Американська БМП Bradley буде постачатися до ЗСУ у версії M2A2 ODS, яка має вже має доволі потужний захист від 30-мм автоматичних гармат та всі основні компоненти машини. Якщо порівнювати її з новішою M2A3, то на M2A2 у командира немає панорами, оновленої системи управління вогнем ідентичній Abrams, а також автоматизованої системи управління військами. Останню, скоріш за все, все одно б демонтували, якби було прийнято рішення передавати сучаснішу M2A3.
Водночас в середині Bradley M2A2 виглядає доволі прагматично, все ж таки машина була прийнята на озброєння на початку 80-х років. А всі модернізації не були направлені на те, щоб прийняти "дизайнерські" рішення щодо інтер'єру і фактично, M2A2 від M2A3 не сильно відрізняється в середині одна від одної.
Читайте також: Як погода впливає на швидкість утилізації рашистів, і яку роботу роблять метеорологи ЗСУ
Бійці у машині розміщуються наступним чином: у десантному відділені, як задекларовано, до 7 осіб, з яких 6 розташовуються по бортах на сидіннях.
Формальне місце для ще одного бійця знаходиться між баштою та корпусом і на практиці майже не використовується і зазвичай завалене додатковою амуніцією. Також зазначимо, що навіть у версії M2A2 у відділені десанта є монітор, на який виводиться зображення з прицілів.
Він закріплений на кронштейні, який дозволяє повертати його у потрібну сторону. Також його використовують і як тактичний інформаційний планшет для піхотного відділення.
І він фактично повторює монітор, який використовує командир машини, який сидіть заправа у двомісній башті. У його розпорядженні всі системи управління машиною, як то старт чи зупинка двигуна та "дубль" системи управління озброєнням. Для управління гарматою та поворотом башти він використовує джойстик.
Гармата зазвичай закрита кожухом, но на практиці бійці його знімають, щоб мати можливість доступу до гармати у випадку необхідності. Сказати, що місця у башті багато - доволі складно.
Між командиром та навідником знаходиться панель, яка відповідає за керування гарматою, включно із селекцією боєприпасів та вибір темпу стрільби. Навідник вже має звичну для всіх радянських користувачів "чебурашку" та користується не екраном, а звичним прицілом, який дозволяє йому вести вогонь з усіх видів озброєння: 25-мм міліметрової гармати, кулемета та ПТРК TOW.
Спереду зліва по борту знаходиться місце водія, при цьому між баштою та корпусом є прохід до десантного відділення. Яке, якраз зазвичай й завалюється "снарягою".
Водій для керування користується педалями та штурвалом. Коробка передач автоматична та має спеціальне положення для руху на буксирі.
Читайте також: Обіцяні США "вбивці дронів" Vampire з ракетами APKWS виявились не настільки близьким до ЗСУ як хотілось
