Слід нагадати, що "Оріон" - середньовисотний безпілотний авіаційний комплекс великої тривалості польоту, який призначений для виконання розвідувально-ударних завдань.
Апарат має максимальну злітну масу 1 тонна. При цьому вага корисного навантаження становить 200 кг. Практична стеля складає 7,5 км, максимальна тривалість польоту зі стандартним навантаженням - 24 години. Крейсерська швидкість польоту становить - до 200 км/годн.
Читайте також: Чому Росія не змогла запустити Т-14 "Армата" у серію
Розробка БПЛА ведеться в рамках ДКР "Іноходець" компанією "Кронштадт" (м. Санкт-Петербург, РФ. До 2015 р. "Транзас", що входить до АФК "Система"). Контракт на проведення даної ДКР укладений Міністерством оборони Росії з компанією "Транзас" ще у 2011 році.
Варто зазначити, що створення "Оріона" відбувається із певним запізненням. Так, планувалося до кінця 2015 року почати льотні випробування БПЛА, однак вони почалися лише в травні 2016.
Вперше, публічно БАК був презентований під час виставок "Армія-2017" та "МАКС-2017".
У серпні 2019 року під час авіасалоні "МАКС-2019" було заявлено про початок серійного виробництво БПЛА "Оріон", і що перший серійний комплекс цих (наземна станція керування та від трьох до шести апаратів) буде переданий Міністерству оборони Росії до кінця 2019 року. Це сталося, однак також із запізненням.
Відомо, що 20 квітня 2020 року Група "Кронштадт" та Міністерство оборони Росії підписали акт приймання першого безпілотного комплексу у складі трьох машин лише у розвідувальному варіанті (без можливості виконання ударних функцій).
Надалі планувався етап його дослідної експлуатації, який щонайменше триватиме до кінця поточного-початку наступного року. Однак враховуючи те, що замовник - Міноборони РФ, заявив додаткові побажання, яких не було з самого початку, цей термін, скоріш за все, буде продовжений.
Варто також зазначити, що підписання акту відбулося на тлі падіння 16 листопада 2019 року експериментального зразка "Оріон" поблизу селища Листвянка в Рязанській області. Безпілотник впав при виконанні випробувального польоту. За не підтвердженими даними це вже друге падіння апарату "Оріон".
На думку експертів, однією з причин даної ситуації є існуючи проблеми з нестабільною роботою авіаційного двигуна та відсутністю гарантій його відповідності потребам військовим.
Так, на перших зразках апаратів встановлювався австрійський двигун Rotax 914 виробництва BRP-Powertrain. Однак через те, що його поставки підпадають під режим санкцій, який забороняє передавати техніку Росії, призначену для військових цілей, кілька років велись роботи спрямовані на заміну даного двигуна на російський АПД-110/120.
Цим питанням займалося ВАТ "ГМЗ "Агат" (Ярославська область м. Гаврілов-Ям), яке створило лінійку нових російських авіаційних поршневих двигунів (АПД) у взаємодії з ЦІАМ (Центральний інститут авіаційного моторобудування імені П. І. Баранова). До робіт навколо двигуна також була залучена цивільна компанія ТОВ "Інженерний центр "Ітлан" (м.Рибінськ, Ярославська область).
Тим не менш, АПД-110/120 був зроблений на базі закордонного авіаційного двигуна внутрішнього згорання цивільного призначенні потужністю 100 к.с., але з великою часткою (більше 50%) іноземних комплектуючих.
Він не підходив для військових завдань через власну елементну базу (датчики, виконавчі механізми, роз'єми, тощо). З 2015 року в російські компанії проводили активні роботи із їх заміни. У результаті ТОВ "Інженерний центр "Ітлан" було створено двигун АПД-115Т, який був встановлений на "Оріон". Але він залишився, хоча із меншою часткою, - поєднанням різних за якістю, можливостями та країною виробником комплектуючих.
Незважаючи на це, було зібрано 17 таких двигунів, проведені попередні випробування та отримана літера "О" на робочу конструкторську документацію. Два "Оріона" з двигунами АПД-115Т за кошти виробника відлітали на спеціальних льотних випробуваннях в повітряному просторі Сирії у 2017 році понад 200 годин.
Попри це, за станом на травень 2020 року двигун не вийшов на державні стендові випробування. Все це викликано значною кількістю проблем, які постійно виникають, одна за одною: западання поршневого кільця, підгоряння кромки поршня, проблеми з датчиками, недоліки електронного регулятора, недосконале програмне забезпечення і т.п.
Залишається не вирішеним питання із заміною імпортних датчиків, виконавчих механізмів та інших елементів. Наразі самі розробники не впевнені в тому, що двигун буде здатний забезпечити ті вимоги, які перед ним ставляться МО РФ.
Перспективи російського "Оріону" залишаються невизначеними через низку існуючих проблем
Додає складності перспектива розвитку ситуації навколо російського двигуна для БАК "Оріон", подальший тривалий і складний процес його сертифікації, який є складним та забюрократизованим. А тому, реалізація проекту зі створення власного двигуна до даного безпілотника, напевно, затягнеться.
Крім цього, для "Оріона" наразі не має чіткої перспективи. Для його рентабельного будівництва необхідне замовлення на кілька десятків бортів в середині країни та розвиток експорту. Однак внутрішній об’єм попиту поки не визначений, а на зовнішній ринках - значна конкуренція з аналогічними, однак більш технологічними американськими, китайськими, ізраїльськими та турецькими зразками.
Отже, по-факту, перспективи російського "Оріону" поки залишаються невизначеними через низку існуючих проблем. Наразі мають місце сумніви, що силова установка для даного безпілотника взагалі буде здатна забезпечити ті вимоги, які перед нею ставляться російським оборонним відомством.
Крім цього, не вирішеною є ситуацію з озброєнням до нього, інтеграція якого взагалі є окремим та непростим завданням. З огляду на це, а також примарне експортне майбутнє "Оріон", його реалізація як мінімум затягнеться у часі, а як максимум – може бути незабаром заморожена.
В результаті російські військові, як це дуже часто буває, окрім отриманої партії машин, нових більше не матимуть. Принаймні, найближчим часом.
Читайте також: Т-90М "Прорыв" у нікуди: чому Росія не змогла зробити навіть "недоАрмату"
