За прогнозом ГУР МО України, перелам у війні з Росією на користь України буде залежати від спроможності ЗСУ зупинити наступальний темп російських військ і активної допомоги наших партнерів.
В очікуванні ленд-лізу
Радник голови Офісу президента України Михайло Подоляк вважає, що українській армії для досягнення паритету з РФ на фронті і перемоги у війні необхідні: 1000 гаубиць калібру 155 мм, 300 РСЗВ, 500 танків, 2000 одиниць легкої бронетехніки, 1000 дронів. Тимчасом поставки озброєння і військової техніки (ОВТ) в рамках підписаного Президентом Джо Байденом 9 травня 2022 року нового Закону США про ленд-ліз для України мають розпочатися лише у жовтні-листопаді. А поточна допомога США відбувається в межах схвалених конгресом окремих програм і пакетів допомоги на загальну суму понад $40 млрд.
Читайте також: Скільки коштуватиме повноцінна оборона Харкова від ракетних обстрілів рашистів
2 серпня США оголосили вже 17-й пакет допомоги Україні, цього разу на суму $550 млн. Йдеться про боєприпаси: 155-мм снаряди для гаубиць і, головне, високоточні ракети GMLRS для HIMARS/MLRS (до 634 «пакетів» по 6 ракет). В даному випадку Президент США використовує своє право взяти для України необхідні обсяги ОВТ з резервів Пентагону з наступним заміщенням цих ресурсів за рахунок виготовлених промисловістю.
Голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі запевнив, що «США допомагатимуть Україні зброєю стільки, скільки буде потрібно». Водночас, за повідомленнями CNN, Пентагон терміново розглядає 1300 пропозицій від 800 американських компаній щодо інноваційної зброї (засоби ППО, протитанкові системи, БПЛА, контрбатарейні РЛС та захищений зв’язок), яку вони могли б розробити та виготовити у стислі терміни для використання ЗСУ на фронті.
Розглядаються пропозиції, реалізація яких вимагатиме від 30 до 180 діб. Фінансування здійснюється за рахунок спеціально створеної структури — Ініціативи сприяння безпеці України (Ukraine Security Assistance Initiative, USAI), яка має майже $1 мільярд для закупівлі та постачання зброї для України. Вже укладено низку контрактів на суму $240 мільйонів, зокрема щодо виготовлення і поставок БПАК Switchblade і захищених засобів зв’язку. Також певну кількість ОВТ Україна купує у закордонних, у тому числі американських виробників напряму, за окремими контрактами, подробиці яких з відомих причин не розголошуються. Допомога від інших країн надходить окремо. Йдеться не лише про постачання ОВТ: наприклад, 6 липня у Великобританії почалась підготовка 10000 військовиків ЗСУ. Приблизно таку ж кількість українських військових готують США і Німеччина (пілоти, фахівці РЕБ, артилеристи тощо), а також інші країни.
В той же час, українські урядовці вважають, що поточні обсяги оголошених західними партнерами поставок ОВТ все ще є вкрай недостатніми і відбуваються вони надто повільно. Так, 15 червня заступниця міністра оборони України Ганна Маляр оцінювала західні поставки на близько 10% від замовленої ЗСУ номенклатури. Йдеться про 327 танків, 320 БТР, 260 артсистем, боєприпаси тощо. Секретар РНБОУ Олексій Данилов також вважає, що допомоги все ще недостатньо для досягнення паритету з окупантами у важкому озброєнні. Тому, наприклад, у червні для відбиття наступу агресора на сході ЗСУ використовували отримані боєприпаси буквально «з колес».
З 53 країн, які у форматі «Рамштайн-3» погодилися допомагати Україні, лише 20 надають реальну допомогу.
20 липня віртуальний «Рамштайн-4» дозволив впорядкувати и розширити перелік військової допомоги Україні. Відлік пішов на тижні-за оцінками американської і британської розвідки — агресор реально вичерпав майже усі резерви і видихається, що дає підстави сподіватись на успіх майбутнього українського контрнаступу.
