Поки США готуються до мілітаризації космосу та запускають свій проєкт під назвою "Залізний купол", хоча це нові "Зоряні війни" Рейгана, але тепер з Ілоном Маском, у РФ традиційно почались розмови про те, що зможуть знищити всі супутники на орбіті за допомогою дуже просто рішення - запустять ракетоносії з дробом чи цвяхами.
Така ідея зустрічається ще з 90-х років і була дбайливо культивована поціновувачами радянської мощі, бо нібито є дуже простим рішенням, яке вирішує всі проблеми, але до якого американці "не додумались". І дійсно, на перший погляд, все виглядає логічним. Вивести на орбіту "Протоном-М" 23 тонни цвяхів чи дробу й розкидати по орбіті. Таке собі спеціально створене космічне сміття, яке буде знищувати супутники.
Читайте також: Чи є шанси у "Європейського космічного щита", що для цього потрібно та чи є місце для України
Але це розбивається об банальні обрахунки ваги, яку необхідно вивести у космос. Для максимального спрощення можливо уявити "стіну" із дробинок (вони легші за цвяхи) між якими один метр. І вона буде максимально тонкою, лише в одну дробинку товщиною. Ідеалістично її розмістимо на полярній орбіті з нахилом 90 градусів. Така "стіна" має перетнути навколоземні орбіти всіх інших супутників і зіткнення будуть на високих зустрічних швидкостях, які вимірюються у кілометрах за секунду. Це безумовно гарантує знищення будь-якого супутника.
Але якого розміру повинна бути така "стіна"? Якщо брати висоту, то нижня межа низької навколоземної орбіти (LEO), яка наразі доцільна до використання починається із 400 км. МКС обертається на висоті 400-420 км, супутники мережі Starlink на орбітах від 550 до 570 км, до їх появи переважна більшість супутників оберталось на висотах 700-900 км. А загалом низька навколоземна орбіта завершується на висоті 2000 км. На LEO обертається близько 85% з понад 10 тисяч супутників.
Після неї починається середня (MEO), де, наприклад, на висоті 20 000 км обертаються супутники GPS. Вона найменш завантажена - близько 3%. І вона тягнеться до 35 756 км, де вже знаходиться геосинхронна орбіта (GEO), де висять ще близько 12%.
Якщо навіть максимально спростити задачу й вести мову лише про низьку навколоземну орбіту, то необхідно побудувати" у космосі "стіну" із дробом заввишки 600 км. Ширину ж "стіни" для спрощення також візьмемо 600 км, що буде складати всього лише 1,37% від довжини кругової орбіти на висоті 600 км. І для такої "стіни" з дробинок відстань між якими буде 1 метр знадобиться 400 млрд дробинок. Якщо брати свинцевий дріб "нульовку" (№0, діаметр - 4,25 мм, вага - 0,457 грама), то це 164,5 тисяч тонн.
Для виведення такої ваги необхідно 7153 виключно умовних російських "Протонів", яких з 1965 року було запущено 428. І це без урахувань особливостей виведення на полярну орбіту, питань розведення дробу та взагалі побудови ідеальної "стіни" товщиною в одну дробинку та з рівними метровими інтервалами. В реальності, якщо цим взагалі хтось буде займатись, це будуть "пучки" з нерівномірною щільністю, які відносно швидко почнуть сходити з орбіт.
Звісно можна згадати про Синдром Кесслера. Це коли через зіткнення космічних апаратів та уламків утворюється ще більше уламків, які перетворюють на уламки ще більше космічних апаратів й так поки все не перетвориться на космічне сміття. Його ніхто не скасовував, але є питання тривалості цього процесу. І мова йде про протисупутникову зброю, коли за відносно невеликий час треба залишити ворога без космічних апаратів, а не про запуск незворотного процесу тривалістю у роки чи десятиріччя.
Саме тому не сильно допомогти може навіть ядерна зброя. Хоча американський експеримент Starfish Prime із ядерними вибухами у космосі дійсно призвів до виведення з ладу супутників, але це відбулось в результаті того, що вони багаторазово проходили через радіоактивне поле і їх електронні системи поступово деградували. Це не був одномоментний процес і тому він також не підходить для сценарію "космічного бліцкригу".
Читайте також: Як США у планують "Залізним куполом" захопити космос та вигравати всі війни XXI сторіччя
