На правому березі Дніпра противник зосередив 22 БТГр, котрі після невдалого наступу на Южноукраїнську АЕС (ми б мали таку саме ситуацію, що й в Енергодарі сьогодні, але ворожий замисел був зруйнований українськими оборонцями) відступали в напрямку Криму, на якомусь етапі були зупинені своїм командуванням та перейшли до оборони.
На Херсонсько-Бериславському плацдармі діють батальйонні тактичні групи від 108 дшп та 171 одшб 7 дщд, 224, 237, 239 дшп 76 дшд, 217, 331 пдп 98 пдд, 11 одшбр, 429 мсп 19 мсд, 33, 255 мсп 20 мсд, 34, 205 омсбр 49 ЗА, 4 вб 58 ЗА, 126 обрбо, 127 орозвбр, 10 обрСпП. Управління бойовими діями угруповання на плацдармі здійснюється з ППУ 49 армії, адже після появи на цьому напрямку HIMARS командні пункти 49 армії та 22 армійського корпусу були переміщені на лівий беріг Дніпра.
Читайте також: Як окупанти тактично переграли ЗСУ у битві за Лиман: вчимося на помилках (аналіз)
Слід зазначити, що основа угруповання – десантно-штурмові підрозділи зовсім не парадно-паркетних з’єднань, мають достатній бойовий досвід, стійкі в обороні, достатньо вмотивовані та чинять активний спротив українським військам. Сюди ж варто віднести 34 омсбр, котра є гірською, тобто особовий склад підбирався і навчався серйозно.
З іншого боку, військові частини, дислоковані в окупованому Криму, зазнали значних втрат, деморалізовані, 127 розвідбригада взагалі виконує непритаманні розвідці задачі звичайної піхоти. Загалом російські війська переважно мають у своєму складі 60-70% персоналу, 40-60% бойової техніки, з котрої справні (тобто і їздять, і стріляють) – до 70%. Дуже приблизно чисельність їх угруповання можна оцінити в 10.000 осіб.
За три тижні жовтня, що минули, українські війська проводили контрнаступальну операцію та водночас створювали умови для подальшого просування на різних ділянках лінії фронту. ЗС України застосовували цікаву тактику з одного боку блокуючи російські війська в районах їх зосередження, та розм’якшуючи ці сили ударами авіації та високоточної зброї, періодично атакуючи на різних напрямках.
Руйнування логістичної інфраструктури ворожого угруповання однозначно поставило в тупик російське командування, котре втратило за півмісяця склад боєприпасів у Таврійську, Скадовську,
Російські сили намагалися знайти протидію точковим вогневим ударам української артилерії, якось зберегти управління, залишки логістики, якомога більше важкої броньованої техніки, для чого майже постійно маневрували, перегруповуючи свої сили, намагалися підтягувати резерви.
Одним з головних завдань для наших військ є витіснення противника за межи адміністративного кордону Миколаївської і Херсонської областей, чим, імовірно, пояснюється наша активність біля Давидового Броду та Снігурівки.
3 жовтня українські війська звільнили Миролюбівку та Архангельське, прорвавши російську оборону в напрямку Золотої Балки, але російські війська відступили на завчасно підготовлені оборонні позиції в районі Михайлівки, але під тиском атакуючих змішені були відійти до Дудчан.
Українські сили продовжували просуватися на Нову Каховку та звільнили Михайлівку, Гаврилівку, Новоолександрівку, Хрещенівку вздовж автодороги T0403 та ще декілька сіл на лінії Любомирівка – Біляївка – Новоолесандрівка.
4 жовтня українські війська звільнили Качкарівку, Любимівку, Хрещенівку, Золоту Балку, Біляївку, Українку, Велику Олександрівку, Малу Олександрівку, підрозділи 35-ї бригади морської піхоти увійшли до Дудчан та здобули контроль принаймні над половиною села, але вже до вечора повністю звільнили його. Російські війська почали відхід у напрямку Берислава та перегруповувалися в районі Милового. Такий розвиток українського наступу призвів до втрати стійкості оборони та її подальшого руйнування у північно-східному секторі російської лінії вздовж водосховища Каковха.
Рішучий наступ морських піхотинців на лівому березі Інгульця фактично відтиснув російські війська до Дніпра на сході та примусив їх відходити на південь у напрямку Херсона та по напрямку Берислав – Нова Каховка.
