Втім, вступ Мінська до активної фази війни найбільше загрожує самому Лукашенкові. Українці безжально утилізують путінську армаду і готові те саме робити з будь-якою іншою. Лукашенко натомість ризикує вперше за десятиліття при владі зіткнутися із явною непокорою силового блоку. І – втратити свою владу.
Військові еліти з високою ймовірністю частково або повністю відмовляться виконувати наказ наступати на Україну. Вони побоюються вплутуватися в путінську авантюру. Розуміючи, що для їхньої армії це – дорога в один кінець. А для них – трансфер до Гааги у статусі військових злочинців.
Читайте також: Зафіксовано ознаки підготовки білоруських військових до прямого вторгнення в Україну - Генеральний штаб
Особовий склад ЗС РБ також позбавлений мотивації до бойових дій. Відтак усі вони намагатимуться їх уникнути. Вони або залишаться в казармах, або перетнуть кордон і демонстративно відмовляться стріляти в українців, або повернуть зброю проти Лукашенка.
На боці збройних сил – громадянське суспільство. Білорусів об'єднує неприйняття війни й ненависть до Лукашенка. За оцінками Ригора Астапені – представника Центру нових ідей у Білорусі та Chatham House у Британії, лише 3% громадян підтримують участь у війні. А отже, в суспільстві існують ідеальні передумови для очищення від внутрішньої скверни. Це може підштовхнути військових і до більш радикального сценарію.
Наказ Лукашенка про агресію проти України розпочне відлік днів до його повалення. Саботаж військових загострить старі рани, якими той понівечив країну під час так званих виборів-2020. Диктатор ризикує стати головною ціллю військових, яких, до речі, підтримає переважна частина суспільства.
Наказ Лукашенка про агресію проти України розпочне відлік днів до його повалення
Формальне рішення про участь армії РБ стане детонатором нових протестів, які диктатор ледь погасив два роки тому. Білоруси пам'ятають нелюдську жорстокість силовиків і поки не готові до фази вуличної активності. Але все різко зміниться у разі появи могутнього союзника – збройних сил, які відмовилися виконати наказ головнокомандувача.
Революційна ситуація визріє за лічені дні, якщо білоруська армія оголосить готовність захистити мирний протест громадян. У цьому випадку Лукашенку не допоможуть карателі з ОМОН, які задушили протест 2020-го.
Втрата контролю над силовим блоком стане його чорною міткою. Він випаде із політичного контексту, звільнивши простір іншим суб'єктам. Насамперед – військовим та громадянському активу.
І вони вже формуватимуть ставлення своєї країни до війни, до РФ і загалом – до політичної ситуації, в якій опинилася їхня країна. Згодом Білорусь усвідомить, що її єдиний ворог – путінський режим. Але навіть початок такого перебігу подій посилить позиції України. Кремлю доведеться відволікати додаткові сили на другий фронт, прискорюючи розгром Україною окупаційних військ РФ.
Лукашенко, безперечно, усвідомлює ризики. Намагаючись уникнути ситуації, за якої він виявиться замазаним із Путіним українською кров'ю. Поки що він увімкнув "режим дурника". Граючи із Путіним у "солдатиків", він ганяє військові колони у трикутнику "Брест-Гомель-Мозир", уникаючи виходу до українського кордону.
Його неоковирне блюзнірство пояснюється тваринним страхом перед старшим активним партнером. Натомість в очах Кремля одіозний диктатор втратив залишки ознак глави суверенної держави. Після того, як надав чужій державі свою територію для ведення війни з Україною.
Якщо Лукашенко втратить опору на силовий блок, його усунення стане справою двох-трьох днів. Вкрай важливо, аби моментом скористалися у своїх інтересах самі білоруси, а не Кремль. А отже, "ліцензію" на відстріл диктатора мають видати в Мінську, а не в уральському бункері.
Тоді перед Лукашенком замайорять два історичні кейси: Мілошевича, якого цивілізовано судили в Гаазі, і Каддафі, якого у неприродний спосіб зґвалтував власний народ.
Андрій Воропаєв, для Defense Express
Читайте також: У Білорусі зафіксували створення понтонної переправи через Прип'ять та розвантаження ешелону (відео)
