Бої за Сєвєродонецьк розпочалися ледь не з самого початку повномашстабного вторгнення армії РФ в Україну – вперше місто обстріляли 28 літого, а на початку березня бої йшли в усіх населених пунктах поблизу Сєвєродонецька.
Водночас повністю взяти під контроль це місто окупанти змогли лише через 115 днів – деталі про бої на Луганщині розповідають у сюжеті Військового телебачення України.
Читайте також: ЗСУ з трофейної рідкісної самохідної артилерійської гармати нищать армію РФ: пригощають вогнем і "Тигри", і танки (відео)
"У Сєвєродонецьку вони [армія РФ – прим. DE] також все накривали артилерією, танками. Скажімо так, якби у нас були стрілкові бої з ними, ми б вже, мабуть, і до Москви дійшли б. А так вони прикривають своєю важкою технікою, беруть в оточення міста, починають їх просто зрівнювати з землею", – розповідає військовий ЗСУ з позивним "Абдула".
Коли ворог на початку повномасштабної війни провалив свій план "взяти Київ за три дні", російське вище командування вирішило вдатися до тактики "м’яса та заліза".
"За два місяці нашої роботи ми побачили, що противник спочатку проводить артобстріли, потім мінометні обстріли, і потім висувається дві три групи. Вони проводять зачистку. Якщо бачать, що наші підрозділи відійшли, вони висилають піхотні підрозділи – до 20-30 осіб", – розповідає військовий ЗСУ з позивним "Лев".
Коли окупанти займають позиції, вони одразу окопуються на них, після чого через 1-2 дня злагодження знову починають гатити артилерією.
Водночас першими у бій РФ кидає "мобіків" з так званої "ЛДНР", бо розуміє – без величезних втрат досягнути результату не вдасться, водночас мобілізованих з так званих республік можна пустити на "гарматне м’ясо".
Після того, як бійці "ЛДНР" виконали свої завдання, вже тоді РФ кидає у бій підрозділи своєї армії – повітряно-десантні війська, морська піхота тощо.
Тактика "м’яса та заліза", хоч і повільно, але працювала, тому РФ під час захоплення населених пунктів одразу ж проводила там мобілізацію, щоб набрати більше "гарматного м’яса" для нападу.
Бійці з Сил спеціальних операцій кажуть, що рішення командування відійти з Сєвєродонецька та Лисичанська було правильним – втримувати міста можна було ще довго, однак важливішим було зберегти життя військових.
Водночас за словами бійців ССО, які коригували вогонь нашої артилерії по ворогу під Лисичанськом, росіяни кожного дня (!) втрачали на цьому напрямку не менше п’яти танків, з десяток ББМ та понад сотню особового складу.
Читайте також: Артилерія на полі бою російсько-української війни. Ч.1
