Що далі чекати від Кремля? До чого готується Путін і за яких умов він може справді вдатись до розширення масштабів збройної агресії проти України та інших держав? Чи дійсно щось може стримати його неоімперські апетити?
Відповіді на ці та інші запитання через призму підготовки Росії до стратегічних командно-штабних навчань «Кавказ-2020» у матеріалі Сергія Рабоша спеціально для ЦДАКР.
Читайте також: Мінна загроза на морі
У відкритих джерелах не складно знайти інформацію про щорічні стратегічні командно-штабні навчання збройних сил РФ. Хочеться звернути увагу на кілька основних параметрів таких навчань.
Проводяться вони з урахуванням поточного і прогнозованого (з погляду Москви) розвитку воєнно-політичної обстановки у світі. На реальному фоні відпрацьовується широкий спектр питань – від планування, підготовки і ведення військово-спеціальних дій обмеженого (локального) характеру до можливих варіантів проведення стратегічних операцій на різних театрах воєнних дій (з елементами мобілізаційного розгортання та підготовки країни до повномасштабної війни). Повсякчас – з виконанням комплексу завдань стратегічного стримування, а точніше – стратегічного залякування основних ймовірних противників.
Оголошувана тематика завжди досить розпливчаста, типу: підготовка і застосування військ/сил для стабілізації обстановки, забезпечення воєнної безпеки чи захисту інтересів Росії в умовах виникнення кризової ситуації та її переростання у збройний конфлікт, ведення воєнних дій з локалізації конфлікту. Тематика навчань неодмінно включає питання боротьби з тероризмом та незаконними збройними формуваннями.
Географія навчань охоплює практично всю територію Росії, а їх основні етапи та епізоди моделюються й розігруються на визначеному ТВД, в межах одного-двох стратегічних напрямків. При цьому активна фаза може проводитись на одному/декількох операційних напрямках.
Загальна чисельність учасників – від 100 тисяч до 300 тисяч військовослужбовців, у тому числі залучених до практичних дій “в полях” – від 8-9 тисяч до 12-13 тисяч, а також відповідна кількість задіяного озброєння і військової техніки (залежно від сценарію, особливостей ТВД, воєнно-політичної обстановки та ймовірного противника).
Залучаються усі функціональні компоненти збройних сил, звичайний та ядерний, одночасно і послідовно, окремо та у складі угруповань військ/сил. При нагоді до маневрів “підтягуються” найближчі союзники та партнери Росії по ОДКБ та ШОС, з якими відпрацьовуються питання створення і застосування коаліційних угруповань військ/сил.
Військовим маневрам передують раптові перевірки бойової готовності військ та інші заходи, зокрема розгортання системи матеріально-технічного забезпечення, тренування спецслужб та цивільного сектора тощо. Тобто, в широкому сенсі СКШН проходить як сукупність взаємопов’язаних оперативних, командно-штабних, тактичних і спеціальних навчань (тренувань) органів управління, військ/сил різних компонентів збройних сил, спецслужб та органів державної влади, що проводяться протягом року.
Головне “дійство”, що зазвичай відбувається восени, активно афішується і висвітлюється по ходу подій. Перші особи Росії традиційно “спостерігають” практичні дії військ за допомогою “віддаленого доступу” (з Національного центру управління обороною, Москва) та безпосередньо “на місцевості” (полігонах). Обов’язково з демонстрацією наявного озброєння – для пропагандистського ефекту як всередині, так і поза країною.
При цьому щоразу, хизуючись своїми “м’язами”, Москва неодмінно підкреслює, що російські військові навчання аж ніяк не спрямовані проти інших держав, мають суто оборонний і плановий характер та не порушують міжнародних угод.
Це якщо стисло щодо загального вигляду щорічних СКШН збройних сил РФ.
Але треба також враховувати, що кожні стратегічні маневри Московії мають як спільні (чи схожі) риси, так і певні нюанси й особливості, відкриту (офіційну) та приховану сторони.