Cтаном на 1 липня 2022 року, кількість ОВТ, запланованої та/або вже поставленої Україні від США/ЄС становила: гаубиці-126/70+, САУ-0/225+, системи РСЗВ — 8/40+, системи HIMARS/MLRS-8/10, ЗРК-2/13, кораблі/катери-18/0, гелікоптери-20/5+, літаки-0/30+, танки-0/270+, БМП-0/130+, тактичні авто- 0/190+, БТР-200/360+. Зокрема США передали (або планують) Україні понад 1400 ПЗРК Stinger, 6500 ПТРК Javelin, понад 20000 інших протитанкових систем, понад 700 тактичних БПЛА Switchblade, 126 буксируваних 155-мм гаубиць М777 (разом з понад 410 тис. снарядів), 1000 високоточних 155-мм снарядів, 126 тактичних тягачів, 19 тактичних ремонтно-евакуаційних машин, 12 мобільних РСЗВ HIMARS, 26 контрбатарейних РЛС, 2 ЗРК NASAMS, 20 гелікоптерів Мі-17, кількасот одиниць високо мобільної колісної техніки, 200 БТР М113, понад 10 тис. гранатометів та стрілецької зброї, понад 59 млн.патронів, 75 тис. бронежилетів та шоломів, 121 тактичних БПЛА Phoenix Ghrost, ракетні системи з лазерним наведенням, БПЛА Puma, безпілотні надводні платформи.
Протягом червня-липня Польща передала Україні чергову партію САУ Krab (вартість яких за контрактом на 60 одиниць частково покриває ЄС), 232 танки РТ-91 Twardy, Північна Македонія – 31 танк Т-72А, Німеччина — 7 САУ Pzh-2000 (разом з великою кількістю протитанкових засобів, боєприпасів тощо), Словаччина і Чехія - бойові гелікоптери Мі-24, танки Т-72 і боєприпаси, Данія – БТР M113G4DK, Великобританія – 40 БТР FV103 Spartan, 6 мобільних «невидимих» ЗРК Stormer HVM, 155-мм САУ, 36 105-мм гаубиць L119 (на 2 дивізіони) та баражуючи боєприпаси, Франція — 18 САУ Ceasar, партію БТР VAB і Австралія — 34 БТР. Додаткову кількість артилерійських систем, 155-мм керованих активно-реактивних високоточних снарядів підвищеної дальності M982 Excalibur, БТР М113 i LAV II ACSV передали також Канада та Нідерланди.
Водночас, Швеція передала партію новітніх самохідних 155-мм гармато-гаубиць FH77 BW Archer, які є найбільш сучасними у світі. Archer відрізняють висока мобільність, скорострільність, точність і повна автоматизація усього циклу стрільби без необхідності перебування обслуги назовні. Протягом лише 2,5 хвилин ця САУ здатна вистрілити 21 снаряд на відстань до 50 км, що суттєво скорочує час виконання вогневого завдання і зменшує ризик потрапити під вогонь у відповідь. А 15 липня ЗСУ отримали перші з 9 очікуваних мобільних гусеничних реактивних установок MLRS М270 (по 3 одиниці від Норвегії, Великобританії і Німеччини). MLRS мають вдвічі потужніший залп, ніж HIMARS (12 ракет проти 6). Разом з отриманими раніше і додатковими системами HIMARS, ЗСУ матимуть 21 установку обох типів, а до кінця липня цю кількість обіцяли збільшити майже удвічі.
Але міністр оборони України Олексій Резников вважає, що цього недостатньо і для успішного вирішення завдань оборонної операції ЗСУ потрібні щонайменше 50, а для контрнаступу – навіть 100 установок М142 та М270. Натомість голова комітету збройних сил Палати представників конгресу США Адам Сміт висловив сумнів у наявності такої кількості реактивних систем в арсеналі Пентагону. На його думку, більш реально було б говорити про 25-30 реактивних установок , що можуть бути поставлені США і союзниками. Так чи інакше, навіть таке якісне посилення вогневого потенціалу дозволяє докорінно змінити артилерійський баланс і ситуацію на полі бою на користь ЗСУ, які майже цілодобово знищують логістику окупантів і навіть віддалені і захищені важливі точкові цілі (штаби, командні пункти, мости, склади боєприпасів і пального) тощо.
Насамкінець, як повідомив Олексій Резников, після 24 лютого ЗСУ додатково отримали до 50 нових ударно-розвідувальних дронів Bayraktar TB2. Ще кілька ТВ2 прибули у липні, у тому числі 4, кошти на які зібрали волонтери (у тому числі литовські) — за рішенням керівництва турецької компанії Baykar, їх мали передати Україні безоплатно. Зазначена кількість ТВ2 дозволяє створити справжній ешелон постійного моніторингу і розвідки, що разом із збільшенням у ЗСУ засобів дистанційного ураження цілей надасть їм якісно нові ударні можливості. За оцінкою деяких експертів, вже можна говорити про зіткнення війн 3-го (агресор) і 4-го (ЗСУ) поколінь, де ворог відчутно програє.
