Адже концептуально Військо Польське створювалося свого часу за допомогою СРСР для участі в наступальній агресивній війні з метою швидкого захоплення Західної Європи з виходом до Ла-Маншу. Звідси велика кількість танків, БТР, БМП тощо, тобто саме наступальних видів озброєння й техніки. На щастя, цей сценарій так і залишився на папері.
Обличчя загрози
Після вступу країни до НАТО завдання польської армії докорінно змінилося: вона мала дбати лише про оборону та/або участь у миротворчих місіях НАТО далеко за кордоном, наприклад у Афганістані, Іраку тощо. За таких умов принаймні теоретично Варшава мала б замислитися і про ґрунтовне переозброєння війська. Втім, попри витрати на оборону до 1,95% ВВП якісного стрибка в озброєнні війська не сталося.
Читайте також: Обороноздатність Польщі: плани та реалії
Із цим не дуже квапилися, здебільшого покладаючись на американську ядерну парасольку, як і європейські сусіди по Альянсу. А останні вже скорочували збройні сили й оборонні бюджети. Надто раціональна та самовпевнена Європа після 1991-го, коли пішов у небуття колишній СРСР, просто не бачила сенсу надалі вкладати великі кошти в оборону. Ба більше, європейські армії активно скорочували навіть свої наявні озброєння й готувалися найбільше до участі в миротворчих місіях далеко за кордоном. Така ерозія оборонного потенціалу Заходу тривала не один рік, тоді як Росія готувалася до війни й поступово нарощувала сили. Тобто одночасно відбувалися два протилежні процеси, що виключали один одного. Нічого не змінилося навіть після нападу Росії на Грузію в серпні 2008-го. Аж поки навесні 2014 року РФ не захопила український Крим і не розгорнула гібридну проксі-війну на Донбасі. Тільки відтоді разом із впровадженням проти агресора санкцій Європа стала доволі повільно, але все-таки вкладати кошти в оборону. Цей процес досі триває.
Польща, яка опинилася перед обличчям реальної загрози зі Сходу, не стала винятком. Тим більше що її східні кордони опинилися перед реальною загрозою щонайменше гібридного вторгнення з боку Росії. Понад те, агресор створив у Калінінградському анклаві потужне міжвидове угруповання сил, до складу якого ввійшли авіація, ударні протикорабельні ракетні комплекси «Бал», «Бастіон», зенітно-ракетні комплекси С-300 та С-400, протисупутникові системи, ракетні комплекси «Іскандер», авіація, артилерія, танки, засоби РЕБ тощо. До речі, аналогічний склад озброєнь Кремль розмістив і на території окупованого Криму.
Із позицій Калінінградського анклаву наявність зазначених озброєнь дає змогу під час війни або збройного конфлікту вирішувати одразу кілька завдань. По-перше, наносити удар наземними військами по території Польщі та Литви, а ракетними системами — по цілях на території Польщі, країн Балтії та всієї Західної Європи. Остання, до речі, нині не має адекватних засобів захисту, принаймні в достатній кількості (мабуть, сподівається на американські системи ПРО в Польщі та Румунії).
Новим важливим елементом небезпеки є можливість блокування росіянами в разі війни морських портів та авіабаз країн Балтії і Польщі через створення там зон заборони й обмеження доступу та маневру (А2/AD), що унеможливить логістику й доставку підкріплень. Тобто агресор може позбавити НАТО можливості вчасно прийти на допомогу блокованим в Естонії, Латвії та Литві військовим формаціям союзників. Імовірність такого сценарію підтверджують і експерти американського Центру стратегічних та бюджетних оцінок (ЦСБО). Там вважають, що для країн східного флангу НАТО є ризик раптової та швидкої агресії з боку РФ під прикриттям «захисного купола» A2/AD із використанням елементів гібридної війни й методу «досконалого факту» (створення бажаної ситуації незалежно від обставин).
Як показало проведення оперативної військової гри, максимально наближеної до реальності, наявних сил Війська Польського для зупинки наступальних бронетанкових і механізованих сил агресора не вистачить. Ворог може бути зупинений тільки в центральних районах Польщі, де лише наприкінці третього тижня зможуть сподіватися на підхід підкріплень з інших країн Альянсу. Проте оцінки ЦСБО ще песимістичніші: Польща майже самотужки буде змушена протистояти агресорові навіть 30 діб.