По-перше, немає жодних сумнівів, що за лаштунками СКШН відпрацьовуються можливі варіанти і форми дій угруповань ЗС РФ відповідно до справжніх замислів і планів їх застосування у різних ситуаціях на різних напрямках. Визначаються (уточнюються) склад угруповань, порядок і терміни їх розгортання, завдання, питання управління та взаємодії, забезпечення тощо. Практично перевіряються спроможність органів управління та військ/сил виконувати визначені завдання, реальні можливості з перекидання військ різними способами та їх перегрупування, а також інші важливі питання. Все це враховується у “темних” оперативно-стратегічних планах найвищого рівня секретності.
По-друге, переглядаючи публікації, скажімо, газети “Красная звезда” або сайту МО РФ, не важко роздивитись деякі деталі російських навчань, які так чи інакше пов’язані з планами Московії, зокрема щодо України.
Наприклад, головною особливістю СКШН “Кавказ-2012” (17-23.09.2012), за словами тодішнього НГШ ЗС РФ М.Макарова, було те, що в його сценарії “…не предусматривалось создание значительных группировок войск (сил)”. Нібито навчання мало більше підтекст забезпечення внутрішньої безпеки Росії у світлі перспективи проведення зимової Олімпійських ігор “Сочи-2014”, аніж відпрацювання геополітичних завдань. Але ж потім, у березні 2013-го, була раптова перевірка ЗС РФ “Южный крест”, на початку 2014-го – створення угруповання сил для забезпечення безпеки “Сочи-2014”. А далі – спеціальна операція із захоплення Криму, в якій активну участь брало саме це угруповання…
На навчанні “Запад-2013” (20-26.09.2013), що проводилось спільно з Республікою Білорусь, російські генерали “…отошли от традиционных форм ведения боевых действий… при этом личный состав действовал на незнакомых полигонах”. Зокрема, підрозділи 20-ї армії ЗС РФ за 10 діб були перекинуті на відстань близько 1,5 тисячі км, “…на новое операционное направление”. Поряд з цим, на завершальному етапі маневрів було скасовано десантування підрозділу псковської 76-ї десантно-штурмової дивізії ЗС РФ (начебто через складні погодні умови). Тоді ще ніхто не “заблукав” – то було пізніше…
В ході СКШН “Восток-2014” (19-25.09.2014) не обійшлося без улюблених в Росії “неперевершених рекордів” – 16 вертольотів Мі-8АМТШ, обладнаних додатковими паливними баками, здійснили безпосадковий переліт з острова Ітуруп (Курильська гряда) до аеродрому “Єлізово” (Камчатка), подолавши за 6 годин близько 1300 км. Та, між іншим, це більше походило на привернення уваги до сумнівного (якщо не безглуздого) з тактичної точки зору “досягнення” у застосуванні армійської авіації.
Мабуть, більш важливим було перекидання на Далекий Схід особового складу підрозділів Західного військового округу (на відстань вже понад 6 тисяч км), де ним використовувались озброєння і військова техніка з місцевих баз зберігання.
Маневри “Центр-2015” (14-20.09.2015) – чергова цікава історія. Начебто переймались безпекою у Центральноазіатському регіоні та, як сказав міністр оборони РФ С.Шойгу, “…отработали вопросы борьбы с террористами “Исламского государства” и талибами”. Причому масштабно, з проведенням “міжтеатрового” перегрупуванням військ/сил, у тому числі авіації.
З цього приводу С.Шойгу заявив, що в ході СКШН вперше за 25 років були “…практически решены вопросы создания и применения мощной ударной авиационной группировки”. А вже невдовзі після проведення “Центр-2015”, 30 вересня 2015 року, Росія розпочала військову операцію в Сирії.
Отже, очевидно, що навчання слугували прикриттям для створення, перекидання і розміщення на території САР російського авіаційного угруповання, та не тільки…
Поряд з цим чомусь відпрацювали питання відмобілізування 16-ти з’єднань і частин ЗС РФ, у тому числі військ територіальної оборони (на той час вже оновлене поняття в Росії). Призивали на військові збори близько 6 тисяч осіб. А чи не проводилось тоді, під прикриттям мобілізаційних заходів, вербування так званих “добровольців” на Донбас та в Сирію?
Наступне – “Кавказ-2016” (05-11.09.2016) – починає новий цикл навчань та заслуговує ще більшої уваги.
