, що ракеті немає потреби продиратися через щільні шари атмосфери. Він посилюється тим, що твердопаливний двигун першого ступеню оптимізовано саме під такий пуск. У випадку ж запуску поблизу екватора загальна ефективність системи ще більше посилюється за рахунок максимального використання швидкості обертання Землі.
А ще однією перевагою повітряного старту є відмова від наземної інфраструктури - космодрому та вирішення питання падіння відпрацьованих ступенів ракет, що падають у нейтральних водах. І для України, як і для більшості країн Європи, це один з небагатьох варіантів мати суверенну систему виведення супутників у космос.
Читайте також: Кому взагалі треба комплектуючі до човнів "Варшавянка", які начебто хотіли "вкрасти" в РФ
