Ведення війни на Тихому океані означає потребу у літаках-амфібіях для яких немає потреби у злітно-посадкових смугах. І саме вони об'єктивно є дуже ефективним та просто незамінним засобом для логістичної підтримки віддалених невеликих островів, евакуації підбитих пілотів та патрулювання широких океанічних районів.
Все це гідролітаки багаторазово довели під час Другої світової війни, а американська PBY Catalinaстала культовим та взірцевим літаком-амфібією. І, як здавалось, великий досвід США у війні на Тихому океані мав би забезпечити вагомий ґрунт для підготовки до можливої війни з Китаєм на тому ж театрі бойових дій.
Читайте також: Прихована можливість для України - Бундесвер вперше замовив новітні САУ RCH 155, і залишив "лазівку" в контракті
Але у США наразі немає жодного літака амфібії. Більше того, перспективний проєкт розробки екраноплана Liberty Lifter, який вела DARPA, не дожив навіть до будівництва прототипа. Весь результат проєкту який завершили літом 2025 року після двох років робіт - підтвердження теорії, що екраноплани будуть ефективними й США їх зможуть зробити.
А на тлі відсутності наявних та реальної можливості отримати власні амфібійну авіацію у Пентагоні вирішили звернутися до дещо неординарного рішення. Як пише TWZ, Індо-Тихоокеанське Командування Збройних сил США (INDOPACOM) має запустити пілотну програму з отриманням амфібійних повітряних можливостей за рахунок комерційної авіації.
Таке рішення закріплене у законі про національну оборону. Але на прохання видання детальніше пояснити суть цієї програми в INDOPACOM та міноборони США просто проігнорували.
Тому видання проаналізувало можливі варіанти, як це взагалі можливо буде вирішено. А також звернуло увагу на те, що серед усіх країн-партнерів США у світі якісний бойовий гідролітак має лише Японія - Shin Meiwa US-2. Але їх загалом лише у строю сім одиниць.
Водночас найбільш поширеним літаком-амфібією з нових та доступних є Canadair CL-415 (Bombardier 415), який більш відомий у ролі пожежного літака. Але він має вдвічі менші можливості у порівняні з японським US-2. Дальність польоту 2400 км проти 4700 км і зрештою вони у різних класах, бо CL-415 має максимальну злітну вагу до 20 тонн, а US-2 47,7 тонни.
Звісно існують більш поширені варіації гідролітаків малої цивільної авіації, наприклад, гідроверсія Cessna 208 Caravan. Але їх дальність польоту та реальні логістичні можливості навряд можуть відповідати вимогам військових.
І з боку Defense Express зазначимо, що для ліквідації цієї прогалини у збройних сил США дійсно немає інших варіантів, ніж звернутися до цивільних компаній. І те, за умови, якщо на "аутсорсі" взагалі вийде знайти авіакомпанію чи навіть декілька, які зможуть скупити гідролітаки та найняти пілотів для забезпечення сил США на Тихому океані.
Але у цьому плані переласти проблему на аутсорс, є одна дуже вагома проблема. Одна справа виконання контрактів на перевезення під час мирного часу. І зовсім інша - під час війни. Бо будь-який літак у зоні бойових дій буде, особливо для Китаю, мішенню. А тому у Пентагона у випадку реальної війни на Тихому океані, скоріш за все, не буде інших варіантів, окрім мобілізувати пілотів разом із гідролітаками.
Своєю чергою Китай активно розробляє та вже випробовує втаємничений екраноплан та має найбільший у світі гідролітак AG600 з максимальною злітною вагою у 53,5 тонни.
Читайте також: У Швеції розповіли за рахунок чого Gripen E має стати ударним літаком з можливостями дотичними до F-35