«Кавказ-2016»
Насамперед воно відрізнялось від попередніх “…апробацией новых форм применения и способов действий войск с учетом современного опыта ведения боевых действий”. Звісно, російського досвіду в Україні та Сирії…
Серед основних питань, що відпрацьовувались в ході СКШН “Кавказ-2016”, особливо виділялись:
– розгортання та організація роботи пунктів управління усіх рівнів з використанням новітніх засобів автоматизації. Елементи одного з передових ПУ стратегічного рівня могли розміщуватись в окупованому Криму, про що свідчать: прибуття до півострова С.Шойгу та НГШ ЗС РФ В.Герасимова “…для инспектирования действий штабов и войск в ходе розыгрыша учений”; переміщення по Криму значної кількості нових командно-штабних машин;
– створення міжвидових угруповань військ/сил на декількох операційних напрямках в зоні відповідальності Південного військового округу. В цьому плані оцінювалась готовність округу “…развернуть в сжатые сроки самодостаточные группировки войск для локализации кризисных ситуаций”;
– проведення стратегічного перегрупування з перекиданням підрозділів зі складу трьох загальновійськових та одної танкової армій, повітряно-десантних військ і спеціального призначення на відстані до 2,5 тисяч км, в тому числі до окупованого Криму. Називалось це “…проверкой Западного и Центрального военных округов на возможность нарастить усилия на Юго-западном стратегическом направлении”;
– відмобілізування та перекидання підрозділів територіальної оборони, зокрема мотострілецького батальйону, сформованого у Новосибірської області (!), до окупованого Криму (?!). Тобто, це було щось не зовсім схоже на територіальну оборону, беручи до уваги принципи її організації (якщо дійсно йдеться про ТрО, хіба не логічно сибірякам перейматись своїм Сибіром, де вже повно китайців, аніж їхати до України?);
– розгортання системи логістичного забезпечення військ за усіма видами (пальне, продовольство, медицина тощо). При цьому вперше був задіяний новостворений 10-й ремонтно-евакуаційний полк (в/ч 25356, Слов’янськ-на-Кубані) Південного військового округу. Військова частина, призначена для виконання широкого спектра завдань технічного забезпечення військ (від евакуації пошкодженої техніки з поля бою до її повного відновлення) під час ведення бойових дій високої інтенсивності.
Окремо слід відзначити, що вперше до навчання залучалось управління 8-ї загальновійськової армії (Новочеркаськ, Ростовська область), формування якої поблизу східних кордонів України тоді тільки розпочалось. І було б наївно вважати, що до маневрів не мали ніякого відношення на той час вже створені, достатньо укомплектовані й структуровані два армійські корпуси російського окупаційного угруповання на Донбасі.
Загалом все це, в сукупності з проведенням на початку жовтня 2016 року масштабного всеросійського тренування з цивільної оборони та навчання стратегічних ядерних сил Росії, надало підстави багатьом експертам розглядати “Кавказ-2016” як “репетицію повномасштабної війни”.
Потім були “Запад-2017” (14-20.09.2017), “Восток-2018” (11-17.09.2018), “Центр-2019” (16-21.09.2019) – теж з певними схожими рисами та своїми особливостями. При цьому всі вони, як і попередні навчання, мали більш широкий зміст поза офіційними “зрежисованими” сюжетами.
Зараз Росія готується до проведення СКШН “Кавказ-2020”. Зокрема, певні організаційні питання порушувались під час оперативного збору керівного складу ЗС РФ (11.02.2020). Як буде набирати обертів підготовчий процес (штабні тренування, злагодження підрозділів, підготовка комунікацій, матеріальної бази та ресурсів тощо) – невдовзі матимемо можливість побачити.
Які ж “відтінки” матиме “Кавказ-2020”?
Зрозуміло, що активна фаза навчання, з демонстраційними епізодами, проходитиме традиційно у вересні протягом 5-7 діб, головним чином на полігонах Південного військового округу та в окупованому Криму. Авжеж, дії 1-го та 2-го армійських корпусів російських окупаційних військ на Донбасі в єдиних рамках СКШН не будуть афішуватись (бо “ихтамнет”).
Сукупна картина маневрів охопить весь Південно-західний стратегічний напрямок РФ, за який відповідає Південний ВО, та навіть вийде за його межі – як на суміжні, так і віддалені операційні напрямки (території, райони відповідальності) інших військових округів ЗС РФ.