Російське командування усвідомило необхідність розширення зони безпеки навколо Херсона та провело атаку українських позицій біля села Тернові Поди, але успіху не досягло.
Цього дня появилися перші оцінки ефективності обраної ЗС України тактики «розм’якшення сил» ворога: слабкою ланкою оборони окупантів виявилася такі 126 бригада берегової оборони ЧФ, виснажена боями від самого початку вторгнення без відпочинку, змушена обороняти надмірно широку ділянку фронту, маючи в окремих сілах гарнізони по 15 військовослужбовців.
У районі Берислав – Нова Каковха російські десантники, що відступають з півночі області, починають обладнувати оборонні позиції, розгортати систему радіолокаційного спостереження, що вказує на їх план втриматися у центральній частині плацдарму.
Окупанти перемістили до села Веселе, ближче до переправи через Дніпро, близько 150 своїх поранених. Відступаючи, ворог знищує запаси боєприпасів, котрі не може вивезти, чим ще більше поглиблює свою логістичну кризу на правому березі.
Вчергове українська арта атакує Антонівський міст.
5 жовтня ЗС України починають нарощувати свої сили в районі Посад-Покровського, Олександрівки та Тернових Подів.
Українська арта хірургічно влучає в Херсонський готель, де квартирує місцеве ФСБ.
7 жовтня агресор розпочав обстріли раніше втрачених ними на півночі Херсонщини населених пунктів, застосовуючи через брак інших засобів вогневого ураження зентітно-ракетні комплекси С-300, нарощував оборонні позиції по рубежу Сухий Ставок – Борозенське – Суханове – Милове. Ворог тричі невдало атакував у напрямку Зелений Гай - Тернові Поди, практично безперервно обстрілював українські позиції в Правдиному та Солдатському, вздовж траси E58 (M14). Для посилення позицій на північний захід від Херсона російське командування залучає 127-й полк Народної міліції ДНР до інженерного обладнання позицій у Киселівці.
Українські війська завдали удару по району зосередження російських військ у Борозенському, у результаті чого 10 солдатів противника були вбиті та 20 – поранені, атакували позиції росіян у Чорнобаївці.
8 жовтня окупанти продовжували обстрілювати райони вздовж лінії зіткнення, щоб перешкодити просуванню українських військ, розпочали обладнання нових оборонних позицій в Бериславському та Новокаховському районах.
ЗС України посилювали свою оборону на Інгулецькому плацдармі, обладнували опорні пункти в Безіменному, зосереджуючи сили в районі Давидова Броду та Малої Олександрівки. Українські підрозділи відбили російську атаку біля Тернових Подів.
Підрозділи російських військ відбили українські атаки поблизу сіл Дудчан, Суханового, П'ятихаток, Садків, Іщенки, Брускинського, Щасливого та Малої Сейдеминихи, намагалися захопити Правдине, утримували позиції у Снігурівці, на околиці котрого прорвалися підрозділи ЗС України.
Авіація ПС ЗС України завдає удару по позиційних районах сил ППО росіян у Бериславському та Каховському районах, знищує п’ять складів пального поблизу Киселівки.
Логістична криза російського угруповання триває, хоча Міноборони РФ заявило, що сухопутні та морські шляхи матеріально-технічного забезпечення постійно забезпечують російські сили, які діють на Миколаївсько-Криворізькому та Запорізькому напрямках.
9 та 10 жовтня російські війська, зосереджуючи більшість своїх авіаударів на Давидів Брід, силами до мотострілецького взводу безуспішно намагалися атакувати українські позиції. У Дудчанах окупанти завдали ударів по українських позиціях дронами-камікадзе, аналогічні атаки вони здійснили і в інших населених пунктах.
Вперше на плацдармі з’являються «частково мобілізовані»: російські війська перекинули додатково 200 військовослужбовців, мобілізованих з Волгоградської області та Республіки Калмикія, та до 300 одиниць військової техніки для посилення своїх позицій на напрямках найбільш активних українських дій.
У боях на Херсонщині БТГр 150-ї мсд втратила понад 520 військовослужбовців, що становить більше половини її чисельності. 127-й стрілецький полк НМ ДНР також зазнав серйозних втрат, виконуючи бойові задачі на першому рубежі в Херсонській та Миколаївській областях. Становище його підрозділів погіршувало ще й незадовільним забезпеченням, зокрема відсутністю запасів води.