При цьому високою залишатиметься ймовірність завдання агресором ударів по Варшаві із застосуванням тактичної ядерної зброї, щороку це відпрацьовується на навчаннях. Адже це один із чинників, який Кремль планує використати для примусу НАТО до переговорів про перемир’я на власних умовах.
Експерти того ж таки ЦСБО вбачають вихід у посиленні військової присутності США у Європі з приділенням особливої уваги Польщі. Проте сьогодні в разі раптового нападу агресора головною умовою «виживання» для неї все ще залишається допомога з боку НАТО.
Розуміння тієї обставини, що Польща може перетворитися на арену бойових операцій із непередбачуваними наслідками, змушує військово-політичне керівництво країни до пошуку засобів, які дадуть змогу запобігти такому розвитку подій. Адже йдеться про термінову розбудову спроможностей для відбиття масованої танкової атаки противника з брестського напрямку на відкритій 140-км ділянці Сувалкського перешийка, що єднає Польщу з країнами Балтії. За всіма прогнозами, саме ця ділянка є найвразливішою для наземного удару агресора, оскільки, з одного боку, дасть йому змогу швидко перерізати єдину наземну комунікацію Польщі з країнами Балтії, а з другого — почати вторгнення безпосередньо на польську територію. Наявних на озброєнні Війська Польського застарілих протитанкових систем для зупинки потенційного наступу російських танків недостатньо.
Передусім польській армії бракує сучасних протитанкових артилерійських і ракетних систем та боєприпасів, здатних уражати важку бронетехніку. А також сучасних літаків, засобів ППО-ПРО тощо. Адже сучасна війна передусім передбачає завдання дистанційних авіаційних ракетно-бомбових ударів для знищення оборони, лише після того починається наступ наземних ударних бронетанкових частин і мотопіхоти.
Загалом кажучи, саме з посилення зазначених складових Варшава почала модернізацію власного війська вже у 2014 році. Втім, підвищення обороноздатності війська потребує як часу, так і чималих коштів. Наявні оборонні програми потребували пришвидшення, а нові — сучасних технологій і знову ж таки коштів та часу. З огляду на це Польща була змушена нарощувати витрати на оборону. Уже сьогодні за відсотками ВВП, що спрямовуються на оборонні потреби, вона посідає в НАТО одну з провідних позицій (після США): 2,1% з перспективою зростання цього показника до 2,5%.
Витрати й пріоритети
Організаційно всі розробки й закупівлі зброї та техніки в інтересах ЗС у Польщі об’єднані в межах Програми технічної модернізації (ПТМ). Цей важливий документ містить основні положення щодо фінансування затверджених на урядовому рівні оборонних програм. Остання версія ПТМ була ухвалена із запізненням, у лютому 2019-го на період 2017—2026 років, та охоплює понад 16 чинних програм в інтересах оновлення ЗС Польщі. Загальний бюджет нової ПТМ — $46,2 млрд.
Затвердженню Програми передувала поява нового Стратегічного оборонного огляду (перспектива до 2032-го), де поряд із якісними змінами йдеться й про збільшення чисельності Війська Польського (міністр оборони Маріуш Блащак бачить необхідність наростити чисельність війська навіть удвічі — до 200 тис.). Зокрема, йдеться про створення додаткової 4-ї механізованої дивізії в складі трьох бригад для прикриття східного кордону біля Сувалкського перешийка, а також про перспективу збільшення оборонних витрат Польщі до 2,5% ВВП. Основним завданням нової дивізії є прикриття території Польщі, зокрема Варшави, зі східного напрямку. Тобто вона розглядається як елемент системи стримування агресора. З огляду на важливість цього завдання особлива увага звертається на посилення бойових спроможностей цієї дивізії.
Відкрита й відносно невелика (140 км) ділянка можливого наступу противника на Сході потребує оснащення нової дивізії додатковими системами озброєння, передусім протитанковими засобами, системами реактивного залпового вогню, артилерійськими системами, засобами розвідки, БПЛА та авіації. До кожної з трьох бригад має входити одна ескадрилья вертольотів, озброєних протитанковими керованими ракетами (ПТКР).