Щодо зони відповідальності Південного ВО, то вона включає: території Ростовської, Волгоградської та Астраханської областей, Краснодарського і Ставропольського країв, республік Північного Кавказу; південно-східну частину України, в тому числі тимчасово окуповані території Донбасу і Криму; Південний Кавказ; акваторії Чорного, Азовського та Каспійського морів. З відкритих джерел відомо, що за географічними умовами, характером оперативного обладнання територій, розташуванням військ/сил та важливих об’єктів, Московія поділяє зазначений простір на п’ять операційних напрямків – Донський, Кримський, Азово-Причорноморський, Владикавказький та Прикаспійський. А загальна операційна зона, в якій можуть застосовуватись угруповання військ/сил округу, ще більша по фронту і глибині.
Очевидна спрямованість “Кавказ-2020” проти України, її найближчих партнерів у Чорноморському регіоні та США/НАТО в широкому сенсі, взагалі не має викликати жодних дискусій, попри обридлі наративи Московії та її посіпак у звичному дусі (про “открытую и миролюбивую” політику Росії, “агрессивный блок НАТО” і таке інше). При цьому демонстраційна складова навчань визначатиметься брутальним бажанням Москви “пограти на нервах” держав-сусідів і показати, що лише вона є справжнім “хазяїном” у регіональному трикутнику Чорне море – Азов – Каспій з проекцією на Середземномор’я. А заодно з цим – шляхом тиску і шантажу посилити свої переговорні позиції, примусити Україну та ключових західних гравців до більшої зговірливості з Росією.
Обстановка на навчання буде тісно пов’язана з поточним розвитком воєнно-політичної обстановки у Середземноморському, Чорноморському і Каспійському регіонах та передусім в/довкола України, де РФ має першочергові інтереси.
Очевидно, що характер і зміст “Кавказ-2020” залежатимуть від основних тенденцій та подій, що визначатимуть розстановку сил у найближчій перспективі, серед яких:
– загальне наростання конфронтації між РФ та США/НАТО у глобальному вимірі, припинення дії Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності;
– вибори президента США в листопаді 2020 року;
– процес виходу Великої Британії зі складу ЄС;
– президентські вибори у Польщі (травень), Білорусі (серпень) та Молдові (жовтень);
– парламентські вибори у Грузії та Литві (жовтень), а також Румунії (наприкінці року);
– посилення військової присутності США в Європі, реалізація ініціативи НАТО “4-30” стосовно зміцнення оборони та політики стримування (NATO Readiness Initiative “Four Thirties”, передбачає утримання 30-ти механізованих батальйонів, 30-ти авіаційних ескадрилій та 30-ти бойових кораблів в готовності до застосування протягом 30-ти діб);
– плани проведення масштабних маневрів НАТО “Defender Europe 2020” та пов’язаних з ними навчань (“Swift Response”, “Saber Strike”, “Allied Spirit”, “Dynamic Front” й інших);
– значне підвищення за останні роки військової активності США/НАТО у Чорноморському регіоні та їх запланована участь у міжнародному навчанні “Seа Breeze 2020”;
– хитка обстановка на Північному Кавказі РФ, “заморожені” конфлікти на Південному Кавказі (Абхазія, Південна Осетія, Нагірний Карабах) та у Придністров’ї;
– зростання рівня напруженості довкола Ірану, Сирії та Лівії, ускладнення відносин між Росією та Туреччиною;
– турбулентність суспільно-політичної ситуації в Україні.
Наведені аспекти, як прийнято у військових колах, будуть “зафарбовані” під легенду навчання. Держави/союзи та окремі регіони отримають умовні назви (приміром, як “Вейшнория”, “Весбария” та “Лубения” на СКШН “Запад-2017”). Проте, сутність поточних тенденцій та ключових подій не мінятиметься. На їхній основі в ГШ ЗС РФ безперечно є опрацьовані й змодельовані можливі варіанти розвитку конфліктних ситуацій, і чи не в першу чергу – довкола України. А коли ж їх практично перевіряти та уточнювати, як не під час військових навчань?