Українська арта завдає серію ударів та знищує три склади боєприпасів у Херсонському та Бериславському районах, командний пункт у Каховському районі, район зосередження військової техніки в Голій Пристані.
11 жовтня дві українські БТГр наступали в напрямку на Борозенське та П’ятихатки. Інші українські сили атакували позиції противника в напрямку Брускинського, Іщенки і Садків.
Українська арат знищила гуртожиток медичного коледжу в Бериславі, який окупанти використовували як казарму. Вчергове уражено Антонівський міст з HIMARS, новітнім снарядом RAM II знищили зрк «Оса» поблизу Киселівки.
12 жовтня українські війська продовжили просуватися у південному напрямку та атакували у напрямку Милового, Іщенки та Костромки, звільнили Нововасилівку, Новогригорівку, Нову Кам’янку, Трифонівку та Червоне, чим розширили смугу безпеки на кордоні з Дніпропетровською областю.
13 жовтня російські війська здійснили невдалий штурм у напрямку Костромки та Сухого Ставку, безуспішно атакували Іщенку.
46-та оаембр ДШВ ЗС України здійснила два короткі рейди у районах Борозенського та Безводного.
Арта ЗСУ руйнувала російські понтонні переправи через річки Дніпро та Інгулець, знищила командно-спостережний пункт у Бериславському районі, п’ять складів боєприпасів, завдала удару по району зосередження російських військ в Токарівці, убивши 150 російських військовослужбовців.
В районі міста Каланчак виявлено збірний пункт пошкоджених машин російського угруповання, де щодня ремонтують до 30 пошкоджених одиниць бронетехніки.
14 жовтня українські війська відбили наступ росіян на Сухий Ставок, атакують по всій північній і північно-західній частині Херсонської області, зокрема в напрямку П’ятихаток та Іщенка – Безводне, укріплюють свої позиції по рубежу Осокорівка – Новоолександрівка.
15 жовтня після потужної артилерійської підготовки українські війська розпочали наступ вздовж всієї лінії фронту від Давидового Броду на північному заході до Дудчан на північному сході Херсонщини, намагаючись прорвати російську оборону в напрямку Берислава та з північного заходу – в напрямку Іщенки та Ставків. Виснажені попередніми боями підрозділи російських 126-ї бригади берегової оборони, 810-ї бригади морської піхоти, 205-ї окремої мотострілецької бригади 49-ї армії, 140-ї зенітно-ракетної бригади 29-ї армії, 10-ї бригади спецназ чинять відчайдушний опір.
Перебіг подій на Херсонщині показує, що ця операція ЗС України є операцією на іншому напрямку (головний був на Слобожанщині). Командування оперативного угруповання українських військ, маючи у своєму розпорядженні такі потужні та досвідчені військові колективи, як «Королівська піхота», гірських штурмовиків з Мукачева, лицарів Зимового походу, морських піхотинців бригади імені контр-адмірала Михайла Остроградського, не поспішає кинути їх в м’ясорубку, а тривалий час вміло обнуляє потенціал противника, звільняючи послідовно невеличкі населені пункти невпинно розширюючи критично важливі для подальшого розвитку операції ділянки, руйнує ворожу систему управління, протиповітряної оборони, логістики, вибиває бронеоб’єкти. Все це відбувається на тлі інформаційної блокади операційної зони, жорстких обмежень, пов’язаних з режимом безпеки операції, що розгойдує і без цього вразливий російський інформаційний простір.
Противник готується до міських боїв за Херсон (котрих, швидше за все, не буде), адже не може визначитися із подальшим порядком дій.
Тим часом, все частіше в електронних ЗМІ блимають інсайди про ухвалене днями в кремлі рішення про відступ з правого берегу Дніпра, на чому тривалий час наполягав російський генштаб, усвідомлюючи загрозу втрати в боях та полоні залишків трьох дивізій ПДВ з чотирьох, та двох десантно-штурмових бригад з трьох існуючих, всіх бойових частин 22-го АК та єдиної бригади морської піхоти ЧФ.
Чекаємо розвитку подій.
Віктор КЕВЛЮК, Центр оборонних стратегій
Читайте також: Чому росармія воює переважно мотлохом і на нього ж перетворюється
