Винищувач F-15 має найбільшу кількість знищених літаків у сучасній історії 103-104 (залежно від джерела) при жодному програному двобої. А також на його рахунку унікальне досягнення - знищення космічного апарата. І це сталось рівно 40 років тому, 13 вересня 1985 року.
Це був ключовий епізод випробувань новітньої протисупутникової ракети ASM-135. Її розробка стартувала у 1978 році у межах програми Prototype Miniature Air-Launched Segment (PMALS) та p 1979 року велась LTV (Ling-Temco-Vought). Метою програми було створення засобу, який дозволяв знищувати радянські розвідувальні та інші супутники, а вибір доволі мініатюрної, під ці задачі, авіаційної ракети дозволяв зробити її глобальною та розміщувати там де це потрібно прямо зараз.
Читайте також: У MBDA несподівано кардинально переробили крилату ракету на заміну Storm Shadow / SCALP
Саму ASM-135 ASAT цілком можливо вважати взірцем розробок 80-х років. Твердопаливні двигуни ракети були готовими, у першому ступені використовувалась версія двигуна від AGM-69 SRAM, у другому розроблений у 60-х двигун Altair 3. І на цьому об'єктивно було зекономлено значний час та ресурси.
А вони були необхідні для бойового блока MHV (miniature homing vehicle), який й досі вражає своєю технологічністю. Бо у ньому було вирішено використати технологію кінетичного перехоплення - hit-to-kill, коли треба врізатись у ціль. Фактично збити кулю кулею, але на орбіті, та на космічних швидкостях.
MHV мав один кільцевий лазерний гіроскоп, що був необхідний лише для обрахунків обертання блока навколо своєї осі. Але робив він це з дуже високою точністю. Бо переміщення у вертикальній та горизонтальній площині здійснювалось активацією 64 мініатюрних твердопаливних двигунів (56 основних та 8 з половинним зарядом для точного наведення на кінцевому етапі), які розміщувались по його периметру. Також на блоці були чотири двигуна орієнтації з піропатронами.
Інфрачервона головка блоку MHV самонаведення складалась зі смужок індія та вісмуту, перетин яких теплоконтрастним об'єктом, саме тому блок обертався та дозволяв "побачити" ціль у площині та активувати відповідні двигуни маневрування. Для цього ГСН треба було охолоджувати до 4 градусів, по Кельвіну. Це до -269 за Цельсієм, що робилось рідким гелієм.
Система наведення та навігації ASM-135 не обраховувала ані своє положення, ані відстань до цілі, все що вона робила - намагалась утримати об'єкт у "перехресті", а бойовий блок - на курсі до неї. І цього було достатньо для наведення на ціль.
Все це разом - ASM-135 ASAT, яка мала довжину 5,6 метра, діаметр 52,7 см, злітну вагу у 1117 кг, з яких на сам бойовий блок припадало лише 13,6 кг. Вона розганялась до 6,6 км/с та мала досягати висоти до 563 км.
Носій ракети F-15 перероблявся не сильно. Встановлювався новий центральний підфюзеляжний пілон, демонтувався боєзапас гармати, на місце якого встановлювався бак з рідким гелієм, додавалась магістраль охолодження до самої ракети, а також оновлювалось програмне забезпечення літака.
21 січня 1984 року, через шість років після старту програми, ракета ASM-135 здійснила свій перший політ без кінетичного блока. 13 листопада був здійснений перший повноцінний тестовий пуск з ціллю у вигляді зірки як контрастного об'єкта, він завершився невдало. Додаткові роботи тривали до серпня 1984 року, коли з Білого дому не було отримано "зелене світло" на реальні випробування по супутнику.
З натурними випробуваннями поспішали, бо вже у жовтні очікувалось оголошення Конгресом заборони на випробування протисупутникової зброї. Водночас доробити до цього часу спеціальний супутник-мішень Instrumented Target Vehicle (ITV), яка могла зафіксувати точне місце влучання або дальність промаху, не встигали.
А тому у ролі цілі було обрано науковий супутник, сонячну обсерваторію, Solwind / P78-1. На той час цей космічний апарат вагою 850 кг вже шість років був на орбіті з висотою 515-545 км і його акумулятори вже деградували та не дозволяли ані збирати дані, ані передавати їх на Землю.
І днем, 13 вересня F-15A-17-MC, яким керував майор Вілберт "Дуг" Пірсон, який займав посаду керівника групи, у супроводі іншого F-15 піднявся з авіабази Ванденберг у небо над Каліфорнією. Під фюзеляжем винищувача знаходилась ASM-135 ASAT, а у програму польоту винищувача був закладений дуже складний профіль та маршрут.
При цьому від її дотримання залежав весь успіх місії, бо ракету було необхідно запустити у точному місці, на потрібній висоті та курсі, у точно визначений момент. Бо головка самонаведення ракети мала доволі вузький огляд, а маневрових двигунів не вистачило б для коригування значної похибки.
У приблизно 320 км від берега над Тихим океаном пара F-15 на швидкості 1,22 Маха почала різкий набір висоти з кутом 65 градусів. На висоті 11,8 км та швидкості 0,93 Маха ракета ASM-135 ASAT, автоматично зійшла та увімкнула двигун першого ступеня.
О 13:43 кінетичний блок MHV врізався у Solwind / P78-1 на висоті, приблизно, 525 км з відносною швидкістю 6,7 км/с. Тим самим, з першої спроби, була доведена працездатність протисупутникової системи. А Вілберт "Дуг" Пірсон став і досі є єдиним пілотом на рахунку якого є супутник.
Успіху місії точно зраділи у Пентагоні, але у NASA, напевно, тяжко зітхнули, бо на орбіті утворилась хмара сміття. Більше того уламки виявились дуже складними для виявлення. Як вважається, кінетична енергія зіткнення перетворилась у теплову, випарувала пластик, який осів на металевих уламках у вигляді сажі, тобто вони стали чорними. Тому для їх пошуку прийшлось задіяти інфрачервоні телескопи. Зрештою вдалось знайти 285 окремих об'єктів, більшість з яких зійшла з орбіти у 1989-1991 роках, але останній тримався до 2004 року.
Попри успіх, Конгрес США у грудні заборонив збиття супутників. Більше того, конгресменів не влаштовував бюджет програми. З самого початку бюджет розгортання 20 винищувачів та 112 ракет ASM-135 оцінювався у 500 млн доларів. Але зріс до 5,3 млрд доларів. Тому інформація про те, що одна ракета коштувала на ті часи 100 млн доларів, можуть бути й правдивими.
Попри те, що це були часи адміністрації Рейгана та програми "Стратегічної оборонної ініціативи", проєкту почали зрізати фінансування. У 1987 році відмінусували 2/3 бюджету, а у 1988, як зазначається, через проблеми зі системою наведення та затримками із випробуваннями, програму закрили.
Вілберт "Дуг" Пірсон, який на вершині своєї кар'єри займав посаду командувача льотно-випробувальним центром повітряних сил, у 2005 році пішов у відставку генерал-майором. Літак F-15A-17-MC (76-0084) був списаний у 2010 році та переданий на зберігання на авіабазу Davis-Monthan в Аризоні.
Читайте також: Перші реальні фото втаємниченої ГСН QuickSink, яка призначена й для ракет ERAM для України