Якщо говорити про склад та можливі дії учасників СКШН, то, напевно, одну з головних ролей відграватиме окупаційне угруповання ЗС РФ в Криму. На сьогодні це переважна частина Чорноморського флоту (надводні та підводні сили, морська авіація, 22-й армійський корпус, морська піхота, берегові ракетні війська, сили забезпечення); 27-а змішана авіаційна дивізія та 31-а дивізія ППО зі складу 4-ї армії ВПС і ППО Південного ВО. Додаємо також розміщені в Криму 171-й окремий десантно-штурмовий батальйон новоросійської 7-ї десантно-штурмової дивізії, 112-ту окрему бригаду оперативного призначення військ національної гвардії, сили прикордонної служби ФСБ РФ та кадровану 47-му дивізію територіальної оборони.
Безпосередньо для ЧФ РФ участь у навчанні “Кавказ-2020” визначено основним завданням на цей рік, який розпочався для флоту досить активно. Так, 9 січня 2020 року в акваторії Чорного моря було проведено спільне навчання сил Чорноморського та Північного флотів РФ, до якого залучались: близько 30 кораблів і катерів (у тому числі 6 носіїв крилатих ракет комплексу “Калибр”), 22 допоміжних судна та 39 літальних апаратів. Фрегат “Адмирал Макаров”, малий ракетний корабель “Орехово-Зуево” та підводний човен “Колпино”, оснащені ракетним комплексом типу “Калибр”, здійснили практичні пуски крилатих ракет по морських (надводних) цілях. Тактична група у складі ракетних катерів “Ивановец” та “Набережные Челны” виконала пуски протикорабельних ракет комплексу “Москит”. Розрахунки берегового ракетного комплексу “Утес” 15-ї окремої берегової ракетної бригади ЧФ (Севастополь) здійснили два ракетних пуски по цілях, що імітували кораблі умовного противника. У свою чергу, пара винищувачів МіГ-31К (ймовірно, з аеродрому “Ахтубінськ” 929-го головного льотно-випробувального центру, Астраханська обл.) виконала стрільбу гіперзвуковою ракетою “Кинжал” по цілі, розташовані на полігоні в окупованому Криму. Під час навчання похідний штаб знаходився на борту ракетного крейсера “Маршал Устинов”, з якого за ходом маневрів спостерігали Путін, Шойгу та головнокомандувач ВМФ Росії адмірал Євменов.
Звісно, тут був політичний підтекст, оскільки напередодні (8 січня 2020 року) у Стамбулі Путін зустрічався з президентом Туреччини Р.Ердоганом. А перед цим, РКР “Маршал Устинов” Північного флоту РФ зганьбився під час проходження турецьких проток. То ж і треба було Путіну якось компенсувати деякі “незручності”…
Разом з тим, вищезгадане навчання логічно розглядати і в контексті майбутнього СКШН “Кавказ2020”. І вже зараз можна сміливо говорити, що під час його проведення флот комплексно відпрацьовуватиме ряд завдань, які включатимуть:
– приведення до бойової готовності “Повна”, нарощування системи управління з розгортанням додаткових елементів пунктів управління, посилення усіх видів розвідки;
– розгортання берегових (сухопутних) військ/сил, корабельних угруповань (у тому числі ударних, пошуково-ударних та мінно-тральних груп, десантних і пошуково-рятувальних сил) в районах оперативного/бойового призначення;
– заходи щодо заборони/обмеження діяльності ймовірного противника (США/НАТО) у Чорному морі та його доступу до Криму і прилеглих морських акваторій (в рамках концепції стримування A2/AD), зокрема силами двох полків С-400 зі складу 31-ї дивізії ППО (Севастополь) та 15-ї окремої берегової ракетної бригади (Севастополь, ракетні комплекси “Бастион”, “Бал” та “Утес”);
– посилення охорони і оборони транспортного переходу через Керченську протоку, забезпечення безперешкодних перевезень Кримським мостом (з 01.07.2020 планується розпочати регулярні вантажні залізничні перевезення);
– ведення різних видів бойових/спеціальних дій на морі, суші та у повітряному просторі, в тому числі у взаємодії з дальньою (стратегічною) авіацією повітряно-космічних сил РФ і сухопутними угрупованнями на суміжних операційних напрямках.
Звісно, будуть відпрацьовані також заходи з відмобілізування підрозділів 47-ї дивізії ТрО, посилення охорони важливих об’єктів, оборони Кримського узбережжя, висадки повітряного і морського десантів, практичні артилерійські та ракетні стрільби.
