У 1961 році китайський уряд придбав радянські ліцензії на виробництво винищувача МіГ-21Ф-13 і турбореактивного двигуна Р-НФ-300. Але невдовзі через загострення з Пекіном Москва відкликала документи, припинивши науково-технічну співпрацю з Піднебесною.
Втім, за п’ять років, попри відсутність технологічного супроводу, китайці підняли у повітря винищувач J-7 із двигуном WP-7. Літак виявився точною копією МіГ-21.
Читайте також: Російська ППО остаточно програла: Baykar показала нові можливості безпілотника Akinci
Цей приклад рельєфно випинається у конфліктній ситуації навколо "Мотор-Січі" (МС). Україна наразі – у становищі СРСР, який припиняв ВТС із Китаєм. Офіційний Київ шукає можливість зберегти контроль за важливим для себе підприємством. Усвідомлюючи, що воно продано китайцям. Для нас принципово не посилити ворога – РФ, а також врахувати застереження США – стратегічного союзника.
Згаданий історичний кейс, як і сотні інших, засвідчує вправність Китаю у промисловому шпіонажі. Є висока імовірність, що там мають усе необхідне для розгортання за деякий час власного виробництва на основі технологій МС. Наш технологічний супровід прискорить ці процеси, але його відсутність, напевно, їх не зупинить.
Це усвідомлення створює певну площину для порозуміння України з китайцями. Нам принципово лишити МС у власності своєї держави і благословити китайців здобувати омріяну мету власним шляхом. Який буде довшим, аніж за технологічними "лекалами" "Мотор-Січі". Але через це росіяни певний час гарантовано не подолають власну проблему нестачі авіадвигунів.
Якщо ця дещо конспірологічна версія, має ґрунт, (а виглядає саме так), то Україна мусить вдатися до кулуарного і публічного позиціонування. Необхідно озвучити свої інтереси і червоні лінії, за які вона не вийде. Які полягають у збереженні визначального впливу на діяльність заводу.
Мілітарно-технологічний маркер "Мотор-Січі" став для США визначальним
Червоною лінією є ризики євроатлантичної інтеграції України від українсько-китайського партнерства навколо "Мотор-Січі". Адже китайська "Skyrizon" потрапила в американський список компаній, що діють в інтересах армії КНР, лише після набуття акцій запорізького заводу.
Саме мілітарно-технологічний маркер "Мотор-Січі" став для США визначальним. Відтак, Україну побічно визнано країною, дотичною до військової стратегії Китаю. Це – ризик припинення усіх програми інтеграції до НАТО і втрати перспектив членства в Альянсі. Годі казати, що це означає в умовах зірваної остаточно кремлівської башти.
Розлучення з китайськими акціонерами МС нівелює для України згаданий ризик. І це змушує Київ шукати для Піднебесної додаткові аргументи. Одним із них може стати право власності державного КБ "Івченко-Прогрес" на усю конструкторську документацію і патенти, які використовує МС. Свого часу її екс-власник Богуслаєв незбагненним чином отримав ці папери у безкоштовну оренду на 60 років. Вони не могли бути предметом його угоди з китайцями.
Ми не можемо посилювати ворога та послаблювати себе
Тож Україна має ставити питання руба і офіційно відкликати ці папери, якщо їх було надано. Відсутність технічної документації (навіть формальна) не дозволить китайській стороні організовувати законне серійне виробництво. Хоч у Запоріжжі, хоч у Чунцині. Це ускладнить, а, може, й упередить співпрацю Пекіна і Москви щодо трансферу українських технологій та готової продукції.
Визначальним є аргумент наявності гострого військового конфлікту між Україною і РФ. Ми не можемо посилювати ворога та послаблювати себе. А відтак – маємо право на неоднозначні чи неприємні для інвесторів рішення. "Мотор-Січ" – учасник стратегічної для України програми крилатої ракети "Нептун". Її наявність – ключовий фактор стримування щодо агресії РФ.
Зрештою, держава має засвідчити й реальну зацікавленість у розвитку підприємства. Зокрема, знайти у щільній адженді РНБО вільну п’ятницю і розглянути питання завантаження заводу замовленнями у рамках ДОЗ. І, аби не збиратися двічі, – реанімувати програму "Національний вертоліт України". Ці рішення стали би публічними маркерами державної політики у питанні "Мотор-Січ"
Окремий напрямок – пошук іноземного партнера, який би запропонував ринок, альтернативний китайському, для продукції МС. Таким наразі може бути тільки Туреччина. Вона є членом НАТО і зацікавлена у технологіях МС. Вже лунала інформація про можливі переговори Зеленського та Ердогана із цього питання.
Інтерес Анкари підтверджує угода ще від 2019 року між "Укрспецекспортом» та "Baykar Defence" про налагодження в Україні спільного виробництва БПЛА "Bayraktar", оснащених двигунами Мотор-Січі. Однак, вона із різних причин не реалізована. А чинному поки очільнику Укроборонпрому Гусєву зрушити із місця проект попередників не допомогли ані регалії доктора богослов’я, ані маркетингова опція "запрошеного професора" університету "Нуэва-Гранада" із Колумбії.
Також Туреччина запропонувала встановлювати українські авіаційні двигуни на свої ударні вертольоти. Про це заявив генеральний директор компанії TAI (Turkish Aerospace Industries). Було навіть заявлено, що перший політ 11-тонний вертоліт T929 ATAK-II з українським двигуном може здійснити у 2023 році.
Окремий публічний кейс – протидія України діям, що порушують встановлені правила ВТС з метою отримання чутливих технологій. Продаж "Мотор-Січі" її екс-власником Богуслаєвим не є еталоном прозорості і правової чистоти. Тож Україна має право на принципові рішення у випадку встановлення порушень. Зокрема, і щодо кримінального переслідування Богуслаєва, який ініціював епопею МС.
Продаж "Мотор-Січі" не є еталоном прозорості і правової чистоти
Історія МС засвідчує важливість скрінінгу інвестицій у рамках ВТС. Визначає маркери удосконалення українського й міжнародного законодавства. Цивілізоване вирішення проблеми "Мотор-Січі" могло би стати унікальним досвідом, який дозволить надалі уникати таких порушень. Тоді світ стане більш прогнозованим.
Андрій Воропаєв, для Defense Express
Читайте також: РНБО ухвалила рішення націоналізувати "Мотор Січ": інвесторам обіцяють компенсацію