Як відповідь на сучасні загрози в Польщі також створено новий вид ЗС — Війська територіальної оборони (ВТО), що комплектуються на добровільній основі без відриву особового складу від місця роботи. Передусім підрозділи ВТО розміщено в прикордонних із РФ та Білоруссю воєводствах Польщі. А до кінця 2019 року заплановано завершити розміщення підрозділів ВТО уздовж інших кордонів, зокрема з Німеччиною та Чехією. Підготовка особового складу цих військ передбачає використання й українського досвіду боротьби з гібридними напіввоєнними загрозами в прикордонних районах, гарантування безпеки комунікацій і критичної інфраструктури від можливих акцій диверсій і терору. Програмою технічної модернізації заплановано також оснащення військ засобами управління, зв’язку, розвідки, транспорту тощо.
Провідним польським постачальником товарів та послуг оборонного призначення є державна холдингова компанія Polska Grupa Zbrojeniowa (PGZ), до складу якої входять понад 30 державних оборонних компаній.
Головним замовником є Міністерство національної оборони (МО). Утім, низка високотехнологічних видів ОВТ, що наразі не виробляється в Польщі, закуповується за кордоном (бойові літаки, ЗРК, протитанкові системи тощо).
Із 16 програм, що ввійшли до останньої чинної версії ПТМ, серед пріоритетних міністр оборони Маріуш Блащак виділив шість (Harpia, Narew, Kruk, Cyber.mil.pl, Orka і Homar). Хоча для повноти картини є сенс додати до переліку також програму Wisła, яка є перехідним пріоритетом попередньої ПТМ, що вже реалізується.
Отже, першим пріоритетом для чинної версії ПТМ нині є авіація, передусім бойова. Адже після низки катастроф із винищувачами MiГ-29, що сталися між груднем 2017-го й березнем 2019-го з втратою трьох машин і загибеллю одного пілота, це стало очевидним. І МО ухвалило рішення про пришвидшення придбання нових багатоцільових літаків у межах програми Harpia. Питання включили до щойно ухваленої ПТМ на 2017–2026 роки як найвищий пріоритет, відмовившись від конкурентного підходу з огляду на наявність на ринку лише одного літака 5-го покоління F-35A Lightning II. Йдеться про придбання у США 32 таких літаків (16 — до 2026-го та ще 16 пізніше). 28 вересня цього року Конгрес США дав згоду на продаж Польщі літаків F-35А, до кінця року Варшава має отримати проект угоди.
На програму Harpia виділено $5 млрд, зокрема $2,5 млрд на придбання літаків і $2,5 млрд на облаштування інфраструктури авіабаз, забезпечення логістики тощо. Але в умовах дефіциту коштів є потреба використати позабюджетні джерела, про що недавно заявив особисто президент Польщі Анджей Дуда.
Наступним пріоритетом Програми є ракетні системи ППО-ПРО середньої дальності (Wisła) та ППО ближньої дальності (Narew). На підставі угоди, підписаної в березні 2018-го, Польща в межах першої фази програми Wisła закупила в США дві батареї ЗРК ППО IBCS/Patriot із терміном доставки до кінця 2022 року. Друга фаза передбачає поставку ще шести батарей цього типу разом із ракетами SkyCeptor i новітніми РЛС кругового огляду, а також включення до складу систем польських радіотехнічних сенсорів. Вартість другої фази оцінюється у $10–12 млн. Наразі її реалізацію призупинено через брак коштів і необхідних радарів, які тільки почали впроваджувати на озброєння ЗС США (програма LTAMDS).
На програму Wisła виділено найбільший бюджет, який оцінюється на рівні $12 млрд (інтегрована система ППО Nortrop Grumman та ракети РАС-3 MSE від Lockheed Martin).
Програма ППО Narew передбачає ліцензійне виробництво в Польщі ЗРК малої дальності, що будуть важливим елементом польського варіанта забезпечення зони А2/AD на території противника. Її бюджет — $5 млрд. Проте нині програма перебуває в стані невирішеності й дуже залежатиме від наявності інтегрованої системи бойового управління IBCS фірми Northrop Grumman, замовленої в США як елемент системи Wisła. Отримання її до 2026-го є малоймовірним.
За відсутності чергових батарей IBCS/Patriot із новими РЛС і другим типом ракет військо не отримає очікуваних спроможностей. Тому призупинення фінансування другої фази програми Wisła поряд із браком реалізації програми закупок систем ППО ближньої дальності Narew можна вважати серйозним прорахунком не тільки минулого року, а й усього процесу модернізації за останні чотири роки, оскільки кінцевого результату немає.