В цілому ЧФ РФ може в комплексі відпрацювати проведення операції з морської блокади України як на Азовському, так і Чорноморському напрямку. Елементи таких дій вже мали місце у 2018 році, коли під виглядом навчань РФ закривала окремі райони Азовського моря, тим самим фактично блокувала морські комунікації, що ведуть до портів Маріуполя та Бердянська. Під час проведення багатонаціонального навчання “Seа Breeze 2019” Росія перекрила п’ять районів Чорного моря, що створювало істотні перешкоди для міжнародного цивільного судноплавства. При цьому згадаймо також неодноразові входження до Азовського моря ударних сил Каспійської флотилії, зокрема малих ракетних кораблів “Углич”, “Град Свияжск” та “Великий Устюг” з ракетними комплексами “Калибр-НК” (по 8 ПУ на кожному).
Поряд з цим, значної уваги заслуговуватимуть заходи, що будуть проходити в рамках “Кавказ-2020” у смузі відповідальності 8-ї загальновійськової армії, тобто на Донському операційному напрямку. На теперішній час основними бойовими одиницями армії є 150-а мотострілецька дивізія (Персіановський) та 20-а окрема мотострілецька бригада (Волгоград). Причому обидва формування “важкого” типу: 150 мсд – два мотострілецьких (на БМП-3) та два танкових (на Т-72Б3) полки (на початок 2020 року завершено формування); 20 омсбр – три мотострілецьких (на БМП-3) та один танковий (на Т-90А) батальйони. Вже двічі (у вересні 2017-го та жовтні 2018-го) підрозділи 150 мсд та 20 омсбр залучались до проведення двосторонніх КШН, під час яких відпрацьовувались різні форми бойових дій, особливо – ведення маневреного наступу з подоланням водних перешкод. Тоді це відбувалось на полігоні “Прудбой” (Волгоградська область). Не слід виключати, що цього разу, в рамках СКШН “Кавказ-2020”, їхні “ворушіння” можуть бути і ближче до кордонів України.
Крім того, за деякими даними, у 2019 році була створена 464-а ракетна бригада (Знаменськ, 12 ПУ ОТРК “Искандер”), яка теж начебто включена до складу 8-ї армії. Що ж, в ході подальшої підготовки і проведення “Кавказ-2020” матимемо змогу побачити, чи це дійсно так. Чекатимемо умовних/практичних ракетних пусків. Можливо, відбудеться і передислокація бригади з Астраханської в Ростовську або Волгоградську область.
То ж видно, що 8-а армія вже має певний ударний потенціал, продовжується його подальше нарощування. Так, звісно, вона ще не отримала повного комплекту сил і засобів для самостійного проведення операцій армійського рівня. Проте, наявні можливості цілком дозволяють створювати на її основі оперативно-тактичні угруповання з включенням до їх складу необхідних додаткових сил (постійної готовності, перекинутих з інших напрямків, або відмобілізованих). В реальності, на базі управління 8-ї армії розгорнуто та котрий рік практично функціонує командування оперативного угруповання військ, до складу якого входять 1-й та 2-й армійський корпуси так званих “ДНР/ЛНР”, а в якості резерву – частини і підрозділи згаданої армії.
Стосовно мобілізаційних питань, то не буде зайвим, окрім військ територіальної оборони, про які згадувалося вище, звернути увагу і на плани МО РФ щодо створення центрів забезпечення мобілізаційного розгортання (рос. – ЦОМР). Зокрема, один із таких центрів передбачалось створити у 2019 році в Південному військовому окрузі (засідання колегії МО РФ 27.02.2019). Можна припустити, що йдеться про формування ЦОМР в окупованому Криму (Новоозерне) або ж реорганізацію 91-ї центральної бази резерву автомобільної техніки (в/ч 48670, Каменськ-Шахтинський, смуга відповідальності 8-ї армії), на фондах якої у 2018 році було розміщено не менше 230 танків типу Т-62 (вистачить на дивізію!), перекинутих зі сходу Росії. Не виключено, що зазначені центри теж залучатимуться до навчань. Треба дивитись…
Водночас необхідно відмітити, що РФ буде намагатись створити видимість міжнародного характеру “Кавказ-2020”. Якщо вірити прес-службі Південного ВО, то у маневрах візьмуть участь військовослужбовці 17-ти іноземних держав. Про які саме країни та який формат їх участі йде мова – ще дізнаємось (з ОДКБ точно долучаться). Але ось таке квазідержавне утворення, як Південна Осетія (!), де мабуть ще не перевелись “добровольці-ополченці”, вже заявило про плани залучення своїх “вояків” до навчання. За словами “міністра оборони” самопроголошеної території Ібрагіма Гассеєва, вперше це буде кадрований стрілецький батальйон, що планується сформувати у липні-серпні 2020 року.