Як закрити українське небо
Перевага противника в можливості завдавати ракетних ударів по цілях на усій території України від самого початку відкритого вторгнення вимагають від військово-політичного керівництва нашої країни відповідних рішень з метою нейтралізації повітряної загрози. Тим більше, що бомбардувальники агресора мають можливість діяти за межами досяжності української ППО. Але через небажання США і НАТО дратувати Кремль, ми до останнього часу були змушені розраховувати виключно на власні сили.
Україна має ефективну ешелоновану ППО, усі засоби ураження якої є частиною загального спільного контуру з РЛС, командними та інформаційними центрами. Таку систему подолати складно, адже зенітні засоби різної дальності прикривають одна одну і використовуються для ураження повітряних цілей на різних висотах, інформація надходить від різних сенсорів (РЛС). Втім, ця система використовує ОВТ ще радянського виробництва і потребує якісної заміни.
Від початку війни західні партнери поставляли в Україну переважно переносні або мобільні ЗРК, як-от: Stinger або Starstreak. Єдиний виняток становила передача Словаччиною у квітні ЗРК С-300. Нещодавно Пентагон пообіцяв надати Україні 2 батареї по 12 пускових установок нової ЗРК NASAMS (Norwegian Advanced Surface to Air Missile System) спільної розробки США і Норвегії. Це буде перший випадок поставки в Україну потужних систем ППО західного виробництва. NASAMS використовує авіаційні ракети AMRAAM AIM-120 різних модифікацій і може знищувати повітряні цілі на відстані до 25 км і висоті 16 км.
На початку червня Німеччина пообіцяла поставити в Україну 10 ЗРК Iris-T SLM середнього радіуса. Цей ЗРК використовує модифіковані авіаційні ракети IRIS-T SL і може вражати повітряні цілі на дальності до 40 км і висоті 20 км. Але NASAMS і Iris-T SLM можуть бути поставлені не раніше вересня-жовтня і грудня п.р. відповідно, тоді як питання є актуальним вже сьогодні. ЗСУ критично важливо закрити небо над Україною, щоб прибрати ризик ураження ворожими ракетами військ, що готуються до переходу у контрнаступ, а також критичної інфраструктури і цивільного населення.
Іншим напрямком посилення ППО-ПРО України є кількісне і якісне посилення бойової авіації ПС ЗСУ. Отримання певної кількості літаків МіГ-29 та Су-25 від закордонних партнерів не є вирішенням питання боротьби з переважаючими силами агресора. І це добре відомо на Заході, де активно шукають оптимальні варіанти вирішення питання. Як варіант, Лондон в координації з Вашингтоном вивчає можливість поставки ЗСУ бойових літаків 4-го покоління Eurofighter Typhoon, а також крилатих ракет повітряного базування. Це уможливить знищення цілей у будь-якому районі Чорного моря, а також аеродромів на території РФ і Білорусі, з яких стартують бомбардувальники, що атакують ракетами цілі на території України.
Також відомо про можливість виділення США 100 млн доларів на підготовку українських пілотів і технічного персоналу для винищувачів F-15 i F-16. Наступним кроком може стати передача ЗСУ бойових літаків західного виробництва і поки не факт, що американського. Хоча 26 липня у відкритих джерелах пройшла інформація щодо готовності США передати Україні саме літаки F16. Експерти також не виключають можливість залучення західних приватних військових компаній або пілотів-добровольців, що мають досвід участі у війнах і військових конфліктах.
Ціна невивчених уроків
Україна отримала у спадок від колишнього СРСР не лише третій у світі ядерний арсенал, який за сприяння Заходу ми майже задарма віддали РФ, а й величезну кількість конвенціональних озброєнь. За оцінкою директора Інституту зовнішньополітичних досліджень Григорія Перепелиці, йшлося про 4080 танків, 5500 БТР і БМП, 4000 артсистем, 1090 бойових літаків і 330 гелікоптерів, 12 млн автоматів, 12 млн кулеметів, тисячі ракет різних типів і призначення, снарядів і мін тощо. А на момент анексії Криму ЗСУ мали на озброєнні лише 683 танки, 1965 БТР і БМП, 160 літаків, 72 гелікоптери та 379 артсистем.
Решту розпродали за кордон, зняли з озброєння або навіть повернули РФ за борги (стратегічні бомбардувальники, крилаті ракети, кораблі тощо). А вітчизняні спецслужби того часу навіть конкурували за контроль над непрозорим і вельми привабливим зброярським експортом.
