Вже не один рік перед Україною стоїть проблема з відсутністю більш-менш боєспроможного корабельного складу та практично повним безсиллям на морі в можливому протистоянні перед флотом та авіацією російських окупантів. Нещодавно, з'явилася інформація, щодо цікавої пропозиції, яка могла б частково розв'язати ці проблеми та яку привіз державний секретар з питань оборони Сполученого Королівства Бен Воллес наприкінці серпня цього року.
Що пропонують британці?
Згідно з даними видання "Український мілітарний портал", британська сторона готова надати безпрецедентний кредит у розмірі 1,2 млрд фунтів стерлінгів (близько $1,6 млрд) строком на 10 років.
Читайте також: Вісім ракетних катерів за ціною корвета: чи варто приймати пропозицію Великобританії
За ці кошти начебто мають побудувати вісім сучасних ракетних катерів довжиною у 50 метрів та водотоннажністю близько 400 тонн. Кожен з таких катерів, в первісному проекті, має на озброєнні вісім протикорабельних ракет західного виробництва але, начебто, на них можна інтегрувати й українські "Нептуни", після завершення розробки цієї версії.
Лише два перші корпуси нових катерів будуть побудовані на верфі у Великій Британії, а інші шість, мають зійти зі стапелів одного з українських суднобудівних заводів. Для набуття необхідної кваліфікації робітники заводів візьмуть участь в стажуванні на підприємствах Британії, під час збірки перших корпусів. Крім того, Україні будуть надані необхідні креслення та технічна документація для опанування виробництва на власних потужностях.
Також відзначається, що підприємство на якому продовжиться будівництво кораблів буде обирати Кабінет Міністрів України. Крім того, в разі укладення угоди, Великобританія готова профінансувати й інші подібні проекти з розвитку українських Військово-морських сил.
Які катери може отримати ВМСУ?
Згідно з озвученими УМП технічними параметрами, під ТТХ найбільш підходять ракетні катери класу Barzan (Vita). Це проект початку начала 90-х років для ВМС Катару, оснований на модифікованому проекті 56-метрового патрульного корабля від Vosper Thornycroft (наразі належить британський BAE Systems Surface Ships) раніше побудованих для Оману і Кенії (наприкінці 80-х років минулого сторіччя).
Відомо, що Катар у 1992 році замовив чотири таких катери - перші дві одиниці QENS Barzan і Huwar були здані в 1996 році, а останні дві - QENS Al Udeid і Al Deebel були доставлені в 1998 році.
Своєю чергою, на базі цього проекту були створені більш потужні та сучасні Super Vita (або клас Roussen). Контракт на будівництво на грецькій верфі Elefsis Shipyards перших корпусів катерів типу Roussen був укладений в січні 2000 році (при цьому в Британії корпуси взагалі не будувалися).
Ці катери мають більші розміри – довжина 62 м, а водотоннажність 580/668 т, що можна порівняти з розмірами вітчизняної розробки – ракетного катера "Лань-ЛК".
Варто додати, що грецька історія з побудуванням цих катерів була (та й зосталася) вельми непростою. Перші три одиниці були спущені на воду за три роки (2003-2005). В серпні 2003 був підписаний контракт що постачання ВМС Греції ще чотирьох катерів, однак за планом були здані лише два (у 2005 та 2006 роках).
Додаткову угоду на фінансування уклали у 2008 році (вартість будування двох таких катерів склала 299 млн євро (або близько $210 млн за одиницю за актуальним на той час курсом), проте через фінансову кризу, шостий корабель ВМС Греції отримали лише у в липні цього року. Сьомий й досі недобудований.
Плюси та мінуси
Безумовно, сам факт того, що Великобританія пропонує допомогти нашій країні в її протистоянні з РФ це величезний плюс. Ще один з "плюсів" це надання кредиту, технологій та локалізації.
Однак є й мінуси й вони значні. Зокрема, це власне можливість вітчизняних корабелів (які наразі й так в занепаді вже довгі роки) отримати подібне замовлення й розробити й побудувати подібні катери самотужки.
Одним з величезних мінусів є те, що з такими витратами (а мова йде про виплати $160 млн на рік за кредит продовж 10 років) та отриманням подібних катерів можна поставити остаточний хрест на власному суднобудуванні аналогів (при цьому мова йде не лише про ракетні катери, а й про корвети). Адже мало хто купить (навіть при фінансово привабливому замовленні) ракетні катери, якщо вони не стоять на озброєнні країни-виробника.
