Після початку широкомасштабної російської навали у лютому у Пентагоні, ЦРУ та у розвідках інших західних країн вважали, що російська армія захопить Київ за 72 години. Але вони помилились. Так само як і агресор, який йшов колонами на Україну зі сподіванням ось-ось провести парад на Хрещатику.Україна неймовірними зусиллями втримала перший удар ворога і відкинула його з Київської, Чернігівської та Сумської областей. Потім Збройні сили витримали виснажливу битву за Донбас.
Читайте також: Про наївність протягом років перед вторгненням РФ: чи міг ОПК України виконати своє головне завдання
З початку літа політики та військові у США та НАТО розмірковували, а чи може Україна переломити хід війни. Але ефект від контрнаступів української армії на Харківщині і на правому березі Дніпра на Херсонщині затьмарив усі очікування. Насьогодні світ усвідомив, що Україна здатна не тільки відбиватися, а й перемогти Росію на полі бою. З часу широкомасштабного вторгнення сили оборони України вже звільнили 50 відсотків території, яку була захоплена ворогом. І ця робота триває.
Об міцність та єдність українського суспільства та війська зараз розбивається та сточується потужність так званої другої армії світу – з колосальними втратами у живій силі та техніці.
Ворожа армія ворога на сьогодні вже втратила понад 105 000 вбитими, і щонайменше втричі більше – пораненими. Фактично зазнала втрат уся армія вторгнення Росії, яка на 24 лютого нараховувала до 180 тисяч. Так само знищені і найсучасніші арсенали Росії. Тому зараз ворог проводить мобілізації, і шукає збройову підтримує в Ірані та Північній Кореї.
Армія Росії втратила стратегічну ініціативу на фронтах і намагається утримати існуючі лінії оборони. Мобілізація і компенсація втрат за рахунок ненавчених та погано оснащених солдатів для ворога нічого не змінить. Загинуть ще десятки тисяч російських військових. Не маючи можливості перемагати на полі бою, ворог вдався до стратегії ракетного терору, до ударів по енергетиці та критичній інфраструктурі. Але це марно.
Бо зараз українці нагадують усьому світові про те, що головне – це воля до опору, воля до перемоги. Глибинна запорука успіху в будь-якій війні – це бажання народу та його армії завзято боротися.
З початку вторгнення РФ українські захисники не просто утримують навалу рашистів, звільняють окуповані території, але здійснюють те, що до певного часу вважалось неможливим.
Згадаймо про знищення флагмана Чорноморського флоту крейсера "Москва" українськими ракетами, підрив Керченського мосту, удари по військових об'єктах у Криму та російському "Енгельсу" дивним озброєнням. І далі, звісно, буде продовження.
Наша армія та сектор безпеки суттєво збільшились. До широкомасштабного вторгнення в Збройних силах було близько 200 000 військових. Сьогодні у нас до 700 тисяч вояків лише в ЗС, а разом з Нацгвардією, Нацполіцією, прикордонникам та СБУ – у цілому до 1 млн. Це значна кількість військовиків, яка потребує суттєвих витрат для підготовки, забезпечення та створення резервів. Бо інтенсивність війни просто шалена.
Також є постійна необхідність надходження нової зброї та поповнення арсеналів. І тут теж відбулись якісні зміни. Якщо перед початком війни і в перші місяці США та країни Заходу передавали нам головно озброєння для такої собі партизанської війни із застосування Стінгерів, Джавелінів та інших протитанкових засобів, то зараз все по іншому.
Українська армія продемонструвала надзвичайну швидкість в опануванні і ефективному застосуванні сучасних і потужних західних зразків озброєнь. Високотехнологічні гаубиці Цезар, PZH 2000, М777, далекобійні Хаймарси в руках українських воїнів стали надійною зброєю для покарання агресора.
Хоча далі нам треба більше. І танків, і бойових машин піхоти, і артилерії, і далекобійних ATACAMS, і звісно, потужних систем протиракетної оборони та закордонних винищувачів. Країни Захід мають оперативніше ухвалювати рішення про збільшення кількості і якості такої допомоги. Лише це пришвидшить завершення війни.Росія націлена на знищення усього українського народу. У московії заперечують існування української нації та легітимність української держави. Скрізь, де Росія поки контролює українську територію, вона здійснює політику геноциду: масові депортації, зґвалтування, страти.
Ставки у цій війні високі. І вони підводять нас до простого висновку: Росія і Путін воюватиме доти, доки армію агресора не буде знищено повністю. Це і має зробити Україна за підтримки Заходу. Тож наше майбутнє вирішується не перемовинами, а на полі бою.Тому кожен з нас – і в окопі, і в танку, і на підприємстві, і на будь-якому начебто "цивільному" робочому місці – має докладати зусиль, аби наблизити цей час.
Свою справу команда Defense Express робить і далі буде робити на інформаційному фронті. Це те, що ми вміємо і те, що дає результат.Вітаємо усіх наших читачів з наступаючим Новим роком! Усім нам – здоров’я, успіхів і спільної Перемоги.
Читайте також: Чи існує "поріг втрат" для Кремля, після якого рашисти підуть геть з України