Один з невивчених уроків для України полягає в тому, що офіційний Київ за усі роки незалежності з різних причин зробив дуже мало для модернізації ЗСУ і оснащення їх новітніми зразками ОВТ. Ми навіть не відповіли собі на одне важливе питання: залишати ЗСУ на радянській матеріальній базі ОВТ чи переходити на західні зразки? Відповідь на нього «підказала» війна з РФ. Між тим, Україна традиційно мала сучасні розробки світового рівня (і повний цикл промислового виробництва) в ракетобудуванні, авіабудуванні, морському і авіаційному двигунобудуванні, кораблебудуванні, танкобудуванні тощо. Ми здатні створити будь-які зразки ОВТ і не маємо жодних обмежень щодо експорту. Але брак політичної волі і свідомий саботаж агентури Кремля не дозволив нам реалізувати свій потенціал, попри окремі успіхи.
Наведемо декілька промовистих прикладів. Вітчизняна розробка 300-мм високоточної РСЗВ «Вільха-М» з дальністю дії у 110-130 км має перевагу над HIMARS (70 км). Восени 2021 року «Вільха-М» проходила державні випробування і до початку російського вторгнення 24 лютого 2022 року на озброєння потрапити просто не встигла. Аналогічно виглядає ситуація із 155-мм САУ «Богдана» (вітчизняний аналог французької САУ Cаesar) з дальністю стрільби до 40 км. Планувалося замовлення для ЗСУ 18 одиниць (дивізіон), але через штучні затримки установка все ще перебуває на етапі держвипробувань, хоча й успішно воює на фронті. Також в Україні створили власні 152-мм і 155-мм керовані високоточні осколково-фугасні снаряди «Квітник-Е» з лазерною напівактивною головкою самонаведення (типу 9Е421). 155-мм версія у виробництво не пішла, але вже стала прототипом для створення у Польщі аналога – 155-мм снаряда APR 155.
Попри обіцянки вітчизняних політиків, навіть після 2014 року в Україні так і не побудували жодного патронного або – незважаючи на спустошливі вибухи на артскладах ЗСУ – снарядного заводу. Як наслідок, Україна зустріла поточну війну не готовою. А вже через два місяці активних бойових дій на фронті виникло критичне питання щодо забезпечення ЗСУ артилерійськими боєприпасами радянських калібрів. Рішення довелося терміново шукати за кордоном, втім, наявні на складах деяких східноєвропейських країн запаси виявилися недостатніми. Тоді на прохання США ймовірно, у Болгарії і Румунії терміново відновили виробництво 152-мм снарядів та 122-мм ракет для РСЗВ БМ-21 «Град», що зняло питання боєприпасів для наявних у ЗСУ пострадянських систем.
Внаслідок бойових втрат відчутним став і дефіцит важкої техніки. І тут ми також критично залежимо від зовнішніх поставок. Певні надії покладаються на переведення виробництва до західних регіонів України і навіть за кордон, про що вже домовились з іноземними партнерами. Також Україна посилила військово-технічне співробітництво з низкою країн, передусім, Чехією, Словаччиною і Болгарією про ремонт у них пошкодженої техніки і озброєння ЗСУ, у тому числі за участі українських фахівців. А у Польщі навіть планується створити Долину дронів, що має прискорити інновації у цій сфері на користь Польщі і України.
Маємо також цілком сучасні інноваційні проекти зенітно-ракетних комплексів середньої (ЗРК СД з уніфікованою модульною ракетою «Корал») і великої (ЗРК ВД «Кільчень») дальності, ОТРК («Грім-2»), БПЛА («Сокіл-300»), електромагнітної зброї, перспективних боєприпасів тощо. На думку українських експертів, ці розробки мають бути завершені. Адже їхня реалізація дозволить забезпечити не лише оборону країни, а й міцні експортні позиції вітчизняної «оборонки» на міжнародному ринку озброєнь після війни.
Останній саміт НАТО і підтримка західних партнерів дають підстави сподіватися, що Україна все ж-таки отримає необхідну для переламу обстановки у цій війні на свою користь кількість озброєнь і здобуде перемогу. Успішний перебіг оборонної операції ЗСУ дозволить виграти час до отримання критичних поставок західних ОВТ і завершення вже до вересня створення найсильнішої в Європі армії, оснащеної за стандартами НАТО, яка забезпечить перемогу на полі бою і закінчення війни на умовах України і Заходу.
Матеріал підготовлено оглядачем Defense Express спеціально для видання Український Тиждень.
Читайте також: Якби ЗСУ мали ОТРК "Грім-2" з тисячею ракет, жодних бойових дій не було б – речник Командування ПС ЗСУ