Потреби ЗС Польщі оцінюються щонайменше в 27 нових батарей ППО середнього та ближнього радіуса, втім, до цього часу МО спромоглося замовити лише дві.
Адже за відсутності системи ППО решта зусиль, спрямованих на модернізацію війська, не матимуть значення, оскільки критично важливі наземні об’єкти військової та критичної інфраструктури залишатимуться вразливими до повітряно-ракетних ударів потенційного агресора та його ДРГ протягом щонайменше кількох наступних років.
Програма Kruk передбачає закупівлю щонайменше 32 ударні вертольоти для заміни застарілих Мі-24D радянського виробництва. До вирішення цього питання польські Мі-24D мають пройти модернізацію з оснащенням машин сучасними ПТУР Hellfire або Spike. Переговори МО з потенційними американськими та ізраїльськими виконавцями тривають. Украй важливим залишається питання закупки сучасного криптографічного обладнання під егідою Cyber.mil.pl на загальну суму $750 млн. При цьому МО не виключає можливості створення Польщею зазначених криптоспроможностей із використанням власного потенціалу з огляду на важливість гарантування національної безпеки та незалежність Варшави в майбутньому від закордонних партнерів та навіть союзників.
Водночас повідомлялося про розробку МО РП концепції створення сил оборони кіберпростору, які мають стати новою армійською структурою, що поєднає Національний центр криптології та Інспекцію інформатики. Створення сил оборони в кіберпросторі, за словами міністра оборони РП, є імплементацією керівних принципів НАТО.
Плани щодо придбання за програмою Orka трьох нових підводних човнів, які Варшава планувала озброїти стратегічними крилатими ракетами великої дальності (як зброєю стримування), наразі відкладено на невизначений термін. По-перше, через брак коштів, а по-друге, через відсутність на ринку необхідних ракет (США відмовили Варшаві в продажу стратегічних КР Tomahawk).
Натомість у лютому поточного року в межах програми Homar із урядом Сполучених Штатів підписаною угоду про поставку до 2023-го дивізійного вогневого модуля реактивної артилерії HIMARS (18 бойових і 2 навчальні мобільні ПУ M-142) разом із запасом ракет GMLRS і ATACMS, машинами управління, транспортно-заряджальними машинами й тягачами, забезпеченням логістичної, навчальної і технічної підтримки. З одного боку, підписаний контракт вартістю близько $400 млн можна вважати успіхом, адже це уможливлює високоточне ураження цілей на відстанях 70–300 км. З другого — придбання тільки одного дивізійного вогневого модуля задовольнить актуальні потреби лише на третину, адже, за даними ПТМ, їх має бути три. Понад те, у Стратегічному оборонному огляді потреби війська оцінюються у дев’ять дивізійних вогневих модулів.
Отримання системи HIMARS у формі готового продукту від закордонного виробника слід вважати серйозним програшем польської оборонної промисловості, яка втрачає можливість брати участь у технічному обслуговуванні систем, ремонтах і модернізації. Щоправда, на експертному рівні повідомлялося про варіант співпраці у цій сфері з українськими розробниками відповідних 300-мм СРЗВ, проте політичного рішення щодо цього не ухвалили.
Що поза пріоритетами?
Решта програм ПТМ мають значно менший пріоритет і відповідне фінансування. Це придбання літаків комплексної розвідки (Płomykówka), морських патрульних літаків (Rybitwa), транспортних літаків-заправників (Karkonosze), ударних вертольотів (Kruk), легко-середніх вертольотів (Perkoz), БПЛА (Zefir i Gryf), танків нового покоління (Wilk), ПТУР (Pustelnik i Karabela) і національної супутникової системи розвідки. Усі вони все ще на концептуальній стадії.
Через брак коштів нині майже не фінансується оновлення корабельного складу польських ВМС, за винятком будівництва трьох нових тральщиків і буксирів. Дещо кращі справи в частині розбудови ствольної артилерії. За участю польської промисловості створені та впроваджуються на озброєння лінійних підрозділів перші партії самохідних 155-мм гармато-гаубиць Krab та 120-мм автоматичних самохідних мінометів Rak. До 2025 року наземні війська мають отримати по 96 машин обох типів із відповідною кількістю допоміжної техніки. Деякі джерела повідомляли навіть про можливість збільшення замовлення до 120 машин.