До речі, Головне управління розвідки Міністерства оборони України ще у вересні 2019 року з цього приводу заявило, що в ході СКШН “Кавказ-2020” Москва практично відпрацює військове вторгнення на територію України, в тому числі плани застосування з’єднань і частин 8-ї армії Південного ВО. За оцінкою ГУР МОУ, яка була оприлюднена 05.09.2019, Росія підтримує високий рівень загрози широкомасштабної збройної агресії проти України за рахунок нарощування угруповань військ поблизу українських кордонів, про що свідчать, зокрема, плани завершення у 2020 році процесу формування трьох російських мотострілецьких дивізій (3-ї, 144-ї та 150-ї).
На початку березня поточного року воєнна розвідка України, керуючись фактами та результатами аналізу, вкотре нагадала про те, що Росія майже втричі збільшила свій військовий потенціал біля кордонів України. А це, за інформацією ГУР МОУ, 87-90 тисяч військовослужбовців, близько 1100 танків, 2500 бойових машин (БМП/БТР), 1600 артилерійських і ракетних систем, 340 бойових літаків і 240 бойових вертольотів, понад 50 кораблів/катерів та 6 підводних човнів. Плюс центри забезпечення мобілізаційного розгортання, розраховані на відмобілізування до 40 тисяч осіб. Зазначений потенціал і далі буде збільшуватись, з використанням території окупованого Криму “…як форпосту для проекції сили не тільки у Чорноморському регіоні, а і як основної бази для застосування військ Росії у Сирії”.
Безумовно, такі висновки і прогнози достатньо виважені та об’єктивні, мають вагомі підстави, на відміну від закидів типу “не треба нас лякати Росією” (з походженням десь ще до 2014 року) або наче “Росія не нападала” (вже із сьогодення). У стратегічному вимірі для воєнної розвідки взагалі природно передбачати та моделювати ймовірні сценарії, в тому числі найгірші. Було б вкрай сумно та згубно, якби українська розвідка не бачила потенційних і реальних загроз та “присипляла” державу і суспільство.
У будь-якому разі, під час підготовки і проведення СКШН “Кавказ-2020” в руслі демонстрації сили та військових “ворушінь” з боку Московії слід очікувати, щонайменше, підступних дій у звичному для неї авантюрному стилі (порушення російськими літаками, вертольотами і БПЛА повітряних кордонів інших держав; затримання/захоплення іноземних цивільних суден; небезпечні маневрування кораблів ВМФ тощо).
За прикладами далеко ходити не треба. На початку березня цього року два російських кораблі (прикордонний сторожовий корабель “Безупречный” ФСБ РФ та ракетний катер “Шуя” ЧФ) намагались вчинити провокацію у відношенні ракетного катера “Прилуки” ВМС ЗС України, який виконував навчальні завдання у північно-західній частині Чорного моря. При цьому були спроби в нічний час без ходових вогнів наблизитись на небезпечну відстань та засліпити екіпаж українського катера.
Картина “Кавказ-2020” ще буде вимальовуватись, з явними чи опосередкованими ознаками дійсних намірів Росії. Але сьогодні, як і раніше, немає жодних гарантій, що Путін, який спирається на військову силу, при нагоді не наважиться скерувати виведені на навчання війська у подальше вторгнення на територію України. Не варто сподіватися, що загрози з боку Росії надумані або кудись зникли. Агресор аж ніяк не відмовляється від своїх імперських цілей, на шляху до яких стоїть Україна.
Сергій РАБОШ,
спеціально для ЦДАКР
Читайте також: "Панцирь" не допоміг: як Туреччина у Сирії знищила сотні одиниць техніки та озброєння Росії (відео)