Також виникають питання щодо доцільності та фінансування розробки тієї ж "морської версії" "Нептуна". Нагадаю, потенційні катери вже мають на озброєнні європейськи ПКР Exocet, які вже адаптовані під розміри й мають куди менші габарити. Більш того, я особисто не уявляю, щоб приватна компанія відмовилася від постачань на сотні мільйонів доларів своєї продукції на користь інших виробників (українських, а також, окрім власне ракет мова йде й про інші системи) й чому в таку ідею вірять українські експерти мені особисто не зрозуміло.
А що ж можуть протиставити українські підприємства?
Щоб розуміти всю складність такого вибору, потрібно усвідомлювати деякі досить прості речи:
- Щоб почати будувати подібні катери в Україні, потрібно навчити робітників, що так чи інакше займе певний час;
- Потрібно налагодити виробничі лінії та закупити обладнання під саме цей проект, що знову таки потребує часу;
- Вартість будівництва ракетного катера мало відрізняється від вартості Корвету вітчизняного виробництва (при серійному виробництві запланована вартість складе близько $220-250 млн за одиницю) й набагато більша ніж аналогічний український проект ракетного катера (від $100 до $150 млн, тобто замість виплат по кредиту можна щорічно фінансувати будування власних катерів);
- Інтеграція українських систем в британський проект (озброєння, РЛС, тощо) адаптований під зовсім інші системи та габарити потребує часу, готовності таких систем та витрат й знову таки часу на їх випробовування на вже побудованих судах. Більш того, це фінансово абсолютно не вигідно приватним підприємствам-розробникам аналогів (які вже створені та апробовані саме на таких катерах) з Європейських компаній.
З огляду на це, якійсь неймовірний оптимізм окремих українських журналістів та експертів, щодо локалізації та інтеграції вітчизняних аналогів в британський проект, причому в максимально короткі терміни, виглядає недоречним.
Скоріш за все, якщо цей проект отримає "зелене світло", все що "світить" Україні, так це просто будівництво корпусів (20-30% від вартості катеру). Всі інші гроші отримають західні виробники озброєння, силових установок та корабельного устаткування. Більш того, вони й надалі будуть отримувати кошти за обслуговування цих систем.
Чи потрібно це Україні
Потрібно чітко розуміти, що купити "в кредит" не завжди оптимальний вибір, навіть в такій складній ситуації. Коли ці самі кошти (а мова йде про 10-річні виплати по $160 млн, чого з головою вистачить на будівництво одного ракетного катера українського виробництва щорічно, ще й зостанеться) можна витратити на власне проектування та виробництво.
З огляду на ймовірні строки локалізації та ймовірні умови кредитування, ВМСУ отримає таки катери лише на пару років раніше, ніж власний аналог (при умові, що український проект будуть фінансувати за аналогічні кошти в довгостроковий період). Ось тільки різниця, в майбутньому, від такого рішення може бути вкрай негативна для військового суднобудування нашої країни.
При виплатах таких неймовірних грошей вітчизняним виробникам це дасть поштовх для всього проектування військових кораблів/катерів, суднобудівництва та експорту. Більша частина коштів залишиться в Україні та піде на розвиток вітчизняних підприємств (а це тисячі й тисячі фахівців, що будуть забезпечні на ті ж 10 років тільки по цьому проекту). Окрім того, вже свої власні катери мі зможемо пропонувати для інших країн.
З іншого боку – ВМСУ може почати отримувати британськи катери з ПКР на декілька років раніше. Однак треба розуміти, що це не буде як у казці – раз й 8 ракетних катерів через рік-два вже на озброєнні (швидко до ВМСУ надійдуть лише перші два катери, що побудують в Британії). Процес локалізації та будівництва, опанування технологій, навчання персоналу й прийняття на озброєння, скоріш за все, затягнеться …років на 10.
При цьому, навіть ці вісім катерів не стануть якоюсь чарівною "палочкою-виручалочкою" в ймовірному протистоянні з ВМС РФ, набуття яких примусить владу Росії, наприклад, втекти з українського Криму чи перестати розробляти українські нафто-газові середовища в Чорному морі.
Так, це буде значний бонус в скарбничку вітчизняних ВМС й змусить РФ коригувати свої можливі дії проти нашої країни. Однак треба усвідомлювати, що ракетні катери це не панацея, й лише їх наявність не зможуть анулювати можливості ЧМ РФ, оскільки самі по собі вони не в змозі ефективно протидіяти ні підводним човнам, ні авіації.
А одже, треба вирішити, що для нас важливіше – робити як та ж Туреччина, та розвивати своє (в нашому випадку навіть не розвивати, а скоріш підтримувати), або робити як малорозвинуті африканські чи азійські країни та купувати дорого й західне, бо своє ми робити вже просто не вміємо й не хочемо.
Читайте також: "Нібулон" вперше відремонтує корабель ВМСУ