До останнього часу слабким місцем залишалося те, що в Польщі немає повного циклу виробництва боєприпасів зазначених калібрів. Тому деякі компоненти закуповують у Чехії. Повідомлялося також про угоду з ДП «Укроборонпром» щодо співпраці в цій сфері. Аж ось можна повідомити й про досягнення. У 2019-му відбулися успішні випробування високоточних 155-мм і 120-мм боєприпасів із лазерним наведенням APR 155 i APR 120, які показали високу точність влучень.
Використання цих снарядів дає змогу знищувати ціль (танк, укріплення тощо) з першого пострілу.
Польське АТ Huta Stalowa Wola S.A. активно просуває до поля зору потенційних замовників, зокрема закордонних, нову плаваючу БМП із дистанційно керованим 30-мм вогневим модулем. Машина створена в межах програми Borsuk і є прототипом БМП. Вона успішно пройшла статичні й динамічні випробування та здатна долати водні перешкоди, діяти в різних кліматичних умовах і в умовах складного рельєфу місцевості.
Також військо далі отримує БТР Rosomak у базовій версії та машини управління, артилерійські РЛС Liwiec, комплекси ППО Poprad, вантажівки Jelcz, ракети JASSM, NSM, Spike і Piorun, переносні протитанкові ракетні комплекси (ПТРК) малої дальності з лазерним наведенням Pirat (спільна українсько-польська розробка), системи зв’язку та управління й автомати Grot (останні замінили у війську застарілі «калашнікови»).
Багато уваги приділяється розвитку робототехніки.
Серед останніх розробок у цій сфері, що демонструвалися у вересні на Міжнародній виставці озброєнь MSPO-2019 у місті Кельце, варто відзначити оригінальну автономну бойову систему Perkun — бойовий робот ППО, озброєний двома ПУ ПЗРК і здатний знищувати цілу низку повітряних цілей (літаки, вертольоти, крилаті ракети, БПЛА). Він має власні засоби пошуку й супроводу цілей і може діяти навіть із засади.
Серед новаторських виробів слід назвати захисне багатоспектральне покриття, створене польським виробником Grupа Lubawa для захисту техніки від оптичних, теплових і радіолокаційних засобів розвідки. Виріб придбали навіть США, він використовується, зокрема, для захисту техніки американських військ, що дислоковані в Європі. АТ PIT-RADWAR розробила РЛС дальнього виявлення повітряних цілей SPL (PCL-PET) i P-18PL. Завдяки використанню переламних технологій вони здатні виявляти навіть «невидимі» для інших РЛС повітряні цілі, зокрема літаки 5-го покоління та дрони, побудовані з використанням технології малої помітності (stealth). Конструкція РЛС, своєю чергою, ускладнює викриття їх самих і глушіння засобами РЕБ.
До успіхів польських зброярів можна віднести створення системи бойового управління TOPAZ i комплексу цифрового внутрішнього зв’язку FONET. Системи широко застосовуються Військом Польським, деякими союзними арміями та довели свою ефективність. У другій половині 2018-го МО Польщі уклало чотири контракти з польськими компаніями на поставку ОВТ. Йдеться про поставку PGZ у 2021–2023 роках восьми комплектів розвідувальних БПЛА PGZ-19R (криптонім Orlik) з опцією на чергові чотири. Вони стануть першими тактичними дронами ближньої дії в наземних військах.
У межах окремої угоди впродовж 2019–2021-го очікується поставка консорціумом у складі фірм TELDAT Sp. z o.o. sp.k. i SILTEC Sp. z o.o. 41-контейнерного телеінформаційного вузла зв’язку для тактичних пунктів управління. Успіхом можна вважати й укладення контракту з фірмою PIT-RADWAR S.A. на поставку до 2022 року 11 мобільних РЛС NUR-15M Odra, які посилять потенціал радіотехнічних підрозділів Повітряних сил.
У 2019-му окрім угоди в межах програми Homar було укладено ще дві важливі щодо поставок озброєнь і техніки. Перша з них, підписана торік у січні з авіаційним заводом Polskiе Zakłady Lotnicze Sp. z o.o., передбачає поставку до кінця 2019 року чотирьох вертольотів S-70i Black Hawk, пристосованих до здійснення спеціальних повітряних операцій. При цьому кількість замовлених вертольотів удвічі менша від реальних потреб війська, що становлять вісім машин. Друга угода підписана у квітні й передбачає поставку до 2022-го ВМС Польщі чотирьох протичовнових вертольотів AW101, пристосованих також для участі в пошуково-рятувальних операціях на морі. Крім того, із фірмою Leonardo MW Ltd. укладено офсетну угоду.
Усе зазначене стосується озброєнь і техніки, які терміново очікуються військом. Проте їхня кількість недостатня і лише частково задовольнить наявні потреби та забезпечить набуття окремих, а не системних нових спроможностей. Отже, про комплексне рішення жодного модернізаційного питання поки що не йдеться.
Насамкінець про танки. У липні було підписано угоду про ремонт і модифікацію до 2025 року 318 танків T-72M1 (зокрема 88 у межах опції). Виконання покладається на PGZ. Утім, модифікація відрізняється від комплексної модернізації, що планувалася спочатку, зокрема з прицілом на експорт. Комплексна модернізація уможливила б значне посилення бойового потенціалу танка. Щоправда, вартість такої опції була б утричі вищою від модифікації в межах підписаної угоди, однак за показником вартість-ефективність танк був би набагато ефективнішим і залишався б на озброєнні ще 10–15 років.
Було створено кілька версій технологічних демонстраторів, зокрема РТ-17 (українсько-польська спільна розробка), який є варіантом глибокої модернізації машин сімейства Т-72 і РТ-91 в частині посилення вогневої потужності (застосування 120-мм гармати КВМ-2 українського виробництва, литої башти тощо), підвищення балістичного та протимінного захисту (композитне бронювання), покращення тактичних характеристик машини та комфортності дій екіпажу.
Проте у Варшаві остаточно ухвалили рішення лише щодо обмеженої модифікації оснащення машин. Це дасть змогу тільки підтримати бойові та навчальні спроможності п’яти батальйонів, оснащених танками Т-72. Але своїми бойовими спроможностями модифікований танк поступатиметься російським аналогам рівнем і вогневої потужності (застарілі гармата й боєзапас), і бронезахисту. Експерти оцінюють фінансове виконання ПТМ у 2018 році на рівні 120%. Тобто якщо бюджетом передбачалося витратити на програму $2,8 млрд, то фактично витратили $3,1 млрд.
Масштаб модернізації
За оцінками Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР), пріоритети плану технічної модернізації ЗС Польщі свідчать про те, що ця країна зміцнює ударні можливості свого війська для подолання створеної Росією зони A2/AD у Калінінградській області та протидії відповідним можливостям Збройних сил союзної РФ Білорусі.
Як бачимо, польська Програма технічної модернізації Збройних сил повільно просувається, попри перешкоди та зміну ситуації.
Військо Польське отримує нові види ОВТ, зокрема вітчизняного виробництва, що водночас сприяє розвитку польської промисловості. Утім, аналіз стану виконання поточного ПТМ і потреб польського війська дозволяє припустити, що казати про комплексність модернізації ЗС РП наразі складно.
Річ у тім, що, незважаючи на зусилля та значні бюджетні витрати, у Польщі відносно мала й загалом незначна кількість нових видів озброєнь і техніки, їй усе ще багато чого бракує для осучаснення національного війська. Насамперед технічних засобів розвідки, супутників, спеціальних літаків-розвідників із електронною апаратурою, великих БПЛА, здатних забезпечувати важливою інформацією Збройні сили тощо. Щоправда, вже є плани закупівлі кількох середньовисотних безпілотників із великою тривалістю польоту. Втім, через брак коштів закупки для армії постійно відтерміновуються й переносяться. Як наслідок — залишаються невирішеними критичні питання на кількох згаданих вище важливих напрямках, що загрожують небезпекою в разі виникнення воєнної загрози. Передусім це надто повільна реалізація програм Wisła та Narew, адже в умовах сучасного поля бою наявність ефективної системи ППО-ПРО є ключовим фактором виживання.
Володимир ЗАБЛОЦЬКИЙ
Читайте також: "Комбайнд Резолв XIII": український вимір
